Презентація "Воєнне лихоліття. Активізація патріотичної тематики, які героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду"

Воєнне лихоліття. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду. Підготувала:вчитель української мови та літературивечірньої(змінної)школи №20 м. Києва. Вакула Наталія Олександрівна

Україна під час Другої світової війни була ареною ідеологічноїборотьби двох ворожих сил — комуністичного та німецько-фашистського режимів. З обох боків велася активна боротьба за вплив на свідомість українців. Однією з провідних у ці роки стала публіцистика як найдієвіший засіб впливу на читачів.

Через Другу світову війну, що не оминула своїм чорним крилом Україну, ідеологічний тиск було послаблено, тому літературно-мистецьке життя пожвавилося. Письменники у своїх творах мали можливість більше порушувати національно-патріотичні проблеми з огляду на боротьбу з фашизмом. Частину літераторів було евакуйовано, правління СПУ та деякі редакції періодичних видань переїхали до Уфи (Росія). Понад сто письменників воювали на передовій та в партизанських загонах, працювали співробітниками у фронтових періодичних виданнях. У боях загинув М. Трублаїні, О. Телігу було розстріляно в Бабиному Яру, О. Ольжича закатовано в німецькому концтаборі.

У Харкові в газеті «Нова Україна» працювали Іван Багряний та Юрій Шевельов, на Волині в часописі «Волинь» — Улас Самчук, у Києві видавали «Українське слово» та «Литаври» О. Теліга, Олег Ольжич, легально діяли часописи «Сурма» та «Українські вісті» у Львові. Однак гітлерівська окупаційна адміністрація швидко зрозуміла їхню небезпеку для себе й ліквідувала всі друковані засоби інформації, що ставили питання про шляхи розвитку України, обстоювали інтереси рідного народу.

Активними учасниками ідеологічного фронту були українські радянські письменники. Митці старшого покоління змушені були евакуюватися на схід Росії, в Уфу, і працювати в тилу (П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра та інші). Майже третина літераторів Спілки письменників України воювали в армії, у підпіллі та партизанських загонах, працювали кореспондентами фронтових газет (О. Довженко, І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Воронько та інші).

У літературі провідними стають патріотично-визвольні мотиви, зокрема синівські почуття, сповнені любові до свого народу, віри в його перемогу над фашистською навалою; посилюється філософське спрямування: “Клятва” М. Бажана, “Україно моя” А. Малишка, “Я утверждаюсь” і “Похорон друга” П. Тичини, “Жага” і “Слово про рідну матір” М. Рильського, “Земля” Л. Первомайського. У цей час О. Довженко написав кіноповість “Україна в огні”, відтворивши страшний початок війни на українських землях. Цей твір, як і вірш ≪Любіть Україну≫ В. Сосюри, роман ≪Жива вода≫ Ю. Яновського, був підданий нищівній критиці й заборонений. Саме в період війни розквітнув талант О. Довженка. Митець створює лаконічні новели й оповідання “Ніч перед боєм”, “На колючому дроті”, “Мати”, “Воля до життя”.

У післявоєнні роки розвивається жанр роману з широким описом подій Другої світової війни, виходять друком трилогія ≪Прапороносці≫ О. Гончара, ≪Велика рідня≫ М. Стельмаха, ≪Вир≫ Г. Тютюнника. З’являються романтичні новели ≪Модри Камень≫, ≪Гори співають≫ О. Гончара, кіноповість ≪Зачарована Десна≫ О. Довженка, ≪Мисливські усмішки≫ Остапа Вишні. Ці високохудожні твори контрастували на тлі єдиного й панівного методу — соцреалізму, який набирав силу в післявоєнній країні, що розбудовувала соціалізм.

Соцреалізм Соціалістичний реалізм — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 1930-х років. У соцреалізмі вбачали “естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленої епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства”, тому він був єдиним офіційно дозволеним в Радянському Союзі “творчим методом” літератури і мистецтва. Фактично соціалістичний реалізм був радянським варіантом монументалізму, стилю, притаманного й іншим тоталітарним державам.

Дякую за увагу!