Презентація з історії України для 10 класу на тему: "Роман Шухевич. Життєвий Шлях"

Роман Шухевич. Життєвий шлях. Качуровський Даніїл 10-МА

Дитинство. Народився 30 червня 1907 року у Львові, у сім’ї борців за незалежність України. Дитинство минуло у невеликому містечку Краківці на Львівщині, а початкову школу закінчив у Камінці-Струміловій. Потім продовжив навчання у Львові. Великий вплив на юнака мав його дід Володимир, який розповідав Роману про Олексу Довбуша. Шухевич мріяв піти його слідами. Був свідком утворення ЗУНР 1 листопада 1918 року, а також боротьби УГА з польськими військами. У 1921-1922 роках Євген Коновалець разом з Степаном Шахом винаймали у Шухевичів кімнату, що теж сильно вплинуло на Романа, який постійно розмовляв із полковником й прислухався до нього. Добре навчався, багато займався спортом. Був активним членом «Пласту».

Початок активного громадського життя. У 1925 році став членом УВО, не був прийнятий до Львівської політехніки з політичних причин, тому вчився у Данцигу, хоча через рік його все ж таки прийняли у Львові. 19 жовтня 1926 року за дорученням УВО разом з Богданом Підгайним зробив вдалий замах на Станіслава Собінського, який здійснював жорстку антиукраїнську політику. Подальший перебіг подій виявився важким для Романа, але польський суд вирішив що він є непричетним й замість цього засудив інших членів УВО до страти. Зізнатися Роману було заборонено вищим керівництвом УВО. У 1928-1929 служив у польській армії.

Створення ОУНУ 1929 році, зі створенням ОУН став одним з її керівників. Брав участь у великій кількості заходів, зокрема напади на польскі державні установи, замах на радянського консула у Львові (у відповідь на Голодомор 1932-1933), замах на МВС Польщі Броніслава Перацького. Мав псевдо «Дзвін». Разом з іншими діячами (зокрема, Степаном Бандерою) оформив ідею «перманентної революції», згідно з якою незалежність можлива лише шляхом постійного, силового натиску на ворога, тому ОУН мала підготувати всенародне повстання й виховати у народа нестримне бажання здолати ворога. Брав активну участь в обговоренні організації армії ОУН. Разом із Степаном Бандерою вважав необхіднім створити армію на західноукраїнських землях, спираючись лише на власні сили. Розглядався варіант призначення Шухевича головою ОУН, але через його навчання у Баварській військовій академії в 1938 році, це рішення було неможливим.

Ув’язнення й перший бойовий досвід. Через вбивство Перацького почалися масові арешти членів ОУН, Шухевича було заслано до Березі Картузькій. Через використання рідної мови у польскому суду та привітання «Слава Україні!» був оштрафован та ув’язнен, але потім, завдяки вмілій поведінці на судовому процесі зміг уникнути тяжкого покарання, й через 2,5 роки концтабору й тюрми вийшов на волю. У 1937 році створив рекламну фірму «Фама», яка фактично була прикриттям ОУН. Фірма стала успішною, працювала за принципом «свій до свого по своє» й забезпечувала значну кількість учасників ОУН працею. У жовтні 1938 року вступив до організації «Карпатська Січ» через повстання незалежної української держави. Отримав бойовий досвід у боях с угорською армією й чудом не загинув.

Початок Другої світової війни. Після розколу ОУН на Бандерівців й Мельниківців став на сторону перших, тому що не вірив у те, що німці мирно дозволять Україні існувати. Але, розуміючи неминучу війну Німеччини й СРСР, створив й очолив Українській легіон у складі вермахту, розділивши його на 2 підрозділи: «Нахтігаль» та «Роланд». Розраховував на те, що ці підрозділи стануть основою майбутньої української армії. 29 червня 1941 року підрозділи вступили до Львову. 30 червня 1941 року проголосив Акт відновлення Української Держави, через що був заарештований. У грудні 1941 року повернувся до «Нахтігалю» й отримав наказ боротися з партизанами у Білорусії. Уникав каральних акцій, але отримав досвід партизанської боротьби. У грудні 1942 року через відмову у подальшій службі у вермахту був ув’язнений, але у 1943 році вирвався й перейшов у нелегальне становище.

Головний командир УПАРоман вирвався з ув’язнення й зв’язався з членами ОУН(Б). Був призначений військовим референтом. На його думку, якщо УПА почало б наступ у Західній Україні в 1943 році, то поразка була б неминучою. Також вважав що «польский елемент на Волині» паралізував УПА, тому було «розпочато його ліквідацію». Був обраний керівником ОУН(Б) через свій авторитет й репутацію кращого організатора. Зосередив свою увагу на ліквідацію розбіжностей й розширенні зони бойової діяльності УПА. Розуміючи неминучу поразку Німеччини, почав вважати визвольний рух затяжною й постійною боротьбою проти більшовизму. Наказав не вступати у затяжні бої з противником, не вступати у переговори з німцями, формувати підрозділи з поневолених народів СРСР. З 1944 року постійно перебував під прицілом радянських спецслужб, НКВС розробило план ліквідації Шухевича.

Кінець Другої Світової війни й спротив після війни. У 1945 році сказав що УПА зробило великий внесок у перемогу над Німеччиною, бо не дозволило окупанту повністю скористатися землями українськими. Вважав що протиріччя між західними державами й СРСР призведуть до нової війни, що дасть шанс УПА на здобуття незалежності (до речі, такі ж самі надії мав Власов). Майстерно уникаючи великих сутичок з червоною армією, які б неминуче призвели до розгрому УПА, продовжив спротив й вимотував супротивника. НКВС називало УПА «бандитизмом».

Згасання спротиву й смерть Романа Шухевича. У 1946 році перевів УПА до більш підпільного виду боротьби (фактично до рівня 1930-х років). МВС СРСР почав критикувати дії внутрішніх військ через їх нездатність знищити УПА. Радянський союз почав повільно знищувати членів УПА по одному, намагаючись отримати інформацію щоб вбити Шухевича. У 1948 році почалася нестача кадрів, слабшає підтримка з боку населення й бойовий дух. Незважаючи на всі спроби Романа покращити положення, чисельність УПА постійно зменшувалася. У 1949 році Сталін особисто наказав знищити «бандерівське підпілля». У 1950 році терміново було розроблено план по ліквідації Шухевича. 5 березня опинившись в оточені навколо своєї хати (МДБ СРСР оточило весь район), Шухевич почав стріляти, вбив майора МДБ, але на виході з будинку Романа було вбито автоматною чергою. Після його смерті спротив на землях України пішов на спад й остаточно згас.