Презентація "Вплив молодіжних субкультур на формування особистості дитини"

План Вступ Виникнення молодіжної субкультури в СРСР Причини „відходу” молоді до субкультур Поняття молодіжних субкультур Типи субкультур Схема субкультур Складові та ознаки субкультури Найпоширеніші субкультури в Україні Емо Хіп-Хоп Рокери Готи Хіппі Металісти Панки Растамани Скінхеди Гопники Висновок Використана література

Вступ Проблема формування особистості дитини до теперішнього часу залишається однією з найскладніших проблем у педагогіці. Її вирішення потребує комплексного науково-педагогічного підходу, адже процес формування особистості складається з різних факторів: впливу спадковості, виховання в сім'ї та впливу оточуючого середовища. Спадковість залежить від генотипу (або генофонду) людини, від успадкування зовнішніх та внутрішніх рис батьків, або ще раніших генерацій, проявляється у схожості задатків, здібностей, темпераменту, характерів, рис обличчя, тощо. Але спадковість може бути також і генетичним наслідком розумового відставання (через недорозвиненість інтелекту або алкоголізму батьків). Виховання ж являється цілеспрямованим організованим процесом формування особистості, який впливає на свідомість та поведінку людини. Метою цього процесу є формування відповідних життєвих установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови для розвитку людини, підготовки її до суспільного життя та успішної трудової діяльності. До наступного фактору - впливу оточуючого середовища - мають відношення навколишні, суспільні, матеріальні та духовні умови існування людини. Однією із складових кожного з цих факторів являється культура, як історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, який відображається у результатах матеріальної та духовної діяльності. Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я — особистість”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням усіх в один ряд. Кожного дня у всіх країнах світу діти, починаючи з молодшого шкільного віку, приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про цю культурне явище, розуміти його та бути готовим зустрітися з представниками у реальному житті.

Молодші школяри – це наша майбутня молодь, це наше майбутнє! Тому вплив субкультур на підростаюче покоління в наш час має все більше значення. Якщо раніше субкультури впливали переважно на підлітків, то в наш час цей вплив значно “омолодився” і йому піддаються молодші школярі також. Тому вчитель молодших класів повинен добре та детально розбиратися в субкультурах, щоб запобігти їх впливу на своїх вихованців та морально загартувати дітей, щоб вони могли усвідомлено опиратися впливу цих течій і в даний час і в майбутньому.

Виникнення молодіжної субкультури в СРСР Світ зіткнувся з проблемою молодіжних субкультур у 60-і роки ХХ століття. В СРСР до 80-х років це питання ні підіймалося, тому що в силу склавшихся наукових парадигм субкультури вважалися соціальною патологією. Єдиним дозволеним молодіжним об’єднанням був комсомол, однак у 70-е роки почали з’являтися різноманітні неформальні угрупування, які були вимушені знаходитися в „андеґраунді”. І тільки з початком перебудову і процессів гласності вони змогли заявити про себе у повний голос. Їх поява в кінці 70-х на початку 80-х років був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, однак цей процес прийняв перекручені, найчастіше соціально небезпечні форми. Велика частина таких угруповань формувалася навколо різних музичних смаків і стилів (металісти, роллінги, брейкери, бітломани і т.п.); в деяких ціннісні орієнтації мали деякі політичний та ідеологічний відтінок (ностальгісти, пацифісти, зелені). Виділялися групи аполітична характеру (хіпі, панки, люди системи) і, так звані, «Мітьки», що виділялися самоіронією і гротескно підкресленим стилем «a la Русь». Формувалися угруповання, що сповідали «культ м'язів» і фізичної сили (качки) і кріміногені групи, що об'єднувалися на базі агресивності, жорсткої організованості та протиправної діяльності (гопники, любери і т.п.), більшість з яких надихалися гаслами боротьби зі «злом» в особі хіпі, панків і т.п. рухів. Однак всі ці групи не формувалися природно, а лише були копіями західних субкультур, і більше нагадувала не копії, а карикатури. Формування субкультур практично завершилося в 1992-1994 гг., Утворивши певну систему, що складається з тих, що спеціалізуються на певному виді дозвілля, творчого самовираження і соціальної маніфестації угруповань, хоча, звичайно, в цій системі і сьогодні йдуть процеси зміни

Причини „відходу” молоді до субкультур Чому ж молодіжні субкультури отримали таке поширення? По-перше, у субкультурній спільноті підліток отримує можливість належати до обраній групі однолітків, що є для нього референтною, виникає об'єднуюче почуття «ми», що підвищує рівень психологічної значущості кожного. По-друге, субкультура дозволяє молодій людині краще відчути і проявити самостійність свого «я». По-третє, вона допомагає підлітку звільнитися від переживань, викликаних конфліктом з світом дорослих, з пануючої в суспільстві культурою. Період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповним включенням молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді поєднання суперечливих рис - прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і уникнення спільноти, відчуженість від зовнішнього світу. В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає: 1) Виклик суспільству, протест. 2) Виклик родині, нерозуміння в родині. 3) Небажання бути як усі. 4) Бажання утвердитися в новому середовищі. 5) Звернути на себе увагу. 6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні. 7) Копіювання західних структур, течій, культури. 8) Релігійні ідейні переконання. 9) Данина моді. 10) Відсутність мети у житті. 11) Вплив кримінальних структур, хуліганство. 12) Вікові захоплення.

Поняття молодіжних субкультур Під культурою розуміються переконання, цінності, які є спільними для певної групи людей, які служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації. Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості товариств, називається субкультурою. Вона формується за такими ознаками: вік, етнічне походження, релігія, соціальна група, місце проживання і т.д. Цінності субкультури не означають відмови від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють лише деякі відхилення від неї. Однак більшість людей не схвалюють субкультури і відноситься до них з недовірою. Молодіжні субкультури - феномен міської культури західного типу. Основний фактор, що привертає молодь в субкультури - прагнення придбати зовнішні, формальні характеристики, що дозволяють виділятися із загальної знеособленого маси населення. В основному представники молодіжних субкультур об’єднуються за зовнішнім характеристикам - одяг, зачіски, музика, місця спілкування і т.д. Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту та форм. На основі таких норм і цінностей формуються контркультури (наприклад, хіпі). Так, у чималої кількості молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні поведінкові стереотипи. Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужості до політичного життя суспільства, так звана позиція "стороннього спостерігача". Що стосується міжгенераціонного спілкування - сьогодні у молодого покоління воно нерідко виливається в повне заперечення всіх «маминих» цінностей. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому сенсі) стереотипів молоді: є «наша» мода, «наша» музика, а є - «мамина», «застаріле. І тут виявляється ще один аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження. Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління набуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм (дозвіллям) залежить загальна задоволеність життям молодої людини. Цінності національної культури, витісняються схематизованими зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному відтворенні.

Типи субкультур Толстих А.В. запропонував наступну типологію молодіжних субкультур: політизовані субкультури - беруть активну участь у політичному житті і мають чітку ідеологічну приналежність, неагресивні; еколого-етичні субкультури - займаються побудовою філософських концепцій і ведуть боротьбу за навколишнє середовище ("зелені"); нетрадиційні релігійні субкультури - в основному це захоплення східними релігіями (буддисти, культові групи, сатанистів); радикальні молодіжні субкультури - відрізняються організованістю, наявністю лідерів старшого віку, підвищеною агресивністю (кримінальні молодіжні угруповання, любери, скінхеди); субкультури способу життя - групи молодих людей, що формують свій образ життєдіяльності (хіпі, панки); субкультури за інтересами - молоді люди, об'єднані спільністю інтересів - значкісти, філателісти, спортивні та музичні фанати. субкультура «золотої молоді» - характерна для столичних міст - орієнтована на проведення дозвілля (одна з найбільш закритих субкультур).

Складові та ознаки субкультури

Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із хардкору. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону. З емо-стилю виникла субкультура емо.

Головна риса емо — це вираження та нестримання своїх емоцій, найважливіше — бути собою і не заганяти себе у якісь певні рамки. У емо свої погляди на життя, яке складається з двох основних кольорів: чорного (символізує несправедливість, жорстокість світу) та яскравих кольорів (щасливі емоції, кохання, приємне переживання). Часто це відображається у зовнішньому вигляді послідовників цієї субкультури, але справжні емо ніколи не ставлять зовнішній вигляд вище, ніж саму суть, ідеологію, переконання цього напрямку. Загалом, прихильники цього стилю виглядають так: депресивні хлопці і дівчата з довгим волоссям, яке часто закриває очі, підмальовані чорним олівцем; носять одяг чорного, пурпурового та рожевого кольорів. Невід'ємною частиною образу є штани із заниженою талією та широким шкіряним паском із залізними шпорами. Зазвичай прихильники емо носять обвішану різноманітними значками сумку через плече. Хоча зовнішній вигляд кожного індивідуальний, обраний ним самим. Зовнішність для справжніх емо не так важлива, як переконання та душа.

“Хіп-хоп” є субкультурою, яка окрім репу вбирає в себе ще і ді-джеїнг, ґрафіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк-денс та ін. Історія хіп-хопу – це приклад того, як буквально за одне покоління босяцький фольклор американського негритянського ґетто перетворився на світовий мейнстрім, а дворові хулігани – на світових суперзірок.

Вони носять широкий і вільний одяг, більшість захоплюється баскетболом, бітбоксом і, звичайно, написанням репу.  Плюси: людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюсом), вона проявляє себе творчо. А прояв таланту завжди спричинює зростанню особистості. Мінуси: все ніби добре, але є така підтечія як «Ганста». Ось саме тут «в моді» агресивний стиль поведінки. Такі люди можуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий, і лише вони самі можуть себе захистити. Вони вважають себе за королів і не визнають нікого і нічого вище за себе. Почалося все приблизно у 1969-му році у “чорних” кварталах Нью-Йорка, які називаються Південний Бронкс. Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, який запустив у мову слівце "b-boys" (скорочення від "break boys", тобто, “ламані хлопці”, ті, які танцюють брейк). Але суспільство розшифрувало це як "bad boys" (хулігани). Зрозуміло, що це ще не був хіп-хоп (саме слово у 1974 придумав Африка Бамбаатаа), але початок було покладено.

Але їх зовнішня агресивність і похмурість найчастіше є засобом епатажу оточуючих людей. Ті, яким за 25 років, займаються серйозною роботою, як правило, миролюбні, хоча інколи можуть побешкетувати разом з тими, хто молодший. Плюси: як правило, люди вельми цікаві і не замкнуті в своєму маленькому світі. Для них це всього лише спосіб провести час. Мінуси: надмірний алкоголь і агресія на їх «залізних друзях» - крутих мотоциклах, можуть привести до аварій і інших ситуацій, пов'язаних з алкоголем. Їх зовнішній вигляд зухвало агресивний: чорний одяг з великою кількістю металу, зображенням черепів, крові, написом "сатана" англійською мовою. Хоча одяг чистий, охайний. Класичні металісти носять вузькі чорні джинси, заправлені у високі черевики або «козаки», шкіряні куртки з косою блискавкою - "косухи", "косовороти", сережки в лівому вусі, персні із зображенням черепів або інших чорних магічних символів (пентаграма, скелет і т. д.)

Готи — представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Характерний зовнішній вигляд готів Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики. Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг. Нашийник з колючками. Срібні прикраси окультної тематики. Філософія та стиль Мають так званий готичний світогяд - в принципі - завжди дивитися на темні сторони життя не закриваючи на них очі. Слухають готичну і коло-готичну музику. Мають свою життєву філософію , хоча у кожного гота вона різна - але загалом базується на чомусь середньому між життям по принципам Віктора Цоя , маючи життєві ідеали романів Ремарка ( "Тріумфальна Арка" , "Чорний обеліск" , "Три товариші" і т.д. ) , поезії Байрона і т.д. та істинами, які базовими для фільму "Ворон" ( the Crow )... Мають свій імідж - чорний колір одягу , інколи з елементами червоного, тільки срібло… У дівчат ярко-виразний стиль Вамп - важка чорна косметика, підводки, спектр кольорів помади і нігтів - від ярко-червоного ( кривавого ) до чорного.... Сповідують достатньо похмурий стиль життя - сарказм, іронічне ставлення до життя, чорний гумор....

Хіппі (англ. hippy, hippie), американський молодіжний рух, який перетворився на субкультуру та став одним із символів своєї епохи. Американські хіпі перейняли низку аспектів буддизму, індуїзму й індіанських вірувань Америки, заперечували грабіжницький і споживацький капіталізм, закликаючи жити в єдності з природою, скромно і без насильства, виступали проти війни у В’єтнамі, пропагували вільне кохання та життя в “комунах” – аграрних поселеннях, мешканці яких вирощували екологічно чисті продукти.

Ключовим гаслом було Love, Peace, Freedom («мир, любов, свобода»). Антивоєнні слова Make love not war («займайтеся коханням, а не війною») з пісні Джона Леннона стали крилатими. Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг, носили довге волосся та бороди, влаштовували фестивалі психоделічної (тобто створюваної під впливом легких наркотиків, скажімо, марихуани) та рок-музики. Прототип руху постав на початку 60-х років на східному узбережжі США у Грініч-Вілідж, а вершини популярності сягнув у середині 1960-х років. Зокрема, на найграндіозніший фестиваль у Гай-Ешбрі влітку 1967 р. зібралися 75 тисяч хіпі. Легендою став фестиваль у Вудстоку, на який з'їхалося майже 500 000 людей. Кумирами «дітей квітів» стали рок-музиканти Джон Леннон і Джим Моррісон. Десь до середини 1970-х рух поступово занепав, більшість його учасників повернулися в лоно буржуазної цивілізації та стали “добропорядними” громадянами, проте й досі існують затяті послідовники хіпізму, які сповідують цю доктрину цілком або частково. Субкультура хіпі мала великий вплив на культуру західної цивілізації (символом їхньої музики та способу життя стала британська група “Бітлз”), розвиток суспільства, ба навіть політики. Колишні хіпі Білл Клінтон, Хав’єр Солана чи Йошка Фішер посідають нині впливові позиції.

Зовнішній вигляд металіста Типову моду серед металістів можна описати так: Довге волосся, дівчата - фарбовані блондинки або брюнетки. Шкіряна куртка "косуха" і ремінь з великою кількістю заклепок. Джинси або шкіряні штани (у дівчат - шкіряні міні-спідниці). Чорні футболки або балахони з логотипом металевої групи. Замість біжутерії - ланцюга на шиї і на зап'ястках. Короткі чоботи з ланцюгами. Характерний жест: підкинутий вгору кулак з мізинцем, що розтискає, і вказівним пальцем. Металісти - це молодіжна субкультура, члени якої є натхненними музикою в стилі метал. Метал (англ. metal) - екстремальна музична течія, що зародилася в другій половині XX століття, є напрямом доля-музики, одним із стилів важкої гітарної музики. Як один з підвидів доля-музики, метал характеризується агресивними ритмами, спотвореним гітарним звуком, що є характерною ознакою стилю.

Панки (від англ. punk — недосвідчена молода людина; хтось непотрібний, нікчемний) — покоління молодих людей на рок-естраді (середина 70-х рр. 20 ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на характері їх музики - панк-року (постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних інструментів, переважання ритму над мелодією). Шокував глядачів і зовнішній вигляд виконавців (різноколірний грим, лахміття старомодного одягу, обвішаного «металевими» — прикрасами лезами бритв, велосипедними ланцюгами тощо).

Панк-стиль багато в чому продовжив і підсилив тенденції, що виявилися вже у рокерів і бритоголових. Низький загальноосвітній і культурний рівень, тісно пов'язані з агресивним самоствердженням, проте, окрім цього, панк-стиль багато в чому будується саме як опозиція традиційним моральним цінностям. Основний зміст панк-стилю - виклик, провокація, "шок-ефекти". Спочатку з цією метою використовувався зовнішній вигляд - незвичайні зачіски і забарвлення волосся, різностороннє в одязі і демонстративна поведінка. З часом були знайдені і сильніші прийоми дії - через теми смерті, вампіризма, насильства. Панки - остання за часом появи крупна субкультура робочої молоді. Серед панків дуже високий відсоток безробітних, а також найбільш некваліфікованих і низькооплачуваних шарів. Поява панк-стилю - закономірна реакція частини молоді, що опинилася в критичному положенні. Хай сучасний молодий безробітний не випробовує найважчих матеріальних позбавлень, але психологічні наслідки безробіття дуже серйозні.

Плюси: досить спокійна культура і нешкідлива для суспільства. Мінуси: по суті, їх заняття - це неробство, така людина навряд чи стане кимось великим у соціальному житті. Із їхньої точки зору, можна: любити людей, палити траву, байдикувати, осягати сенс життя, розповідати іншим про растафарі, філософствувати, грати на барабанах, боротися з Вавілоном, носити дреди і слухати реггі; не можна: їсти свинину, молюсків, сіль, оцет, рибу без луски, коров'яче молоко, палити тютюн, пити ром і вино, носити речі з чужого плеча, їсти приготовану іншими їжу, грати в азартні ігри, торкатися мертвих, проповідувати негідним.

Скінхеди — (від англ. skin head - лиса голова) — сучасна субкультура. Рух скінхедів зародився в Англії. Ці хлопці голили голови і носили тяжкі боти, які тепер стали атрибутом кожного скіна. Згодом скіни почали об'єднуватися в місцеві банди, так звані мобі. Рух скінхедів швидко ширився. Спочатку в Європі, згодом в США, Австралію, інших країнах. В країни колишнього СРСР цей рух потрапив разом з панк рухом, на данний момент цей рух сильно змішався з рухом футбольних хуліганів в Україні, скін-хедів можливо часто побачити коли вони вболівають за свою улюблену команду в якомусь пабі чи на стадіоні.

Зовнішній вигляд скінхеда: лиса голова, черевики, підтяжки. Не всі скіни мають однаковий вигляд. Кожен елемент стиль — ознака, за якою можна визначити різні групи скінхедів. «Шарабан» — по скінівські — лиса голова, яку вони бриють. Вважається, що голять голови для того щоб в бійці не було за що вчепитися. Або щоб довгі коси в верстати не попадали. Але справжня причина голеної голови криється в зародженні цього руху. Скіни з’явилися як противага неформальству, що було розповсюдженне на Заході. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови. Такий собі прояв епатажу. «Мартінси» і «Гріндера» — це важкі скіновські черевики зі стальними вставками. Традиційне взуття англійського робочого класу.

Гопи – це особи, що вважають себе „пацанами”, живуть по „панятіях”, нерідко трудяться. Гопи – це субкультура, що претендує на звання прошарку суспільства. Думки багатьох людей щодо слова „гоп” розбіжні, але відомо про його походження – від вуличного жаргону кінця 40-х років ХХ ст. „гоп-стоп”, що означало вуличне пограбування. Гопи різняться незначними аспектами свого одноманітного життя (колишнє „украл – выпил – в тюрьму” стало тепер „втрудив – забашляв – набухався”), але по своїй суті вони є однакові. Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки або мешти з по-жіночому гострими носами, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка” (в зимню пору року), а найголовніше – „кєпка”, цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа.

Вчителі початкових класів – виховують покоління, яке через декілька років почне творити наше майбутнє. Тому для вчителя молодших класів, інформація про найбільш поширені субкультури в Україні є необхідною та корисною. Адже вчитель повинен морально загартовувати дітей, щоб вони могли усвідомлено опиратися впливу цих течій і в даний час і в майбутньому. Вивчення типів і видів субкультур та поведінки в суспільстві, яка відхиляється від норми, в соціологічному вимірі, просто необхідна, для того, щоб бачити розвиток та відхилення суспільства в культурній, мистецькій, політичній, соціальній та інших сферах, для зібрання інформації та прогнозування, передбачення загальносуспільних настроїв громадськості. Субкультури – невід’ємна частина людства, й особливо саме молодої частини суспільства. У субкультур, як мабуть і у всього сущого є добрі й погані сторони. До добрих мабуть можна віднести те, що коли є різні „під культури”, то вони розвивають суспільство різноманітно, не шаблонно, у кожного індивіда є вибір бути з людьми які поділяють його ідеї, спілкуватися за спільними інтересами, робити спільну справу. Це хоч і здається відокремленням від загального суспільства, але вони все одно об’єднують. До поганих сторін відноситься те, що най частіше за все ці субкультури, які з’являються в „неформальних” середовищах, носять негативний характер цілей і намірів.

Використана література: Алпатова П.С., Некоторые проблемы социологического анализа молодежной субкультуры, Социология молодежи/ под ред. проф. Лисовского В.Т. – С.-П.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1996. Кон. И.С., Социологическая психология. Воронеж: МОДЭК, 1999. – 560с. Лисовский В.Т., Социология молодежи. - СПб.: Инсайд, 1996. – 352с. Макаренко А.С. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 т. Методика организации воспитательного процесса. Т5. – М.: 1983. – 361с. Рычкова Н.А., Дезадаптивное поведение детей: Диагностика, коррекция, психопрофилактика. – М., 2000 – 368с. Сенченко Н.А. Социально-педагогическая помощь старшеклассникам-представителям юношеских субкультур: Дис. канд. пед. Наук – Кострома. 2005.- 214с Суоми И.П., Основы воспитания в семье. Учебное Пособие. – Ч: Челябинский гуманитарный институт, 2007. – 204с. Фролов С.С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994 - 256с. Фрис, С. Социология молодежи. - Лондон, 1994. Эльконин Д.Б., Детская психология. - М.: Академия, 2006. – 384с. http://ru.wikipedia.org/wiki/Неформалы