Презентація "Як знімає сер Рідлі Скотт"

Як знімає сер Рідлі Скотт

Рідлі Скотт можлива найдивніша і найпарадоксальніша фігура світового кіно. Він став класиком наукової фантастики і зміг як мінімум двічі змінити кіно-індустрію. Він не тільки відродив жанр пеплум, але і змусив переосмислити його для інших режисерів. Він одним із перших ввів у свої фільми сильні жіночих персонажів, назавжди змінивши уявлення про місце жінки на екрані. В епоху загального заселення різних екранізацій, сіквелів та ремейків режисерові вдається залишатися абсолютно невловимим та знімати унікальні історії. І нехай він часом брався за досить сумнівні проекти, і незважаючи на звання гуру масового кіно не раз провалився в прокаті, його ім'я знають усі любителі кіно і сьогодні ми спробуємо розібратися в тому, хто ж такий Рідлі Скотт і з чого складається його кінематограф.

У фільмах Рідлі Скотта важко позначити певний стиль. Він не концентрується на конкретних формальних прийомах або жанрах, Скотт з однаковим успіхом знімав світи майбутнього (“Той, що біжить по лезу”, серія фільмів “Чужий”) і жорсткі реалістичну драму сучасності з напруженими екшн сценами (“Чорний яструб”). Його фільмографії можна зустріти гангстерську драму (“Гангстер”), шпигунський трилер (“Сукупність брехні”), легковажні мелодраму (“Добрий рік”) та кримінальну комедію (“Чудова афера”).

Важлива відмінність Рідлі Скотта від багатьох інших авторів він майже не працює із власними сюжетами. Усі його фільми були зняті за чужими сценаріями, які він часом навіть не змінює. Здавалося б вже це може служити аргументом на користь того, що Скотт лише “ремісник що вправно оркеструє чужі історії”, але в даному випадку важливо як саме він це робить. Рідлі Скотт завжди пропонує нові неочевидні трактування і відштовхується не від того формату, в якому створено сюжет, а від окремих його елементів. Directing is better than writing

Канонічний приклад такого підходу, який приніс режисерові світову славу “Чужий”. Написаний Деном О'бенноном і Рон Адамсом, цей сценарій розповідав фантастичну сагу, явно натхненну “Солярісом”, “Космічною одіссеєю” та успіхом “Зоряних війн”. Скотт побачив в історії про битву астронавтів з інопланетною заразою матеріал для клаустрофобного хорору. Також у філософському романі Філіпа Діка "Чи мріють андроїди про електро вівцей", який став основою для “Того що біжить по лезу” парадоксальний погляд Скотта розглянув фактуру фантастичного нуару, де сутінки, яскраві вогні ліхтарів і безперервний дощ підкреслюють самотність і приреченість героя.

Обходиться таким чином Скотт не тільки з фантастичними сюжетами, "У всіх грошах світу" він перетворює заснований на реальних подіях детектив на політичний трилер про сутність капіталізму. У “Солдаті Джейн” змішує військову драму, феміністичні ідеї та натуралістичне зображення жорсткого армійського життя. Можливо тому працюючи в історичному жанрі Скотт завжди вибирає сюжети, які добре відомі найширшій аудиторії, чи то життя гладіаторів, хрестові походи, чи пригоди благородного розбійника Робін Гуда. Причому у всіх випадках він звик слідувати не за історичною достовірністю, а за художньою необхідністю. Why am I doing this?

Проблема в тому, що такий підхід працює тільки за наявності виразної сценарної основи, коли її немає врятувати фільм, не можуть ні вміння Скотта цікаво розповідати будь-яку історію, ні його пристрасть знаходити в сценарії друге дно, наприклад, відсилання до релігійних сюжетів та образів світової культури. Хоча в одних випадках ця увага режисера спрацьовувала, в інших скоріше дратувало глядачів, які чекали простого захоплюючого жанрового кіно. Робота з готовими багатьма відомими історіями завжди розв'язували Рідлі Скотту руки і дозволяли робити те, що йому виходить найкраще обрамляти всесвіт фільму своїм унікальним стилем. Do you want to talk about the God?

Ще одна деталь, що об'єднує всі стрічки Скотта, ретельне опрацювання всього антуражу. Що не дивно, адже починав він як художник декору та освіту здобув саме у цій сфері. Фактура середовища у Скотта завжди створює найбагатший фон для дій і режисер приділяє їй більше уваги, ніж прийнято у жанровому кіно. Так образ Чужого увійшов в історію, але мало хто знає, що Рідлі Скотт брав безпосередню участь у створенні зовнішнього вигляду персонажа. Where is Papa? :(

В історичних епопеях оформлення простору відіграє не меншу роль, ніж у фантастиці. У “Гладіаторі” сюжет, який побудований на протистоянні тирана Комода та чесного вояки Максимуса, декорації доповнюють образи героїв. Світ Комода (картинка сверху) пишний, повний розкоші та скульптур, протиставлений аскетичним простором у яких діє герой Рассела Кроу (картинка снизу).

Талант Рідлі Скотта в тому, що він здатний створити цілий новий світ на будь-якому матеріалі. Так “Чужий” поставив традицію зображення брудного та реалістичного майбутнього на наступні десятиліття. А “Той, хто біжить по лезу”, сформував візуальний вигляд кіберпанку, що вплинула на всю масову культуру від аніме до відеоігор. Новаторські візуальні ефекти “Гладіатора” дозволили відтворити імператорський Рим у всій його повноті.

Цій здатності, невеликим арсеналом виразних засобів створити переконливий всесвіт Рідлі Скотт завдячує досвіду в рекламі, з якої починав кар'єру в кіно. Наприклад, всього за хвилину йому вдалося показати на екрані антиутопічний світ Джорджа Оруелла знаменитій рекламі компанії Аpple. Цікава що навіть ця хвилина реклама пізніше надихнула творців гри “Half-Life”, і один із трейлерів до гри повторював сюжет реклами Рідлі Скотта.

Художником Скотт залишається і у візуальному вирішенні своїх картин. Його фірмовий знак - вишукана та парадоксальна світова драматургія. З самого початку він створив собі репутацію майстра темряви. Дії більшості його стрічок розгортаються вночі, а простір кадру часто затягує димом, що допомагає створити химерну гру світлотіні. У “Чужому” Скотт першим показав космічний простір як безпросвітну чорну діру (кадр зверху), яка поєднується зі штучним і дуже ненадійним освітленням всередині корабля (кадр знизу)

Вищої майстерності у грі світла Скотт досяг “Той що біжить по лезу”. Тут немає сонця і електричні вогні мегаполісу створюють стильний контраст кольору в дусі фільмів нуар. Коли ж дія розгортається в замкнутих просторах Скотт використовується контрастність світла і оточення, що дозволяє грати з кадром і вибудовують найхитріші партитури.

Але зводити вміння Рідлі Скотта виключно талановитому дизайну популярних сюжетів було б несправедливо. Не в останню чергу він майстер роботи з акторами. Йому дивним чином вдається знайти баланс між своїми баченнями, бажаннями аудиторії та довірою до акторів чиї дій він завжди готовий включити у фільм. За свою кар'єру режисер подарував кільком виконавцям культові ролі. Він відкривав нові імена, давав дорогу молодим талантам і радикально змінював амплуа зірок. Він як ніхто інший вміє працювати з акторським ансамблем і останній великий проект режисера “Будинок Гуччі” вражають великою кількістю першокласних виконавців. Перетворюючи рідлі скотта на одного з останніх зберігачів великого голлівудського стилю.

Рідлі Скотт зовсім не схожий на традиційного автора, він не боїться змінюватися коли цього вимагає історія і все ж таки це не заважає йому бути собою і формувати наші уявлення про далеке минуле, і про те, що чекає нас у майбутньому. Навіть використовуючи чужі сюжети Рідлі Скотт завжди розповідає власна історія і він досі зберігає репутацію найрізноманітнішого та демократичного режисера, чиї оригінальні фільми назавжди залишаться в історії кіно. I did it all, son