Казка про те, як з’явилася витинанка. Якось увечері, в одному українському селі, сиділа під хатою дівчина і мріяла про свого коханого, який давно пішов у далеку країну і не повернувся. Минала хвилина за хвилиною та й настала ніч, але дівчина не помічала цього. Раптом затріпотів біля неї голуб і сів на коліна. Дівчина не сполохалася, бо то був їхній голуб. Він прилетів здалеку. Його брав із собою хлопець – коханий дівчини. Приніс голуб на клаптику паперу звісточку. Вона сповіщала, що хлопець живий-здоровий і незабаром повернеться в село. Дівчина довго думала: “Яку б відповідь дати?” Потому зайшла до хати, взяла ножиці та папір і почала витинати узор. І як розгорнула папір, то побачила гарну-прегарну витинанку. Вона і незчулася, як це в неї просто вийшло. Прив’язала витинанку-звісточку до голуба, і він поніс її в далекий край коханому. Коли ж коханий повернувся додому, він мав цю витинанку з собою, і як заходив у села, то всім показував її. Люди дивувались чарівному узору. І там, де хлопець проходив, усі почали витинати таку ж красу. Так в Україні з’явилися витинанки.