Презентація Витоки річки Інгулець

Витоки річки Інгулець – комплексна пам`ятка природи загальнодержавного значення в Україні

 Верхів’я Інгульця є ландшафтним пограниччям між лісостепами та степами, яке поєднує риси і одних і інших.  Площа 7,1 га

Десять тисяч  років тому саме тут пролягала межа поширення найбільшого льодовика Європи, витворюючи зовсім поруч два абсолютно відмінні світи. Один формувався під товщею льодів, інший – вільно розвивався поруч з ним. 

Дотепер ці краї наповнені найрізноманітнішими свідченнями того далекого періоду в історії природи й людства: специфічним набором гірських порід, багатими на форми рельєфами, чималими запасами підземних вод

Територія, де знаходяться витоки річки Інгулець, розташована у Знам'янському районі Кіровоградської області, приблизно в трьох кілометрах на північ від села Топило.

Ця територія являє собою систему, в одній із балок якої знаходяться джерела, що дають початок річці Інгулець (Інгулець – п’ята за величиною серед річок, що течуть Україною, і перша у нашій області. Загальна довжина річки 550 кілометрів, у межах області – 170 км.

За фізико-географічним районуванням України територія, де починається річка Інгулець, належить до південної лісостепової області Придніпровської височини. Ця область характеризується досить густою річковою мережею.

За характером географічних особливостей, ґрунтів, клімату та рослинного покриву досліджена територія належить до Тясминсько-Інгулецького фізико-географічного району, який знаходиться у східній частині області між Інгуло-Тясминським вододілом на заході і долиною Дніпра на північному сході.

Частина, де бере початок річка Інгулець, характеризується досить розчленованим горбастим рельєфом із висотами 220-225 м . Балкова система є збереженим природним комплексом серед розораної навкруги території.

Схили балок зайняті лучною рослинністю, на сухих верхівках схилів розміщуються луки із фрагментами типчаково-різнотравних степів, найпівденнішого сфагнового болота. Такі болота є досить звичайними у зволожених екотопах балки.

Природоохоронний статус надано з метою охорони та збереження природного комплексу балкової мережі з численними джерелами, що дають початок річці Інгулець та місця зростання рідкісних і реліктових  видів рослин, серед яких кульбаба червоноплода,  гострокільник волосистий, а також астрагал шерстистоквітковий і хвощ великий, занесені до Червоної книги України .

Зустрічаються також фрагменти деревної рослинності. Виявлені смуги із домінуванням в деревостані верби білої та окремі кущі верби попелястої.

Враховуючи збереженість природного комплексу цієї балкової системи і його гідрологічну значущість, було створено пам'ятку природи загальнодержавного значення «Витоки річки Інгулець».