Презентація "Вільям Шекспір - майстер сонетів та найзагадковіша постать в англійській літературі"

Про матеріал

Презентація містить цікавий дидактичний, ілюстративний та літературний матеріал, розроблений для проведення уроку у 8 класі, присвяченому шекспірівській темі та шекспірівському питанню

Перегляд файлу

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Вільяма Шекспіра, розкрити сутність «шекспірівського питання» в літературознавстві та особливості англійського Відродження; схарактеризувати світоглядно-естетичні позиції митця у різні періоди творчості; розкрити багатогранність таланту Шекспіра, його новаторський підхід до створення поетичних і драматичних творів, багатство й невмирущість його творчого доробку.

Вільям Шекспір — великий англійський драматург і поет епохи Пізнього Відродження. Створені ним чотири століття тому п’єси і сьогодні хвилюють і вражають уяву глядачів і читачів. Кращі театри світу і видатні актори вважають для себе за честь і щастя поставити і зіграти шекспірівський спектакль. Ми досі дуже мало знаємо про Шекспіра. Для своїх сучасників він був тільки актор і драматург — заняття далеко не поважне, як вважалося в Англії на рубежі XVI — XVII століть. Авторів п’єс не мали навіть за письменників.

Працювати їм доводилося багато.

Театр був улюбленим видовищем і аристократів, і бідноти, а значить, була потреба в нових п’єсах. Після їх постановок залишався лише рукописний примірник, за яким актори розучували свої ролі. Тільки по смерті Шекспіра вийшло перше видання його творів, і майже відразу народилася легенда, ніби Шекспіро — всього лише псевдонім, під яким ховалася якась відома в суспільстві особа. Хто саме, про це сперечалися цілі століття. Чому? Та тому, що відомості про Шекспіра були украй мізерні.

Шекспірівське питання: чи існував Шекспір

насправді? Кому

належить авторство його творів? Чи могла це бути жінка?

У 70-х роках XVI ст. у лондоні з’явилася велика група акторів, що називали себе слугами графа Лестера. Вони починали грати на порогах готелів, як робили це за часів своїх мандрівок. У 1576 р. столяр Джеймс Бербедж, батько знаменитого драматурга Річарда Бербеджа, побудував у передмісті лондона стаціонарний театр. Протягом недовгого часу з’явився другий. А до кінця століття у Лондоні налічувалося вже 9 театральних споруд. Найбільшим із них був «Глобус», який побудував у 1599 році той же Бербедж. У жодному європейському місті не було такої кількості театрів.

◦Вам уже знайоме так зване гомерівське питання: чи існував Гомер

насправді, чи він був автором безсмертних давньогрецьких поем «Іліада» та «Одіссея»? Таке ж запитання щодо великого Шекспіра ставлять собі протягом чотирьох століть науковці та звичайні читачі. Справа в тому, що збереглося не так багато відомостей про життя самого Шекспіра і ще менше — про його авторство щодо

всесвітньовідомих п’єс. Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір

Автор шекспірівських п’єс добре знав греко-римську міфологію, літературу, історію, був знайомий із справжньою Італією: Венецією, Вероною, Міланом, Мантуєю. А Шекспір, як відомо, ніколи не виїжджав за межі своєї Батьківщини. З’явилася версія, що під ім’ям Шекспіра приховувалася ціла група письменників та вчених, які запропонували авторові за винагороду називати ці твори своїми. Однак ці припущення не отримали підтвердження, оскільки для цього немає достатніх доказів. «Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» —це фантастичне ім’я вигадав англійський письменник Джеймс Джойс. У своєму романі «Улісс» весь

9-й розділ він присвятив проблемі «Загадка Шекспіра». Як же розшифрувати фантастичне ім’я? Дуже просто: потрібно виділити імена тих людей, яких вважають авторами геніальних п’єс: Ретленд, Бекон, Саутгемптон, Шекспір.

Шекспірівський сонет відрізняється від італійського не лише будовою, але й композиційним наповненням. У Шекспіра двовірш є не так розв’язкою, як «висновком» до ліричних катренів. Митець, щоправда, не завжди дотримувався обов’язкової схеми. Наприклад, його 126-й сонет складається з дванадцяти, а не із чотирнадцяти рядків. ◦ ***

◦ Шекспир. Сонет 126

◦ O thou, my lovely boy, who in thy power

◦ Крылатый мальчик мой, несущий бремя Dost hold Time's fickle glass, his sickle, hour;

^{Часов, что нам отсчитывают время,} Who hast by waning grown, and therein От убыли растешь ты, подтверждая, show'st

^{Что мы любовь питаем, увядая.} Thy lovers withering as thy sweet self grow'st;

Природа, разрушительница-мать, If Nature, sovereign mistress over wrack,

^{Твой ход упорно возвращает вспять.} As thou goest onwards, still will pluck thee

Она тебя хранит для праздной шутки, back,

^{Чтобы, рождая, убивать минутки.} She keeps thee to this purpose, that her skill

^{Но бойся госпожи своей жестокой:} May time disgrace and wretched minutes kill. ^{Коварная щадит тебя до срока.} Yet fear her, O thou minion of her pleasure!

She may detain, but not still keep, her treasure:

Когда же это время истечет, -

^{Предъявит счет и даст тебе расчет.} Her audit, though delay'd, answer'd must be,

And her quietus is to render thee.

Вихід у світ збірки сонетів — один з найзагадковіших епізодів в історії

прижиттєвих публікацій Шекспіра. Відомо, що вже до 1598 р. вірші існували в рукописах і оберталися серед друзів митця, та з якоїсь причини автор не хотів їх оприлюднювати. Імовірно, ці шедеври лірики мали для Шекспіра та його близьких особисте значення. Однак 1599 р. два сонети потрапили до рук видавця Джаггарда й були надруковані. Протягом наступних десяти років шекспірівські вірші у пресі не з’являлися, аж поки 1609 р. не вийшли окремою книжкою.

Український Мотив

Чимало вітчизняних письменників перекладали драматичні твори Шекспіра. Серед них були П. Куліш, М. Старицький, Ю.

Федькович, Леся Українка, Панас Мирний, М, Драгоманов, М. Кропивницький. Ці роботи помітно позначилися на розвитку української літературної мови. Згодом високохудожні переклади Шекспіра здійснили М. Рильський, Борис Тен, М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук. Засновником наукового шекспірознавства в Україні є І. Франко.