Поняття фейлетону у літературі та журналістиціУ журналістиці фейлетон – сатиричний жанр публіцистики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом фейлетоніста є художній образ. Автор обов'язково повинен створити образ негативного явища, події, героя, в осмисленні яких виявити дві найважливіші особливості: показати їх соціальну шкідливість, з одного боку, і розкрити їх комічну сутність, з другого боку. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його «усмішкою». У літературі фейлетон (від фр. feuilleton – аркуш) – невеликий художньо-публіцистичний твір, в якому гостро викривається певна особа або негативне суспільне явище. Основним засобом цього жанру є сатира: використовуючи гумор, сарказм, іронію, автор засуджує людські пороки, таврує негідне, розвінчує негативні явища.
Фейлетон не описує безпристрасно факти, не реєструє їх сухо, а піддає сатиричній типізації, узагальнює. Цей жанр відзначається чіткістю композиції, гостротою сюжету, образністю мови і дотепністю викладу. Фактичною основою фейлетону є реальна подія, життєвий приклад або якась особа. Автор не домислює, а знаходить, відбирає найвиразніші, найпотворніші явища, що своєю суттю викликають огиду. Це документальний фейлетон. Є і проблемний, у центрі розповіді якого не конкретна жива людина, а проблема, підкріплена взятими з багатьох джерел фактами. Оповідь ведеться навколо центрального питання, якому підпорядкований весь фактаж. Фейлетон набуває найрізноманітніших форм. Він може наближатися до гумористичного оповідання або бути написаним у формі листа, щоденника, комедійної сцени між кількома особами. Фейлетоністи часом запозичують у своїх творах образи з відомих книг світової і вітчизняної класики, пародіюють відомі твори. Створений автором сатиричний образ розкриває шкідливість зла і водночас притаманними фейлетонові засобами підказує шлях його подолання, або завдяки іронії, сарказму робить неможливим його подальше існування. Адже, за словами М. Гоголя, сміху боїться навіть той, хто взагалі нічого не боїться.
Поняття фейлетону у літературі та журналістиці У журналістиці фейлетон – сатиричний жанр публіцистики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом фейлетоніста є художній образ. Автор обов'язково повинен створити образ негативного явища, події, героя, в осмисленні яких виявити дві найважливіші особливості: показати їх соціальну шкідливість, з одного боку, і розкрити їх комічну сутність, з другого боку. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його «усмішкою». У літературі фейлетон (від фр. feuilleton – аркуш) – невеликий художньо-публіцистичний твір, в якому гостро викривається певна особа або негативне суспільне явище. Основним засобом цього жанру є сатира: використовуючи гумор, сарказм, іронію, автор засуджує людські пороки, таврує негідне, розвінчує негативні явища.
Фейлетон не описує безпристрасно факти, не реєструє їх сухо, а піддає сатиричній типізації, узагальнює. Цей жанр відзначається чіткістю композиції, гостротою сюжету, образністю мови і дотепністю викладу. Фактичною основою фейлетону є реальна подія, життєвий приклад або якась особа. Автор не домислює, а знаходить, відбирає найвиразніші, найпотворніші явища, що своєю суттю викликають огиду. Це документальний фейлетон. Є і проблемний, у центрі розповіді якого не конкретна жива людина, а проблема, підкріплена взятими з багатьох джерел фактами. Оповідь ведеться навколо центрального питання, якому підпорядкований весь фактаж. Фейлетон набуває найрізноманітніших форм. Він може наближатися до гумористичного оповідання або бути написаним у формі листа, щоденника, комедійної сцени між кількома особами. Фейлетоністи часом запозичують у своїх творах образи з відомих книг світової і вітчизняної класики, пародіюють відомі твори. Створений автором сатиричний образ розкриває шкідливість зла і водночас притаманними фейлетонові засобами підказує шлях його подолання, або завдяки іронії, сарказму робить неможливим його подальше існування.