Презентація "Яків Степовий"

ЯКІВ СТЕПОВИЙ

Яків Степанович Степовий *20 жовтня 1883, Харків — †4 листопада 1921, Київ український композитор, педагог, музично-громадський діяч . Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

Вступ до Петербурзької консерваторії (1902 р.) відкриває нову сторінку в житті молодого музиканта. Видатні діячі російської музичної культури М. Римський-Корсаков, А. Лядов, у яких проходив курс навчання Степовий, прищеплювали йому інтерес і повагу до народнопісенної творчості

Із 1912 року Я. Степовий починає працювати у редакції журналу «Музика». Зокрема, одна з перших його статей була присвячена Лисенкові, смерть якого глибоко вразила композитора. Після того, як Яків Степовий одержав диплом вільного художника, склавши у 1914 р. випускні іспити в консерваторії, його запросили на роботу до Києва. У цей період Яків Степанович знову подорожує Україною, збирає і обробляє народні пісні. У листі до Мясковського він зазначає: «… я блукаю по лісах, нудьгую і гармонізую народні пісні, штук із десять уже зробив»

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда. В травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії Він приїздить у Київ і цілком присвячує себе творчій і педагогічній роботі: викладає в консерваторії музично-теоретичні дисципліни, складає підручник елементарної теорії музики.

З перших днів встановлення Радянської влади Степовий віддає всі свої сили боротьбі за розвиток молодої української радянської музичної культури. Його прізвище серед членів Всеукраїнського музичного комітету. Він завідує музичною частиною Українського музично-драматичного театру, працює художнім керівником Державного вокального ансамблю, організує струнний квартет, з групою артистів оперного театру виїздить на периферію для пропаганди української музики.

4 листопада 1921 року самовіддану творчу і громадську діяльність талановитого композитора перервала передчасна смерть від черевного тифу. Похований на Байковому кладовищі

Степовий вписав нову сторінку в історію української музики передусім як композитор-мініатюрист, автор творів малих форм: пісень, романсів, хорів, невеликих інструментальних п'єс та ансамблів.

Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;окремі цикли: «Барвінки» на слова різних поетів«Пісні настрою» на слова О. Олеся;для фортепіано: соната,прелюд «Пам'яті Т. Г. Шевченка»рондо,фантазія,цикл мініатюр;дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,50 обробок українських народних пісень для хору,вокальний цикл для дітей «Проліски»,збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,опера «Невольник» за Шевченком.