Воєнні дії на території України в 1915 – 1917 рр.

• 1915 р. взяття фортеці Перемишль, у якій перебувало 120 тис. солдат і офіцерів австро-угорської армії.
• 2 травня 1915 р. німецьке командування розпочало наступ в районі Горлиці ( на південь від Кракова).
• До осені російські війська залишили Перемишль, Львів, Польщу, Литву, частину Латвії, Білорусії, Східну Галичину, Північну Буковину і 5 повітів Волинської губернії.
• Від початку війни царська армія втратила 3 млн, у тому числі 330 тис. вбитими. Однак вона зберігала обороноздатність і продовжувала утримувати фронт від Чернівців до Риги.
• На Східному й Західному фронтах війна вперше в історії ставала позиційною.
• Позиційна або окопна війна – ведення бойових дій відбувалося головним чином між лініями окопів, які розділяла вузька смужка нічийної землі.
• Застосування з обох сторін потужної, точної зброї унеможливлювало ведення війни на відкритій місцевості.
• Новітні види зброї – аероплани, танки та отруйні речовини мало впливали на зміну лінії фронту.

• Російська армія опинилася перед загрозою оточення і перейшла до оборони.
• Плануючи операції на 1916 р., Німеччина хотіла завдати головного удару проти Франції.
• Росія готувала наступ на австро-угорському фронті.
• Створивши істотну перевагу над противником, командуючий Південно-Західним фронтом генерал О.Брусилов 1916 р. здійснив одночасний прорив лінії фронту у 4 місцях. Фронт було прорвано на відстані 70 км, в глибину – на 25 – 35 км.

1. Проти військ Брусилова по всьому фронту тягнулися три укріплені смуги на відстані 3 – 5 км одна від одної. Кожна смуга складалася не менше, ніж з 3 ліній окопів на відстані 150 – 300 кроків. У глибоких окопах ходили не пригинаючись.
2. Укріплені смуги були обплетені колючим дротом.
3. Перед фронтом сітка з дроту складалася з двох десятків кілків.
4. На найбільш небезпечних ділянках до дроту був підключений струм високої напруги.
5. Смуги містили також замасковані міни, кулеметні гнізда та запасні позиції для легких гармат.

• До осені 1916 р. російські війська зайняли Південну Галичину, Буковину і зупинилися на лінії Золочів – Галич – Станіслав – Ворохта.
• За час операції австро-угорська армія втратила 1,5 млн вбитими, пораненими та полоненими.

• Брусиловський прорив істотно вплинув на європейський театр воєнних дій.
• Німецьке командування припинило наступ на Верден і перейшло до оборони.
• Італія врятувалася від поразки.
• Румунія вступила у війну на стороні Антанти.
• Австро-Угорська армія втратила можливість здійснювати наступальні дії.
• Війна знову стала окопною.

• 1917 р. російське командування планувало наступ на всіх фронтах.
• Основні події розгорнулися на Південно-Західному фронті.
• Наступ росіян почався 31 червня, але був швидко зупинений німецькими й австрійськими військами, а пізніше закінчився катастрофічною поразкою.
• До початку червня російські війська залишили Тернопіль і Чернівці.

Дата, подія

Результат і наслідки

Березень 1915 р. взяття фортеці Перемишль

2 травня 1915 р. наступ німецького командування в районі Горліце

До осені російські війська залишили Перемишль, Львів, Польщу, Литву, частину Латвії, Білорусії, Східну Галичину, Північну Буковину і п'ять повітів Волинської губернії.

Червень 1916 р. Брусиловський прорив

• До осені 1916 р. російські війська зайняли Південну Галичину, Буковину і зупинилися на лінії Золочів – Галич – Станіслав – Ворохта.
• За час операції австро-угорська армія втратила 1,5 млн вбитими, пораненими та полоненими. Брусиловський прорив істотно вплинув на європейський театр воєнних дій.
• Німецьке командування припинило наступ на Верден і перейшло до оборони.
• Італія врятувалася від поразки.
• Румунія вступила у війну на стороні Антанти.
• Австро-Угорська армія втратила можливість здійснювати наступальні дії.
• Війна знову стала окопною.

31 червня 1917 р. наступ росіян на всіх фронтах

Закінчився катастрофічною поразкою

• Війна суттєво підірвала продуктивні сили імперії.
• На поч. 1915 р. стратегічні запаси країни було вичерпано, армія відчувала гостру нестачу озброєнь, боєприпасів, обмундирування та продовольства.
• Безпідставні надії на швидкоплинну війну розвіялися.
• Армія потребувала щомісяця 100 – 150 тис. гвинтівок, у той час як уся промисловість країни за 5 місяців 1914 р. випустила 134 тис. нових гвинтівок і відремонтувала 144 тис. старих.
• Аналогічна ситуація була з літаками, артилерією, снарядами, протигазами, вибуховими речовинами, інженерним майном.
• Уряд приступив до «мобілізації промисловості» й розпочав жорстке регулювання виробництва.
• З метою вирішення питань постачання армії були створені особливі наради з оборони, палива, перевезень та продовольства, очолювані міністрами.
• Але державного регулювання промисловості без підтримки підприємців і фінансистів виявилося замало.
• З ініціативи промисловців і підприємців почали створюватися воєнно-промислові комітети, які об'єднали 1300 підприємств. Вони отримували від держави військові замовлення та кошти на випуск боєприпасів і озброєння для діючої армії (комітети діяли в Київській, Харківській, Одеській, Катеринославській губерніях).

Земське і міське самоврядування створило власні організації на допомогу фронту

• Союз земств
• Союз міст
• У 1915 р. вони об'єдналися в Союз земств і міст (Земгор), який надавав допомогу пораненим, військовополоненим, біженцям та налагоджував виробництво обмундирування, теплих речей, медикаментів.

• Проте для подолання серйозних економічних викликів, які постали перед країною і урядом, цих заходів виявилося недостатньо.
• Все гостріше відчувався паливний голод. У 1916 р. порівняно з початком війни обсяги видобутку зросли на 10 %.
• На заводах, що виробляли озброєння й боєприпаси, катастрофічно не вистачало металу. Видобуток залізної руди в Криворіжжі знизився на 20 %.
• 1917 р. на Катеринославщині припинила роботу половина доменних печей.
• Ситуація з металом суттєво позначилася на кількості рейок, які постачали для розвитку мережі залізниць.
• Нестача палива та дезорганізація транспорту призвели до нагромадження на залізницях сотень тисяч вагонів з вантажем.
• Без палива і металу не могли діяти заводи, які працювали на оборону. В Україні закрилося 1400 підприємств.

• Через мобілізацію в армію кожного другого село стало неспроможне постачати в достатній кількості продовольство в армію та міста.
• Валовий збір зерна зменшився на 200 млн пудів.
• Урядові заготівлі, реквізиції, примусова хлібна розкладка (1916) не давали бажаного результату.
• У селах залишилися переважно жінки, діти та люди похилого віку.

• Кваліфіковані робітники, які отримували відстрочку по мобілізації (в Україні таких було 130 тис.), позбавлялися всіх прав.
• За законами воєнного часу будь-яке порушення правил робітниками каралося відправкою на фронт.
• Поповнення робітничих кадрів відбувалося за рахунок жінок, молоді та людей похилого віку, які прибували в переважній більшості з села і не мали потрібної кваліфікації.
• У складі робітників чисельність жінок і підлітків збільшилася у 3 рази.
• 1916 р. на підприємствах Києва жінки складали 30 %, молодь – 11 %.
• На підприємствах працювали десятки тисяч військовополонених.
• Продуктивність праці стрімко падала.
• Робочий день тривав до 15 – 16 годин на добу.
• Набагато частіше стали застосовувати штрафи.

• Наростала продовольча криза.
• Покриття воєнних витрат за рахунок емісії (додаткового випуску паперових грошей) призвело до зростання цін на продукти харчування та предмети повсякденного вжитку у 2 – 3 рази.
• Виробництво товарів першої необхідності практично припинилося, що спричинило зростання спекуляції та активізації чорного ринку.
• Надвишки до зарплати, введені з ініціативи воєнно-промислових комітетів, не могли компенсувати стрімкого зростання цін.
• Реальна заробітна плата за роки війни істотно знизилася.
• Катастрофічно погіршувалися умови життя й праці.

• Поразки царської армії спричинили загострення соціальної напруженості.
• Спостерігалося зростання страйкового руху, в містах не вистачало хліба і палива.
• 1915 р. страйкували шахтарі Донбасу, металурги Макіївки та Єнакієва, робітники Миколаєва, Луганська, Харкова, Катеринослава. Усього за рік відбулося 100 страйків, у яких взяли участь 50 тис.
• 1916 р. кількість страйків в Україні подвоїлася, а число учасників дійшло до 200 тис.
• Страйкарі вимагали збільшення заробітної плати та поліпшення умов праці.
• 1914 – 1916 рр. в українських губерніях відбулося 200 селянських виступів. 1/3 з них супроводжувалася арештами.
• Найбільш гучними були події у волосному центрі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. 3 тис. селян, переважно жінки-солдатки, озброїлися вилами і напали на поліцейських стражників з вимогою припинити землевпорядні роботи. Було розгромлено волосне правління, поранений помічник сумського справника. Царський уряд оголосив про припинення землевпорядних робіт по всій країні до закінчення війни.
• Антивоєнні та антиурядові настрої швидко поширилися серед українського студентства та інтелігенції.
• Сплеск патріотизму в суспільстві на початку війни змінився глибоким розчаруванням.

• 1915 р. у Державній думі представники октябристів, кадетів… сформували «Прогресивний блок». Його члени, не піддаючи сумніву принцип самодержавства, просили царя включити до складу кабінету міністрів тих представників, яким би вони довіряли. Це суттєво погіршило політичні стосунки між царем і Державною думою.
• 1915 р. Микола ІІ оголосив себе верховним головнокомандуючим і фактично усунувся від керівництва країною
• Поразки на фронті тепер пов'язувалися з іменем царя і підривали основи самодержавства.
• Ситуація в уряді різко погіршилася. За два роки війни змінилося 4 голови Ради міністрів, 6 міністрів внутрішніх справ, 4 військових міністри.
• Зростав вплив Григорія Распутіна. Він мав практично необмежений вплив на царську сім'ю.
• Микола ІІ, передчуваючи революцію, став схилятися до встановлення диктатури.
• 1916 р. були зроблені спроби встановити контакти з німецькими дипломатами з метою можливого укладення сепаратного миру.
• Одночасно окремі партійні лідери почали переговори з впливовими генералами про можливість перевороту.
• 1916 р. на засіданні Державної думи лідер партії кадетів П.Мілюков, звинувачуючи уряд і царя в корупції, «злочинній дезорганізації тилу» та таємних контактах з Німеччиною, завершив свій виступ питанням: «Що це – дурість чи зрада?».
• Визрівала загальнодержавна криза. Росія неухильно наближалася до революції.

• Військові невдачі 1915 р. змусили царський уряд толерантніше поставитися до громадської активності.
• 1915 р. виникло Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій. Мета: надання допомоги жертвам російської окупації в західноукраїнських землях – арештантам, депортованим, заручникам та біженцям.
• При Південно-Західному фронті було створено комітет Всеросійського союзу міст, який працював під контролем українських діячів. Через нього з державного бюджету направлялися грошові суми біженцям з Галичини.

• У діяльності української громадськості активізувався культурницький напрямок.
• 1915 р. київська делегація подала міністру освіти меморандум про переведення викладання в народних школах національною мовою.
• 1916 р. полтавські діячі вручили Державній думі петицію про зрівняння  прав українського і російського народів, про допущення української мови в народні школи та про свободу діяльності культурно-освітніх організацій.
• Від робітників 6 українських міст була направлена петиція про надання автономних прав Україні на тих засадах, які були обіцяні Польщі, про повернення із заслання усіх українців, засуджених за політичними статтями, про свободу українського слова і преси та відкриття «Просвіт».

1916 р. Декларація ради ТУП «Наша позиція» - вимоги українців

• Автономно-федеративний устрій на демократичних підставах.
• Погляди поступовців нагадували ідеї російської партії конституційних демократів.
• Але кадети були прихильниками унітарної, а не федеративної держави.

Соціал-демократи проводили підпільну роботу

• РСДРП (меншовики і більшовики).
• УСДРП на чолі з Винниченком і С.Петлюрою мала програму, подібну до меншовиків.
• Їх розділяло лише ставлення до національного питання: члени РСДРП не бажали перетворювати Росію на федерацію.
• Керівники українських есерівських (М.Залізняк, П.Христюк, М.Шаповал) організацій через розбіжності в національному питанні не змогли влитися в загальноросійську есерівську партію.  Вели пропагандистську роботу серед студентської молоді Києва, Чернігова, Харкова.

Австро-Угорщина

• Інтереси українського народу намагалася захищати ЗУР.
• До Російської імперії з Відня спеціальна група кур'єрів на чолі з М.Залізняком доставляла пропагандистські матеріали СВУ, які поширювалися за допомогою есерівських організацій.
• Після саморозпуску ЗУР у національному громадському житті краю керівна роль перейшла до Українського парламентського представництва у Віденському парламенті, що існувало на правах клубу. Його головою став Юліан Романчук, заступниками – Євген Петрушевич і Левко Бачинський.
• Напередодні 1917 р. український національний рух набував революційного досвіду.

• Слабка економіка Російської імперії не витримала навантажень, викликаних світовою війною.
• Економічна криза, підсилена політичними прорахунками, на кінець 1916 р. загострила соціальну напруженість.
• В Україні активізувалася національно-визвольна боротьба, яка поєднувалася із загальноросійською боротьбою проти самодержавства.
• Імперія йшла назустріч революції.