Презентація з дисципліни "Основи філософських знань" для ЗФПО на тему "Антична філософія"

Основи філософських знань Тема. Антична філософія. Підготовив: викладач КЗ «Харківський фаховий вищий коледж мистецтв» ХОРСелегєєв Сильвестр Сергійович

План лекціїПоняття «Античність». Періоди античної філософії. Погляди мислителів натурфілософського періоду. Антична філософія класичної доби. Філософські напрямки епохи еллінізму та Давнього Риму.«Дискобол»Мирон

Поняття «Античність» «Античний» від латинського слова «давній». Під поняттями «Античність», «Античний світ» прийнято розуміти історію та культуру двох давніх цивілізацій: Давньої Греції та Давнього Риму (VІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е.).

Періоди античної філософії Натурфілософський період (VII – V ст. до н. е.). Класичний період (середина V ст. – кінець IV ст. до н. е.). Епоха еллінізму та Римської імперії (кінець IV до н. е. – V ст. н.е.).

Натурфілософський(космологічний, досократівський) період. Об'єктом філософії стала природа (всесвіт)Натурфілософія (лат. natura – «природа») – філософія природи. Космологія (грец. «космо» – «всесвіт» і грец. «логос» – «вчення») – вчення про Всесвіт та про місце людства у ньому. Головне питання: З чого все пішло? Що є першопочатком всього?

Натурфілософський період Мілетська школа Фалес. Вважав, що все пішло з води. Анаксімандр. Вважав, що основою всього у світі є «апейрон» – безмежна, якісно-невизначена, божественна субстанція. Анаксімен. Вважав, що все пішло з повітря. Філософська школа – група філософів, яка об’єднана спільними ідеями, принципами, цінностями. Фалес. Анаксімандр Анаксімен

Натурфілософський період Школа Піфагора та піфагорійців. Піфагор. Першоосновою світу вважав число. Атомісти. Демокріт. Все складається з атомів та пустоти. Геракліт Ефеський. Геракліт говорив, що все пішло з вогню. Вважаться ймовірним автором висловів: «Усе плине, усе змінюється» та «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму річку». Піфагор. Демокріт Геракліт

Класичний період Характеризується антропологічним поворотом (від грец. «антропос» – людина») , тобто переважанням проблематики, пов’язаної з людиною. Софісти – вчителі мудрості, давньогрецькі педагоги. Вони учили фізиці, астрономії, математиці, поезії, музиці тощо. Найвідомішим софістом був Протагор. Софізми – це міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, на вживанні помилкових аргументів («Те що ти не втратив – ти маєш. Роги ти не втратив. Виходить у тебе є роги»).

Класичний період Сократ Першооснову слід шукати в людині, в її душі. Символом його філософії став вислів: «Пізнай самого себе». «Я знаю тільки те, що нічого не знаю, але інші не знають і цього»Сократ VS софістиІстина є абсолютною, об'єктивною чи відносною, суб'єктивною?

Класичний період Платон Був учнем Сократа. Головні праці: «Апологія Сократа», «Парменід», «Тімей» та інші. Існує два світи: світ ідей («ейдосів») та світ речей. Людина складається з душі і тіла. В ідеальній державі мають бути три верстви: а) «філософи» (керівники держави); б) «охоронці» (воїни що охороняють внутрішній порядок в державі); в) «ремісники» (люди, які годують воїнів і філософів). Платонічна любов – це у сучасному розумінні вид любові, яка є духовною, ідеалізованою, романтичною, а не фізичною.

Академія Платона Сучасний вигляд Рафаель Санті «Афінська школа», 1509 – 1511 рр.

Класичний період Арістотель Був учнем Платона. Головні праці: «Категорії», «Нікомахова етика», «Афінська політія» та інші. Ідеї не є якимось паралельним світом, а живуть у самих речах. Першоосновою є не ідеї, як це стверджував Платон, а композиція, сполучення ідей і матерії. Інакше кажучи, матерія і ідеї невіддільні. Досліджував проблему буття, все у світі поділив на категорії: 1) сутність; 2) якість; 3) кількість; 4) відношення, тобто по відношенню до чого; 5) дія; 6) підпадання дії; 7) місце; 8) час; 9) володіння, мати щось; 10) перебувати в якомусь стані. Категорії – це група, розряд однорідних предметів, осіб чи явищ, що відрізняється від інших певними ознаками

Класичний період Арістотель Був учнем Платона. Головні праці: «Категорії», «Нікомахова етика», «Афінська політія» та інші. Вчення про чотири причини початку всього сущого: 1) матеріальна (закладена у матерії); 2) формальна (закладена у формі); 3) активна (закладена у русі, «що є джерелом руху?»); 4) цільова (заради чого все існує?). Всьому живому властива душа. Вона має три рівні (частини): 1) вегетативний (рослинний, характерний для всіх); 2) почуттєвий (тільки тваринам і людям); 3) розумний (раціональний), притаманний лише людині.

Епоха еллінізму (доба Александра Македонського) Діоген Сінопський. Ніколя-Андре Монсьо«Александр та Діоген», 1818 р. Людині не потрібні багатства, почесті, а вона може обійтися мінімальними благами; потрібно «жити згідно з природою». Був представником філософської школи кініків. Пам'ятник Діогену у м. Сіноп

Епоха еллінізму та Давнього Риму Напрямки філософії Епікуреїзм (епікурійці). Представники: Епікур. Ідеї – найвищим щастям для людини є насолода, блаженство. Скептицизм (скептики). Представники: Піррон. Ідеї – проголошували сумнів як принцип мислення; зазначали, що треба жити не схиляючись до інших думок; істина є недосяжною. Стоїцизм (стоїки). Представники: Зенон, Сенека. Ідеї – людина повинна свідомо, розумно визначити своє місце і призначення в усьому устрої світу, та йому слідувати; виступали проти епікуреїзму. Еклектизм (еклектики). Представники: Філон, Цицерон. Ідеї – поєднання різних напрямків. Неоплатонізм (неоплатоніки). Представники: Плотін. Ідеї – продовження філософії Платона. Цицерон Сенека. Гедонізм – вчення, згідно з яким вищою цінністю визнається задоволення (насолода).

.«Хто хоче зрушити світ – нехай спочатку зрушить себе»Сократ