Презентація: ВЛАДА ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Влада та її характеристики

Влада — це особливий привілей, за який треба платити. Зокрема й тим, що тебе нещадно критикують. І головне — завжди мають за що. Юрій Андрухович

Поняття влади є одним з центральних в політології. Воно дає ключ до розуміння політичних інститутів, політичних рухів і самої політики. Визначення поняття влади, її сутності і характеру має найважливіше значення для розуміння природи політики і держави, дозволяє виділити політику і політичні відносини з усієї суми суспільних відносин.

Влада – це здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства.

Влада – явище соціальне. Соціальна влада присутня скрізь, де є усталені об'єднання людей. У широкому значенні влада – завжди вольові відносини. Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи. Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі, з іншого - підкорення їй.

Психологія інтерпретує владу, виходячи з того що витоки влади існують у свідомості і підсвідомості людей. Структурний функціоналізм владу розглядає як властивість соціальної організації, як спосіб самоорганізації людської спільності, заснованої на доцільності розподілу функцій управління і виконання. Біхевіоризм трактує владу як особливий тип поведінки при якому одні люди командують, управляють іншими, а інші підкоряються. Телеологія. Влада – це здатність досягати результату, поставленої мети.

Політична влада це особливий вид соціальної влади, за допомогою якої реалізуються життєво важливі інтереси впливових соціальних груп.

Особливості політичної влади:

Структура політичної влади. Структура влади - це ті компоненти, без яких вона не відбувається. Такими є її суб'єкт, об'єкт, підпорядкування об'єкту, джерела і ресурси влади. Влада може здійснитися тільки через взаємодію суб'єкта влади і її об'єкта. Суб'єкт виражає свою волю щодо об'єкта через наказ (розпорядження, команду), що супроводжується загрозою санкції у випадку його невиконання.

Політична влада здійснюється:державою;політичними партіями і громадсько політичними організаціями;органами місцевого самоврядування.

Ступінь і сила політичного та суспільного впливу, форми діяльності та структури влади великою мірою визначаються суспільно-економічними чинниками. Вони впливають на зміст і форми реалізації політики центрами влади (президентом, парламентом, урядом) переважно опосередковано, хоча за певних умов можуть виходити на перший план.

Засоби політичної діяльності (зокрема, примус, оволодіння комунікаціями) пов’язані із суттєвими матеріальними витратами. Зрозуміло, що за таких умов суспільні групи, які можуть фінансувати політику, утримувати організаційну структуру, транспорт, зброю, засоби масової інформації, монополізують або принаймні максимізують свій політичний вплив у суспільстві.

Водночас влада має певну автономію, яка обмежується ще й такими чинниками:об’єктивними довготерміновими інтересами панівного стану;вимогами суспільної рівноваги, єдності суспільства, економічної та політичної систем і т. ін.;масштабом і силою суспільної підтримки, рівнем опору владі, кількістю суспільних витрат, необхідних для форсування ухвалення певних рішень і т. ін.

Завдання безпосередніх суб'єктів влади такі:забезпечити панування правлячої еліти через оптимізацію форм управління та підвищення його ефективності;гарантувати суспільну рівновагу та інтеграцію як наслідок погодження інтересів привілейованих суспільних груп з усім загалом громадян;прогнозувати та розробити напрями, форми й методи дій. Коли ці вимоги виконуються, гарантується еволюційний розвиток суспільства зі стабільним функціонуванням політичної, економічної, соціокультурної та інших сфер суспільства.

Легітимність влади Легітимність влади — це суспільне визнання, довіра і підтримка, які відчувають до неї суспільство, народ. У науку поняття “легітимність влади” уперше було введено Максом Вебером. Він виділив три основних джерела (підстави) законності, правомірності політичної влади:— відповідно до традиції (монархія);— харизматичний тип (у зв'язку з величезною популярністю і культом особистості політичного діяча);— раціонально-правовий тип — ця влада визнається народом тому, що вона спирається на раціональні, визнані ним закони.

Ресурси влади. Термін "ресурси влади" використовують як у широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні ресурси влади є всім, що суб'єкт (індивід, група) може використати для впливу на ін. У вузькому розумінні — це засоби, використання яких забезпечує вплив суб'єкта на об'єкт влади.

Ресурси влади можуть застосовуватися для примусу, заохочення або переконання. Відповідно до цих способів досягнення політичних цілей можна виокремити й такі антропологічні ресурси влади, як страх, інтерес, переконання. Згідно з характером і сферою впливу розрізняють нормативні, примусові та утилітарні ресурси.

Нормативні ресурси — засоби впливу на внутрішній світ, ціннісні орієнтації та норми поведінки людини. Примусові ресурси — заходи адміністративного впливу, що передбачають силові методи "переконання" через так звані силові структури (суд, поліцію, армію тощо). Утилітарні ресурси пов'язані з матеріальними та соціальними благами, повсякденними інтересами людей. За їх допомогою влада, особливо державна, може купувати не тільки окремих політиків, а й соціальні групи, верстви населення.

Поділ влади. Поділ влади – характерна для демократичної держави система функціонування влади, згідно з якою законодавча, виконавча і судова влади здійснюються різними державними органами та різними посадовими особами. Один з перших поділив владу на законодавчу, виконавчу і судову французький політичний мислитель Ш.-Л. Монтеск’є, ще на початку ХУІІІ століття. Він вважав, що основою нормального функціонування державного апарату є незалежність цих трьох гілок одна від одної.

Дякую за увагу!Світлана МАЄВСЬКА