Уривок із спогадів Івана Розсолоди, які ілюструють роль музики в житті запорожців: Після люльки найбільш усього вони любили музику. Оце було як соберуться та як уріжуть, так і самі танцують, і земля танцює, і ліс, і вода танцює. Уже протів їх ніхто в світі не витанцює. Увесь день музики будуть грати, і весь день запорожці будуть танцювати. А як перестане музика, то вони й самі танцюють. Оце візьмуть два чоловіка в руки ослон, один за один край, а другій за другій край, постановляться друг протів друга та так і танцюють. Шо за втішний народ був!– Прямо шо втішний! На чем же вони грали?– На всякій усячині: на ваганах, на ріллях [лірі], на басах, на цимбалах, на сопілках, на свистунах, на скрибках, на кобзах, на козах, – на чім попало, на тім і грають.