Презентація "Вислови про українську мову від видатних письменників"

Вислови про українську мову від видатних письменників

І возвеличимо на дивоІ розум наш, і наш язик…

Слово — то мудрості промінь, слово — то думка людська.

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Мова – коштовний скарб народу.

Яке прекрасне рідне слово!Воно — не світ, а всі світи.

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

Рідна мова на чужиніЩе милішою стає.

Слово — полова,Але вогонь в одежі слова —Безсмертна, чудотворна фея,Правдива іскра Прометея.

Бринить-співає наша мова,Чарує, тішить і п’янить.

Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно. Політь бур’ян. Чистіша від сльози. Вона хай буде. Вірно і слухняно. Нехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.

Поки живе мова – житиме й народ, яко національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.

Мова – втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…

Найбільше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своi сподiванки, розум, досвід, почування.

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

Коли зникає народна мова – народу немає більше!... Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову Батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ.

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива,Як їх почує!..

Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.