На півдні України у 16-17ст. існувало так зване Дике Поле – територія, не заселена людьми. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були дуже сприятливими для життя і ведення господарства - там водилося багато диких звірів (дикі кабани, дикі коні, зубри, дикі кози, птиця), у річках водилося багато риби.
Освоєння Дикого поля викликало протистояння з боку татар, які мали свої кочові стійбища на півдні Дикого поля. Між уходниками і татарами часто виникало збройне протистояння. Згодом татари почали здійснювати набіги на південь Київського і Брацлавського воєводств. Оскільки держава не могла у повній мірі захистити місцеве населення від набігів, тому люди вимушені були самостійно чинити опір татарам. Із часом уходників, які вирушали до Дикого Поля, здійснювали походи проти татар або захищали від них власні оселі, почали називати козаками.
З кінця 15ст. набіги татар на українські землі стали регулярними. Щоб утриматися в Дикому Полі козаки почали будувати дерев’яні поселення – «городки», «остроги», «стани»з кінця 16ст. поселення почали обносити дерев'яними укріпленнями (частоколом) – «засіками». Поступово за ними закріпилася назва «Січ».
Згодом козаки поступово освоїли Великий Луг – історична назва місцевості, велетенських річкових плавнів, що існували на лівому березі Дніпра (між річками Дніпро та Конка) Плавні, зарослі листяним лісом, очеретом і рогозом мали площу понад 400 км². Вся ця місцевість належала Запорозькій Січі. Великий Луг був затоплений водами Каховського водосховища у 1955–1957 роках, за винятком деяких ділянок.
На якій території селилися козаки: Дніпровський Низ – землі, розташовані з обох боків Дніпра за його порогами. Великий Луг – історична назва місцевості, велетенських річкових плавнів, що існували на лівому березі Дніпра (між річками Дніпро та Конка)Запорожжя – землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.
У 16ст. кількість козацтва у складі населення України поступово збільшувалася. Козацтво перетворювалося на окремий стан. Поширювалося покозачення – перехід представників різних верств українського суспільства до козацтва і його перетворення на окремий стан. Низове козацтво – назва, що вживалася стосовно козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра.
Князь Дмитро Вишневецький (Байда) (1516 -1563)- один із перших відомих предводителів козаків. Під його керівництвом на острові Мала Хортиця було збудовано замок-городок, який вважається попередником Запорізької Січі. Організовував походи проти татар, взяв приступом Очаків та фортецю Іслам-Кермень. У 1563р. під час походу до Молдавії потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Стор. 48 підручника – біографія Дмитра Вишневецького