Реферат на тему: "Шляхи і засоби підвищення психолого - педагогічної культури батьків"

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:
«Шляхи і засоби підвищення
психолого – педагогічної культури батьків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………. ………3
Основні напрямки співпраці батьків і школи ………………………………………4
Сучасні форми взаємодії з батьками ………………………………………………..6
Форми, методи та прийоми роботи з батьками учнів ……………………………...9
Висновок ……………………………………………………………………………...18
Список використаних джерел ……………………………………………………….20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім'ями учнів. В нових умовах суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім'ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров'я, отримання загальної освіти та інше.
 Сім'я - це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливіша - виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім'я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей. Сім'я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику "дитина - батьки - вчитель". В сучасних умовах координацію виховних дій сім'ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Встановлення і підтримання педагогічної співдії "діти-батьки-педагоги" необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві. Основою такої співдії має стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Останнім часом спостерігається певне звуження цього аспекту діяльності освітнього закладу і вчителя, самоусунення педагогічних колективів від роботи з сім'ями учнів. На часі організація роботи з батьками дітей різних вікових груп, в родинах з різним типом сімейного неблагополуччя, формування психолого-педагогічної культури всіх дорослих членів сім'ї на новій методологічній основі із застосуванням інноваційних педагогічних технологій. Мова йде про такий зміст педагогічної діяльності вчителя, який спрямовується на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової тощо інформації, на формування у них відповідних практичних умінь і навичок.

Основні напрямки співпраці батьків і школи

  Сучасна сім’я значно відрізняється від сім’ї, у якій виховувалися наші батьки та й ми самі: інший уклад, матеріальна забезпеченість, загальна культура й освіта. Як показують дослідження, реалії сьогодення розвинули такий феномен як аномію, тобто такий психічний стан індивіда і всього суспільства, коли старі ідеологічні основи, нормативи і ціннісні орієнтації та соціально- психологічні орієнтири поведінки виявляються зруйнованими, а нові формуються хаотично і безсистемно. Внутрішньосімейна атмосфера стає несприятливою для дитини, для формування її позитивних особистісних якостей. Знижується дієвість виховної функції сім’ї, оскільки батьки практично не можуть потрібним чином впливати на дітей, а інколи просто не знають як впливати. Робота з сім’єю – окремий напрям у діяльності практичного психолога. Спостереження свідчать, що відсутність достатньої духовної близькості дитини з батьками з перших років життя несприятливо позначається на розвитку її особистості. Відомо, що універсальних принципів виховання немає і не може бути. Кожна ситуація в сім’ї унікальна. Дітям потрібно, щоб поруч були ті, хто може і досягти успіху, і терпіти невдачі. Саме у своїх батьків діти набувають свій перший досвід, переймають моделі свого подальшого життя, які, на жаль, не завжди бувають прийнятними. Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні взаємовідносини між її членами. А, особливо, між батьками та дітьми.
 Сім'я по праву вважається головним чинником і умовою розвитку і виховання дитини. Саме тут вона народжується (бажана або небажана), тут отримує зачатки фізичного і духовного розвитку (позитивні або негативні), перші знання про навколишній світ, тут формуються перші навички та вміння у всіх видах діяльності, початкові критерії оцінки добра, істини, краси. Тут протікає велика частина її життєдіяльності, закладаються основи її відносин зі світом, тобто починається процес виховання.
 Сім'я зі школою створює той найважливіший комплекс факторів виховує середовища, який визначає успішність або неуспішність всього навчально-виховного процесу. Сучасна сім'я розвивається в умовах якісно нової суперечливої суспільної ситуації. З одного боку, спостерігається поворот суспільства до проблем сім'ї, розробляються і реалізуються комплексні цільові програми із зміцнення та підвищення її значущості у вихованні дітей. З іншого боку, спостерігаються процеси, які призводять до загострення сімейних проблем. Це, перш за все, падіння життєвого рівня більшості сімей, вирішення проблем економічного, а часом і фізичного виживання, посилило соціальну тенденцію самоусунення багатьох батьків від вирішення питань виховання і особистісного розвитку дитини.
 Отже, в складних сучасних умовах сім'ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи. Процес взаємодії сім'ї і школи спрямований на активне включення батьків у навчально- виховний процес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасні форми взаємодії з батьками

  Різноманіття соціальних проблем, супутніх перетворенням в суспільстві, сьогодні значною мірою торкнулося сім'ї, нерідко дестабілізуючи її життєві функції і знижуючи її виховний потенціал. Сім'я особливий соціальний інститут, головним призначенням якого є виховання, освіта і соціальний захист людини. Від того, який устрій життя сім'ї, залежать спрямованість і характер сімейного виховання. Виховний ресурс батьків знаходиться в прямій залежності від рівня сформованості педагогічної культури батьків як однієї із складових сімейного устрою життя. Нерозуміння батьками процесу розвитку дитини, невміння розпізнавати його характер, неадекватне реагування на його поведінку приводять до серйозних помилок і невдач в сімейному вихованні і розвитку особистості. Результати опитування, проведеного серед батьків, показали, що дві третини опитаних визнають недостатність своїх педагогічних і психологічних знань, і як наслідок складність в спілкуванні з дітьми. Психолого-педагогічна культура батьків основа збагачення виховного потенціалу сім'ї, найважливіший ресурс розвитку особистості дитини. З одного боку, для того, щоб сім'я стала дійсно стабільною, могла виконувати свої соціально значущі функції, потрібне серйозне і усебічне сприяння сім'ї, відповідна допомога і підтримка. Сьогодні питання сімейного виховання, педагогічної освіти досить яскраво висвітлюється у філософських, соціологічних і психолого-педагогічних працях. В той же час, аналіз в цьому контексті сімейної проблематики показує, що досі немає єдиної точки зору на зміст і шляхи формування психолого- педагогічної культури батьків, критеріїв і параметрів оцінки їх рівнів. Наукові дослідження по формуванню психолого-педагогічної культури нечисленні, фрагментарні, не відбивають проблеми батьків школярів, не демонструють системного підходу до вирішення цієї проблеми в сучасних умовах.                                            Соціально відповідальні батьки багато зусиль витрачають для того, щоб їхні діти виросли досконалими особистостями, максимально самореалізувалися в житті. Однак ці зусилля не завжди дають очікувані результати, що великою мірою залежить і від системи сімейних цінностей, рівня особистісної культури кожного з батьків, у тому числі педагогічної культури.
 Психолого-педагогічна культура батьків — компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім´ї. Виявляється вона в розумінні та усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з ними, а також у здійсненні продуктивних зв'язків з іншими виховними інститутами (дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами). Для цього дорослі мають бути не лише належно вихованими, а й педагогічно освіченими. Бо, як стверджують психологи, навіть найсерйозніші прорахунки педагогів не позначаються так фатально на розвитку особистості дитини, як неправильна поведінка батьків. Тому виховання батьків необхідне і для успішності процесу виховання дітей, і для здоров'я суспільства. Психолого-педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою. Її утворюють такі компоненти:
1) психолого-педагогічні знання — уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дошкільного дитинства, про основні завдання виховання. Виявляються вони у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею;
2) педагогічна і психологічна компетентність — здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби на уміння бачити перспективи розвитку дитини;
3) психолого-педагогічна рефлексія — вміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;
4) емпатія — співпереживання, адекватна реакція на вчинки й почуття дітей.     Психолого-педагогічна культура батьків — це осмислений, а іноді й неусвідомлений досвід власного дитинства, результат освіти, самоосвіти, психологічного розвитку особистості. Особливо вона актуалізується з народженням дитини, яка своєю появою на світ, своїми кроками у світ і по життю стимулює бурхливий розвиток психолого-педагогічної культури батьків. Нерідко батьки виходять у своєму розвитку на необхідний рівень психолого-педагогічної культури тоді, коли їхні діти стали дорослими, осмислюючи власні промахи, помилки, нереалізовані можливості. Це ще раз підтверджує важливість ролі дідусів і бабусь у спрямуванні процесу виховання дітей у сім´ї, накладає особливу відповідальність на працівників дитячих дошкільних закладів за роботу з батьками дітей стосовно збагачення педагогічних знань, підвищення психолого-педагогічної культури.
 Отже, формування психолого-педагогічної культури сучасної сім'ї – це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і необхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем. Обговорювати зазначені проблеми потрібно, насамперед, на батьківських зборах.. Формування психолого-педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти можна здійснювати як через різноманітні заходи на батьківських зборах (лекції, обмін досвідом родинного виховання, диспути, дискусії, консультації і т. д.), так і через університети педагогічних знань, лекторії для батьків, позакласний педагогічний всеобуч, консультативні пункти, тренінги тощо.
 Та все ж найбільш доцільною формою психологічного всеобучу батьків вважається та, за допомогою якої психолог відходить від традиційного монологу, поєднує індивідуальну роботу з групами батьків (малі батьківські збори, консультації), психологічне спілкування з окремими членами родини, широко залучає психолого-педагогічне консультування членів родини з питань навчання і виховання дітей, тестування та анкетування батьків і дітей, тренінги, практикуми, рольові та ділові ігри і т. д., що спрямовані на встановлення в сім'ях міцних морально-етичних зв'язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співробітництва, емоційної співпричетності один до одного.
 Ініціатором й організатором ефективної взаємодії із сім'єю є і школа. Ця взаємодія підпорядкована інтересам розвитку дитини, у кожному конкретному випадку обумовлюється її особливостями і особливостями сім'ї, в якій вона виховується. Вона потребує специфічних знань, такту, високої психолого-педагогічної культури її учасників — батьків і вчителів.
  Психолого-педагогічна освіта батьків покликана збагатити родинне виховання, сприяти зміцненню всіх його ланок, передусім психолого-педагогічної компетентності. Особлива відповідальність покладається на педагогів та психологів щодо педагогічної освіти тих батьків, у сім´ях яких є труднощі взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми, методи та прийоми роботи
з батьками учнів

      Традиційні форми роботи з батьками
І. Індивідуальні:
1. Відвідування сім'ї;
2. Запрошення до школи;
3. Індивідуальна консультація;
4. Індивідуальна допомога психолога
5. Листування з батьками;
6. Індивідуальні зустрічі «розмова по душах».
7. Відвідування сім'ї.
ІІ. Групові:
1. Зустрічі за «круглим столом».
2. Батьківські збори.
3. Психолого-педагогічні консультації
4. День відкритих дверей.
5. Конференції батьків.
6. Психологічні тренінги
7. Батьківський лекторій для різних груп ризику (неповні сім'ї, багатодітні, малозабезпечені, батьки опікуваних дітей).
8. Школа молодих батьків.
9. Спільні свята.
10. Сімейні конкурси.
 У роботі з батьками учнів використовують різноманітні види й методи. Наводимо основні з них.
  Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та психолого-педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.
 Відвідування учня вдома. Психолог повинен попереджати про передбачуваний візит із вказівкою мети й дня. Відвідування можливе тільки після одержання дозволу батьків. Відвідування пихологом сім'ї повинне залишити в сім'ї гарне враження. Для цього необхідно поговорити на відверті теми, розпитати про традиції, звичаї, спільні справи й лише потім обговорювати причину приходу психолога в сім'ю.
 Відвідування дитини вдома — це надзвичайний захід. Небагато батьків готові до того, щоб їх турбували вдома. Однак, якщо спільне шкільне життя тільки починається, необхідно в горі й радості вчитися бути разом.
 Відвідування сім'ї може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім'ї та ін. Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними. Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки психолога. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит психолога розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу ж "зняти" будь-яку настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних сторін їх характеру і поведінки. Залучаючи батьків до бесіди, поступово переходять до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків. Встановлення істинного стану справ дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна проводити за такою схемою: 1.Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї, її тип: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся, дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (якщо вчаться - де саме). 4. Скільки років існує сім'я. 5. Житлові та матеріальні умови. 6. Культурний рівень сім'ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність домашньої бібліотеки (педагогічної літератури), наявність телевізора, комп'ютера, відвідування осередків культури та ін.). 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштовано робоче місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму? 10. Трудове виховання в сім'ї. 11. Хто з членів сім'ї більше приділяє уваги дітям? 12. Система виховного впливу: узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини, відсутність чи наявінсть конфліктів щодо виховання дітей, відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу, які заходи заохочення й покарання вживають до дитини, 13. Сімейна атмосфера (доброзичлива, нестійка, байдужа, гнітюча, недоброзичлива). 14. Рівень (відсутність) інтересу і бажання поповнювати свої психолого-педагогічні знання.
 Запрошення батьків до школи. У разі необхідності психолог запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними дуже важливо дотримуватися такту, створити атмосферу доброзичливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденційності розмови. Така бесіда буде корисна і для психолога, і для батьків. Психолог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої рекомендації. Батьки отримують корисні поради і допомогу від психолога, переконуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові психолог має бути особливо тактовним, пам'ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.
 День відчинених дверей для батьків у школі. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань, психологічного консультпункту тощо).
 Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В деяких школах їх присвячують питанням трудового, естетичного виховання дітей у сім'ї та ін. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять щосеместру, в інших - щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань психолого-педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним психологм, соціальним педагогом, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.
  З метою пропаганди психолого-педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на різну тематику, їх проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на конкретні факти, проілюстровані цікавими прикладами з питань сімейного виховання, коли використовується мультимедійна презентація, застосовуються інтерактивні методи: рольові ігри, диспут, конференція, всеобуч тощо.
 Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.
 Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найприйнятніший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки та психології, більш тісним контактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними психолого-педагогічної інформації.
 Для пропагування психолого-педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання з певної проблеми.          Батьківські конференції. Важливою формою групової роботи з батьками є конференція. Конференцію доречно проводити як обмін досвідом з виховання дітей або як обмін думками з певної проблеми. Батьківські конференції повинні обговорювати насущні проблеми суспільства, активними членами якого стануть діти. Проблеми конфліктів батьків і дітей та шляхи виходу з них, наркотики, сексуальне виховання в сім'ї — ось теми батьківських конференцій. Батьківські конференції повинні готуватися дуже ретельно, з обов'язковою участю психолога, соціального педагога, які працюють у школі.
 До завдань підготовки належить проведення соціологічних і психологічних досліджень з проблеми конференції та їх аналіз, а також ознайомлення учасників конференції із результатами досліджень. Активними учасниками конференції виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позицій власного досвіду. Важливою рисою конференції є те, що вона приймає певні рішення або окреслює заходи щодо вирішення проблеми.
 Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання (наприклад, "Як формується особистість молодшого школяра”, "Як виховувати у підлітків інтерес до здобуття знань” тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.
 Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.
 Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять заступник директора з виховної роботи і психолог школи. Аналіз педагогічної практики в нашій школі показує, що найкращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов’язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі з класом до виконання доручень батьківського комітету.
 «Батьківський клуб» — мета: систематизувати знання батьків, що сприятиме більш плідному їх використанню у вихованні дітей. Допомогти батькам та дітям засвоїти якнайбільше гармонійно-доброзичливих типів взаємодії, сприяти створенню позитивного мікроклімату та взаєморозуміння в родині.
 Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть активну участь в обговоренні проблем.
 Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.
 Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом.
 Консультації батькам. Передбачають надання конкретних психолого-педагогічних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань. Індивідуальні консультації.
 Індивідуальні консультації проводяться з ініціативи батьків або з ініціативи психолога. Приводом для запрошення батьків на консультацію є результати спостережень психолога за дитиною, проблеми спілкування дитини із класом і педагогами, конфліктна ситуація й ін. У ході індивідуальної консультації психолог повинен уважно слухати батьків і всім своїм поводженням сприяти тому, щоб вони охоче розповідали про свою дитину якнайбільше. Чим більше відомостей класний керівник, психолог, соціальний педагог або заступник директора з виховної роботи має про кожну дитину, тим більше шансів створити нормальні умови для становлення її особистості. Кожна консультація психолога з батьками обов'язково закінчується рекомендаціями з виховання дитини. Рекомендації можуть бути письмовими або усними. Індивідуальна консультація повинна мати ознайомлювальний характер і сприяти створенню позитивного контакту між матір'ю/батьком і психологом. Психолог повинен дати батькам можливість розповісти йому все те, із чим вони хотіли б ознайомити його, у неофіційній обстановці, і з'ясувати необхідне для своєї професійної роботи з дитиною, зокрема: 1) особливості здоров'я дитини (анамнез); 2) її захоплення, інтереси, режим; 3) переваги сімейного спілкуваннія; 4) поведінкові реакції; 5) особливості характеру; 6) мотивація навчання; 7) моральні цінності сім'ї, т радиції; 8) проблема звернення до психолога.
 Бесіди. Бесіду найкраще використовувати з метою попередження конфліктних ситуацій між окремими дітьми, педагогами й сім'єю. Використовувати бесіду в роботі з батьками необхідно для того, щоб налагодити довірливу атмосферу, виявити складні точки дотику в конфліктних ситуаціях. Результати бесіди не повинні ставати відомими, якщо хтось із учасників бесіди цього не хоче. У бесіді класний психолог повинен більше слухати й чути, а не захоплюватися повчаннями та порадами.
  Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів, їх проводять 1-2 рази на семестр. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив. Класні батьківські збори - традиційна форма роботи. Батьківські збори можуть бути: організаційними; поточними або тематичними; підсумковими; загальношкільними і класними. У формуванні проблемної тематики може допомогти психолог. До проведення зборів він проводить опитування батьків і дітей, використовуючи діагностичні методики вивчення соціально-психологічного клімату в сім'ї. Психолог відвідує батьківські збори з тематичною лекцією, повідомляє про результати діагностичних досліджень, проводить групові консультації, тренінгові заняття, психологічні всеобучі, діагностичні дослідження, круглі столи, конференції тощо. Батьківські збори закономірно вважаються в середовищі вчителів не менш складним «жанром», ніж уроки або позакласна робота. Тут зустрічаються дві сторони — педагоги й батьки — для того, щоб вислухати один одного й обговорити основні проблеми третьої, головної сторони — дітей. Психолог має стати у цій справі головним консультантом, порадником або незалежним експертом. При проведенні або участі у батьківських зборах необхідно дотримуватися рекомендацій з проведення батьківських зборів: а) Батьківські збори мають інформувати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей у навчанні; б) Тема зборів має враховувати вікові особливості дітей; в) Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер: аналіз ситуацій, тренінги, дискусії тощо; г) Збори – не місце для обговорення та осуду учнів.Є багато варіантів проведення батьківських зборів. Тематика і методика зборів мають враховувати вікові особливості учнів, рівень освіченості і зацікавленості батьків, завдання виховання, що стоять перед школою. Поточні батьківські збори — це збори із традиційним порядком денним: результати успішності, результати проведених заходів і свят, походів тощо. Тематичні батьківські збори — це збори, присвячені актуальній темі, в обговоренні якої зацікавлена абсолютна більшість батьків. Тематичні батьківські збори, як правило, носять просвітницький характер і спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання дітей. Присутність психолога на таких зборах — обов'язкова. Підсумкові батьківські збори — це збори, у завдання яких входить підбиття результатів розвитку дитячого колективу за певний час. У ході таких зборів батьки мають можливість оцінити досягнення учнів класу, власної дитини, порівняти минулі результати з тими, яких досягнуто. Підсумкові батьківські збори можна проводити в різній формі (традиційній чи інноваційній), залежно від теми й мети самих зборів.    Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально- виховної роботи в класі, рівнем психолого-педагогічної культури та кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класовода, вчителів-предметників, психолога; виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залученням учнів, показом їхніх колективних робіт і художньої самодіяльності, демонстрацією кінофільмів. Підготовка до зборів алежить від змісту і форми їх проведення. Готуючись до них, психолог має проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної проблеми, провести діагностичні дослідження у класі, проспостерігати за учнями на уроках та перервах, поспілкуватись з вчителями-предметниками, підготувати виступ та рекомендації батькам.
 Доповідь або виступ психолога слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, психолог має бути тактовним, не допускати повчального тону, різкості у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання та розвитку дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові психолог тактовно відповідає на запитання й висловлює конкретні пропозиції. Психолог має запросити батьків, які хочуть ознайомитися із результатами діагностичних досліджень своєї дитини на консультацію, призначити час зустрічі. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи тих причин не змогли прийти на збори. Інформацію про батьківські ззбори, тези, рекомендації можна розмістити на сайті школи.
 Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків.Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання психологом певних правил та вимог. До них належать: а) використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків; б) довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх психолого-педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей; в) такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Психолог — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, він повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини; г) життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у психолога. Рівень психолого- педагогічної освіченості батьків також залежить і від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх психолого- педагогічних знань. Відповідну роль у психолого-педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта — читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі.   Батьківські тренінги. На відміну від звичайного навчання, що впливає на пізнавальну сферу (сферу свідомості), тренінг дозволяє модифікувати особистісні риси й установки, що мають більш глибокий зв'язок із поведінкою. Ця форма роботи досить нова, і проводити її повинен практичний психолог, який добре володіє методикою такої роботи. При вмілому використанні тренінгу результат помітний відразу. Тренінг може бути спрямований на навчання навичкам ефективної взаємодії дорослих і дітей, підвищення впевненості в собі, виявлення обдарованості, удосконалювання комунікативних та мовленнєвих навичок. Під час інтерактивного навчання батьки вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення.
  В останнє десятиліття виникли нові види виховної роботи, що передбачають активну співпрацю з батьками під час їх проведення. Це передусім усні журнали, прес-конференції, зустрічі "за круглим столом", батьківські університети, виконання батьками практичних завдань, ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, перегляд фільмів на різні теми, вечори сімейних традицій, виставки "Світ захоплень нашої сім'ї", прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій, випуск тематичних газет. Використовують також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант; дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів в організації відпочинку, ігри, вистави та ін. (альбом-естафета "Як ми відпочиваємо" - досвід організації відпочинку в родині); дискусійний клуб; клуб "Сімейних традицій"; сімейна скринька (з досвіду родинного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення психолого-педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені та ін.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження дітей, календарних, народних свят).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

  Висока відповідальність батьків перед собою і суспільством за виховання своїх дітей вимагає від них значних знань у галузі психології, фізіології, валеології, педагогіки. Об'єктивно переважна більшість батьків вирізняється вкрай низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що призводить до помилок і навіть тяжких наслідків у системі сімейного виховання, породжує сімейні трагедії. І це не стільки вина батьків, скільки їх біда: десятиліттями в країні не було (немає й тепер) системи підготовки молодих людей до сімейного життя, оволодіння ними знаннями в царині виховання дітей в сім'ї. Турбувалися лише про оволодіння міцними знаннями з основ наук, готували до набуття фаху інженера, лікаря, агронома, вчителя, механізатора та ін., але не готували до найскладнішої і найбільш відповідальної діяльності — створення міцної сім'ї, виховання дітей. І це при тому, що майже кожна молода людина безпосередньо включається в процес творення сім'ї, народження й виховання дітей.

  Конче потрібна система підготовки молодих людей до сімейного життя, суцільна педагогізація суспільства. Без піднесення психолого-педагогічної культури батьків годі й говорити про здорове суспільство.

  У справі педагогічної освіти громадян можна виділити такі компоненти:

1. Наполегливе і цілеспрямоване формування культу Матері та Батька як начала і основи усіх доброчинностей (з цією метою варто використовувати всі засоби впливу на співгромадян — літературу мистецтво, радіо, телебачення, кіно, театр та ін.).

2. У системі шкільного виховання, особливо в роботі з учнями старшого шкільного віку, слід навіювати думку, що головне їх покликання — створити сім'ї, бути гарною Матір'ю чи добрим Батьком, виховати гарних, розумних, морально багатих дітей. Оволодіння професією, професійна діяльність — лише засіб для успішності функціонування здорової сім'ї. Одночасно потрібно вивчати низку дисциплін, які б закладали основи виховання майбутніх Матері та Батька, що давали б змогу кожній молодій людині пізнавати себе, особливості спілкування з навколишнім світом. Це фізіологія, валеологія, психологія, етика, соціологія.

3. Широке ознайомлення з раннього віку з надбанням етно-педагогіки свого народу. Це неперевершене духовне багатство народу, в якому акумульовані знання про побудову сім'ї, виховання дітей із урахуванням національних особливостей.

4. Формування у молодих людей критичного ставлення до проявів масової культури низької якості, яка негативно впливає на морально-духовні засади народу, руйнує національний менталітет. Не забороняти, а розумно формувати критичне ставлення до негативних явищ.

5. Запровадження обов'язкового всеобучу з проблем сім'ї та сімейного виховання для всіх молодих людей, які готуються до створення сім'ї.

6. Запровадження широких телевізійних і радіопрограм, що були б спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури усіх, хто займається питаннями сімейного виховання дітей.

7. Видання великими накладами (з розрахунку на кожну сім'ю) серії популярної літератури під рубрикою "Сім'я".

8. Забезпечення в кожній школі діяльності педагогічних університетів для батьків. Кожен батько і мати впродовж періоду навчання їхньої дитини повинні пройти курс оволодіння пси-холого-педагогічними знаннями з урахуванням поступального розвитку вихованців. Робота таких університетів має здійснюватися не на рівні самодіяльності; для цього потрібне достатнє економічне забезпечення для оплати праці педагогів, психологів, лікарів, соціологів, які організовують і проводять заняття.

9. Суттєве підвищення економічного становища сім'ї, що давало б змогу батькам вивільнити свій час для роботи з дітьми.

10. Створення культурно-розважальних центрів, у яких мали б змогу проводити дозвілля діти з батьками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Білик Л. Формування соціолого-психологічної культури//Вища освіта України. – 1998. - №3. – С. 105-109.
2. Колошина В. Ф. Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - №1. – С. 7-9.
3. Кудіна В. В., Юрченко В. І. Психологія вищої школи. Курс лекцій. - Київ. славіст. ун-т, НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. – 176с.
4. Мороз О. Г. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навч. посібник/ О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко та ін.: О. Г. Мороз (ред.);НПУ ім. М. П. Драгоманова, Інститут вищої освіти АПН України. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. – 338с.
5. Мороз О., Юрченко В. Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи//Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти. – Тернопіль, 2000. – С. 187-189.
6. Мороз О., Юрченко В. Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс//Наукові записки: Зб. наук. стат. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. – Вип. 41. – С. 156-159.
7. Опалюк О. М., СербалюкЮ. В. Культура спілкування: Навчально-методичний посібник. - Кам'янець-Подільський:Медобори, 2004. – 192с.
8. Чмут Т. К. Культура спілкування: Навч. посібник. – Хмельницький: Хіруп, 1999. – 358с.
9. Щербань П. Сутність педагогічної культури//Вища освіта України. – 2004. - №3. – С. 67-72.

10. http://osvita.ua/vnz/reports/psychology/29235/
11. http://pidruchniki.com/pedagogika/yaki_shlyahi_zasobi_formuvannya_psihologo-pedagogichnoyi_kulturi_batkiv
12. http://kolegium16.km.ua/images/new1/dmitruk.pdf