Презентація: "Влаштування скріпленої теплоізоляції на основі мінеральної вати"

Влаштування скріпленої теплоізоляції на основімінеральної вати. Викладач: Хмельова Галина Михайлівна Міністерство освіти і науки України Державний навчальний заклад «Новоград-Волинське вище професійне училище» Презентація до уроку:м. Новоград-Волинський 2023 рік

1. Вступ.2. Інструменти.3. Підготовка основи.4. Кріплення цокольного профілю.5. Приклеювання плит утеплювача. 6. Закріплення теплоізоляційних плит.7. Схема кріплення утеплювача.8. Влаштування армувальго шару.9. Грунтування.10. Нанесення декоративної штукатурки «Короїд».11. Контроль якості.12. Безпека праці. План

Вступ. Однією з вагомих характеристик житла в процесі експлуатації будинку є теплопровідність будівельних конструкцій та інженерних комунікацій. Одним із найефективніших вирішень цієї проблеми є додаткове утеплення стін за методом скріпленої теплоізоляції, який полягає у прикріпленні спеціальним клеєм теплоізоляційних плит до поверхні фасаду, захисті їхньої поверхні полімерцементними композиціями, армованими склосіткою, і нанесенні шару декоративної штукатурки. Ефективність цього методу визначається такими перевагами:* значне підвищення теплоізоляційної здатності стін і усунення містків холоду;* повне оновлення фасаду та збереження його архітектурних форм;* можливість вирівнювання стін у площині;* зручність монтажу теплоізоляційних плит на будь-які архітектурні елементи фасаду.

Інструменти. Водяний рівень, молоток, рівень правило, набір щіток, рулетка, шпатель, шнур з виском, ножиці по металу, кельма, перфоратор, насадка міксер.

Підготовка основи. До початку робіт з термоізоляції будівлі необхідно відповідним чином підготувати робочу поверхню. Вона повинна бути стабільною, рівною, з достатньо несучою здатністю і очищеною від забруднень, які зменшують адгезію клейового розчину (наприклад пилу, масел, антиадгезійних засобів, моху). Необхідно перевірити несучу здатність штукатурного покриття шляхом постукування. Глухий звук означає, що штукатурка відшарувалася від основи і її необхідно видалити.

Водопоглинаючі поверхні (наприклад, газобетонні блоки), нерівномірно поглинаючі і піщані необхідно заґрунтувати глибокопроникною грунтовкою.

Крихкі, з низькою адгезією малярні покриття необхідно видалити. Адгезію покриття можна перевірити, якщо надрізати його ножем, приклеїти клейку стрічку, а потім її відірвати. Якщо в результаті цього випробування відірветься фрагмент покриття, його необхідно вважати за покриття з низькою адгезією. Локальні пошкодження і місця, де штукатурка погано пов'язана з основою, необхідно заповнити штукатурним розчином або вирівнюючим шпаклювальним розчином .

Кріплення цокольного профілю. На висоті не менше 40 см від поверхні землі необхідно закріпити на стіні цокольний профіль, використовуючи 5 дюбелів на 1 погонний метр у випадку систем з мінеральною ватою. Між окремими ділянками профілю залишити відступ приблизно 3 мм. Перший дюбель розташувати в отворі з одного боку, а потім ретельно вирівняти профіль і прикріпити рештою дюбелів. Можливі нерівності поверхні необхідно скорегувати спеціальними підкладками. У кутах стін профілі необхідно зрізати під кутом, або застосувати спеціальні кутові профілі.

Приклеювання плит утеплювача. Клейовий розчин необхідно приготувати згідно з інструкцією, вказаною на упаковці. На плиту нанести відповідну кількість розчину і за допомогою зубчастої кельми 12 х 12 рівномірно розгладити на поверхні. У випадку використання стандартних плит з мінеральної вати клейовий розчин слід наносити точково-смуговим методом. На відстані близько 3 см від краю плити наносити розчин смугами шириною в декілька сантиметрів. На решту поверхні плити наносити розчин порціями так, щоб вони знаходилися в місцях кріплення дюбелів. Загальна поверхня нанесеного клейового розчину повинна покривати не менше 40% плити. При використанні плит з мінеральної вати місця нанесення клейового розчину необхідно заздалегідь злегка зашпакльовувати тим же розчином.

Після нанесення клейового розчину на поверхню плити її необхідно одразу прикласти до стіни в передбаченому для неї місці і притиснути для отримання рівної поверхні з сусідніми плитами. Плити укладати в шаховому порядку, притискаючи до укладених раніше. Надлишки видавленого клейового розчину видаляти, щоб на краях плит не залишалося його залишків. При використанні плит з фрезерованими краями, звертати увагу на те, щоб приклеювання чергової плити не приводило до відриву сусідніх плит.

У кутах стін плити необхідно приклеювати поперемінно, щоб вони стикувалися. Ізоляційні плити розташовувати так, щоб їх стики не знаходилися на продовженні країв віконних і дверних отворів. У місцях вентиляційних каналів, поєднаних перекриттів в плитах утеплювача зробити відповідні отвори, забезпечивши їх подальший захист.

Закріплення теплоізоляційних плит. Не раніше, ніж через три дні після приклеювання ізоляційні плити необхідно додатково закріпити за допомогою теплоізоляційних дюбелів. Їх довжину слід підібрати, враховуючи товщину ізоляційної плити, шару клею, старої штукатурки ( при її наявності) і необхідної глибини анкерної зони в стіні (в середньому приблизно 5 см в стіні з щільних матеріалів і 9 см в стіні з пористих матеріалів). Отвори в пористих матеріалах і в комірковому бетоні необхідно виконувати перфоратором в безударному режимі.

За допомогою молотка забиваємо дюбеля. Необхідно використовувати від 6 до 14 дюбелів на1 м2 залежно від зони стіни (зона в районі кутів, центральна частина), висоти будівлі, граничного навантаження дюбеля, товщини ізоляційних плит. Теплоізоляційні дюбелі необхідно монтувати у рівень з плоскістю ізоляційних плит. Для цього необхідно в плитах широким забірним свердлом просвердлити відповідні гнізда глибиною приблизно 4 мм. Дюбелі потрібно зашпаклювати клейовим розчином. Також можна виконати глибші гнізда і після монтажу кріплення закрити їх пробками з мінеральної вати.

Схема кріплення утеплювача

У кутах віконних і дверних отворів на термоізоляційних плитах необхідно наклеїти під кутом 45˚ фрагменти армуючої сітки розміром 20x35 см. Це запобігає появі подряпин і тріщин на фасаді будівлі. Крім того, відповідні частини склотканини необхідно наклеїти в кутах на стиках вертикальних укосів з перемичкою.

Зовнішні кути стін будівель, а також краї дверних отворів необхідно закріпити, використовуючи кутові профілі. Виконання такого укріплення у віконних отворах не обов'язкове, але полегшує отримання прямих країв. На обидві сторони кутової стіни необхідно нанести клейовий розчин, а потім втиснути в нього кутовий профіль, контролюючи вертикальність. Виступаючий з отворів розчин необхідно відразу зашпаклювати.

Влаштування армувального шару. До виконання армуючого шару потрібно приступати не раніше, ніж через 3 дні після приклеювання ізоляційних плит. Клейовий розчин необхідно наносити на поверхню ізоляційних плит безперервним шаром смугами шириною склотканини і розгладити зубчастою кельмою 10x10 мм.

У підготовлений шар розчину за допомогою вирівнюючої терки одразу вдавлювати армуючу сітку і рівномірно зашпаклювати, використовуючи при необхідності додаткову порцію клейової маси. Тканина має бути рівномірно натягнута, не утворювати складок і бути повністю зануреною в клейову масу. Шар, армований однією тканиною, повинен мати товщину 3-5 мм. Сусідні смуги тканини необхідно накладати одну на одну з напуском 10 см

Після висихання армуючого шару за допомогою вирівнюючої широкої гладилки наносимо тонкий фінішний армуючий шар. Тонкий другий армований шар – необхідна умова якісного утеплення. Він запобігає таким небажаним явищам, як виникнення тріщин і навіть обвал покриття. Такий армуючий шар покращує теплоізоляцію і додатково закріплює мінвату та склосітку.

Грунтування. За нормальних погодних умов приблизно після 3 днів висихання (за несприятливих атмосферних умов цей термін може скласти до 7 днів) нанести валиком один шар грунтовки під штукатурку, підібрану під відповідний тип зовнішньої штукатурки. При використанні розчину нанесення грунтовки під штукатурку не потрібне. В разі використання штукатурки, яка забарвлюється в масі, рекомендується вибрати відтінок грунтовки під штукатурку, який відповідає кольору штукатурки.

Нанесення декоративної штукатурки. Штукатурку необхідно ретельно нанести на товщину фактурного заповнювача, звертаючи особливу увагу на з'єднання штукатурки на межі окремих робочих зон. Потрібний колір фасаду можливо отримати, використовуючи штукатурки, забарвлені в масі або білі штукатурки, які забарвлюються згодом фасадними фарбами. З метою зменшення наслідків сонячного нагріву необхідно обмежити використання відтінків штукатурок, які застосовуються в скріплених системах термоізоляції до коефіцієнта розсіяного віддзеркалення ≤25% (ідеально білий колір - 100, чорний колір - 0%). Це також відноситься до всіх фінішних покриттів на штукатурках

Структурування необхідно проводити через деякий час, коли суміш вже не прилипає до терки. Цей час залежить від температури і вологості повітря, а також від товщини застосованого в розчині наповнювача. Не можна зволожувати розчин водою. У випадку штукатурок з фактурою «короїд» поверхню штукатурки потрібно структурувати вертикальними, горизонтальними, косими або круговими рухами, залежно від необхідного кінцевого результату. Для цього необхідно використовувати терку з пластика, звертаючи увагу на збереження постійного кута структурування.

Контроль якостіПід час виконання робіт з утеплення фасадів контролюють: Дотримання правил транспортування та зберігання матеріалів;Якість основи;Якість полімерцементних сухих сумішей;Якість кріплення теплоізоляційних плит до поверхні;Відповідність технологічної послідовності;Температуру і вологість навколишнього середовища;Міцність зчеплення розчинових сумішей з основою;Міцність зчеплення розчинових сумішей з плитами;Товщину шару розчинової суміші.

Безпека праціїПеред початком роботи потрібно пройти інструктаж. Безпека праці є дуже важливою складовою всіх робіт. Її потрібно завчасно сплановувати. Потрібно забезпечити робітників спецодягом. Під час виконання дипломної роботи використовується перфоратор та електродриль. При роботі з перфоратором потрібно використовувати захисні окуляри і респіратор. Для захисту рук – рукавички. Під час роботи з новітніми матеріалами потрібно уважно вивчати інструкції по їх використанню і використовувати по інструкції. Ручний інструмент має бути справним, а готувати суміші потрібно тільки у спеціально виділених для цього місцях.