Тема: Пісня - душа народу

Тема: Пісня - душа народу

Обладнання:

1.       Підручники О.Лобова „Музика" - 4 клас та О.Л.Савченко
   „Читанка" - 4 клас.
2.       Плакати „Будова пісні" та „Форма пісні".

3) Збірка пісень Марусі Чурай.
Музичний матеріал:

1. Українська народна пісня „Щедрик".
2. Українська народна пісня „Котику сіренький".
3. Українська народна пісня „Грицю, Грицю, до роботи".
4. Українська  народна  пісня  „В   кінці  греблі  шумлять
   верби".
5. Українська народна пісня „А вже сонце котиться".

6. Українська народна пісня „Ой, ходить сон".
Тип уроку: інтегрований, вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

II. Актуалізація опорних знань.

Вступна бесіда.

Учитель: Сьогодні ми з вами поговоримо про народну пісню. Взагалі, хто і навіщо придумав пісню? Чому люди співають, радіють і сумують разом з нею? Чому старовинні пісні, що прийшли до нас із глибини віків, і досі живуть у народі? Чи уявляєте ви хоча б один свій день без пісні, що звучить на вулиці, вдома, на улюбленій радіохвилі?

Пісні живуть поруч з людиною вже багато тисячоліть. Вони — барвисті та різноликі: лагідні, урочисті, спокійні й запальні, сумні й жартівливі.

Пісню називають душею народу.. Усі пісні - сучасні і класичні - мають коріння у народній творчості, увібрали її мудрість, традиції, мелодії і наспіви.

З народного напившись джерела,

як із Дніпра бере веселка воду,

о рідна пісне, знову ти прийшла

до матері й до батька - до народу.

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити,

тебе ніхто не може побороть,

бо вільний дух твій - правдою повитий.

М. Рильський

Отже, тема нашого уроку „Пісня - душа народу".  Як ви розумієте цей вислів: „Пісня — душа народу"? Чому саме пісню називають найдавнішим і найпопулярнішим жанром музики?

III. Вивчення нового матеріалу.

•     Погляньте  на дошку  (на  дошці  плакат  із  зображенням  видів
  мистецтва, які поєднуються в пісні).
•     Скажіть,   які   види   мистецтв   поєднались  у   пісні?   (Музика  і
  література).
•     Хто складає музику до пісні, а хто - тексти?
•     Чи є певний автор у народних пісень?
•     А чи знаєте ви, яким чином передавалися і дійшли До вас народні
  пісні?
•    Спочатку пісня передавалася з уст в уста: одна людина проспівала
  іншій, та щось запам'ятала, щось своє придумала і передала пісню далі. Так і „ходила" пісня від хати до хати, постійно змінюючись як у тексті, так і в мелодії, оскільки кожен співав її „на свій мотив".

У вас на партах лежать аркуші паперу з текстом. Цей текст познайомить нас з нашим національним скарбом - піснею.

1.       Читання  тексту.  М.   Стельмах  „Дівчина з  легенди"  (додаток).
   Давайте прочитаємо цей текст, не забуваючи, що читати треба виразно, зверніть
   увагу на те, за допомогою яких слів автор оспівує народну пісню.
2.       Бесіда за змістом тексту.

а) Що називають національним скарбом українців?

б) Кому приписують авторство багатьох народних пісень?

в) Чи знаєте ви, які народні пісні приписують Марусі Чурай?

3. Учитель знайомить учнів зі збіркою „Маруся Чурай. Дівчина з
легенди" - К.: Дніпро, 1967 р. Розповідає деякі біографічні відомості про
поетесу (Додаток 1, 2).

•     Пригадайте свої улюблені народні пісні. Де ви вперше їх почули?
•     А до якого виду вони відносяться? (Відповіді дітей).
•     Давайте   послухаємо  уривки   з  українських   народних  пісень   і
  скажемо, до якого жанру вокальної музики вони належать. І

Слухання музики.

•     Українська народна пісня „Щедрик" - обрядова; ^;
•     Українська народна пісня „Котику сіренький" - колискова;
•     Українська народна пісня „Грицю, Грицю, до роботи" - жартівлива;
•     Українська народна пісня „В кінці греблі шумлять верби" - лірична.
  Останні дві пісні, які ви щойно прослухали, приписують Марусі Чурай.

Бесіда.

•    Діти, а скажіть, будь ласка, як можна виконувати пісні? Пошукайте
  відповідь у підручнику з музики (с. 13). (Сольне, ансамблеве, хорове)
•    Так,   можна   співати   одній   людині,   солісту.   Це   буде   сольне

виконання. Можна співати  ансамблем, чи всім разом, хором. Скажіть, будь ласка, яке виконання найкраще відповідатиме характеру щойно прослуханих пісень? (Колискову найкраще співати сольно, жартівливу -ансамблем, а щедрівку - хором).

•     Правильно. Хоча кожну з цих пісень можна виконати по-різному.
  Навіть колискову можна заспівати хором. Головне - підібрати правильну
  інтонацію, зберегти при співі характер пісні. Давайте пригадаємо з вами
  колискову „Ой ходить сон", яку ми вчили в третьому класі і виконаємо її хором, але не забувайте про характер пісні, інтонацію. (Виконують пісню „Ой ходить сон")
•     А зараз відкрийте свої підручники з музики на сторінці. На
  малюнку зображені поїзди. Зверніть увагу на написи у них на вагонах.

Цей поїзд розповідає нам про будову пісні. Отже, ми можемо сказати з цього малюнка, що пісня складається зі вступу і трьох куплетів. Давайте тепер подивимось на другий малюнок.

       Чим відрізняються ці малюнки? (відповіді дітей).

Отже, можемо зробити висновок, що пісня складається зі вступу і куплетів, але є куплети, які складаються із заспіву і приспіву, а є без заспіву. Зверніть увагу на другий малюнок: приспів в усіх куплетах - однаковий.

•     А зараз скажіть, яку форму має наша колискова „Ой ходить сон"?
  (відповідає першому малюнку).
•    Ми з вами зараз розучимо одну з народних пісень. Ви подумайте, а
  потім скажете, яку форму має ця пісня? (розучування української народної пісні „А вже сонце котиться").

•    До   якого   виду   відноситься   ця   пісня?   Коли   її   виконують?
  (жниварка).
•    Як і чому виникли жниварські пісні?
•    Намалюйте форму цієї пісні у своїх зошитах.

— Чим відрізняються ці дві пісні за своєю будовою?
IV. Підсумок уроку.

Отже, підсумовуючи наш урок, ми скажемо, що на уроці ми:

•     Ознайомилися з найдавнішим і найпопулярнішим жанром музики -
  українською піснею;
•     Ознайомилися з будовою і формою пісні;
•     Познайомилися з творчістю Марусі Чурай;
•     Розучили нову пісню;
•     Познайомилися з жниварськими піснями.

Сподіваюся, урок вам сподобався, і ви дізнались для себе багато цікавого.

Додаток 1                

                                                Дівчина з легенди

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких національних скарбів належить і наша лірична пісня.

Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтесь в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій - і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій землі українській.

І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить славнозвісна народна поетеса Маруся Чурай.

Народжена для любові, вона не знала її радощів і всі свої надії, все своє

любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно  озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій:

Ішов милий горонькою,

Мила - під горою,

Зацвів милий роженькою,

Мила - калиною.

Воістину, і зацвіла калиною, і закрасувалась калиною на лугах нашого мелосу творчість народної поетеси.

Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду вічність, бо велика любов і велика творчість - невмирущі.

Додаток 2                

Напівлегендарна українська народна поетеса та співачка Марина Гордіївна Чурай жила в Полтаві в сімнадцятому столітті. Народилась вона в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Будинок Кураїв стояв, за легендою, на березі Ворскли недалеко від того місця, де пізніше було засновано Хрестовоздвиженський монастир, що зберігся до наших днів.

Маруся була обдарована чарівною зовнішністю й добрим серцем, мала чудовий голос і майстерно співала пісні, які складала з різних приводів, і часто навіть у звичайній розмові викладала свої думки віршами.

                        Михайло Стельмах