Авангард – це одна зі світонастанов модернізму, скерована на руйнування традиційних художніх законів, форм. Загальними рисами авангардизму є:атмосфера бунту;настанова на постійне оновлення та творчий експеримент;зовнішньо-формальна новизна;епатаж;аморалізм;принцип деструкції цілого та монтажу його уламків;колажування;мозаїчність;потік свідомості;ігрові перевтілення.
Ерік Саті́народився 17 травня 1866 року в нормандському портовому місті Онфлер. Його матір'ю була Жанна Леслі, батьком — Альфред Саті, морський брокер. Вихований в дусі англіканізму, Ерік Саті провів свою юність між Нормандією і Парижем. У 1870 році сім'я Саті покинула Онфлер і оселилася в Парижі, де батько отримав посаду перекладача. Після смерті матері у 1872 році, Ерік повертається до Онфлеру, але через шість років знову їде в Париж до батька, який до того часу знову одружився з Ежені Барнеч, викладачкою фортепіано. Мачуха навчила Еріка основам гри на інструменті.
Синтетичний кубізм. У 1912-1914 роках– за допомогою геометричних форм і їх фрагментів конструюються нові об'єкти, які мають реальність самі по собі, а не є зображенням видимого світу. Пікассо і Брак стали експериментувати з використанням чужорідних матеріалів: кольорового паперу, газет, етикеток, шматочків дерева. Подібні твори дістали назву «колаж». Роль і функція графічних елементів змінюється і стає складнішою на створеній в 1913 році із застосуванням техніки колажу картині Пікассо «Пляшка, склянка, скрипка».
Біографія Еріка СатіУ 1879 році вступає до Паризької консерваторії, але через два роки незадовільного навчання його відрахували. В кінці 1885 року поновився, але знову не закінчив навчання. В цей період була написана перша його відома фортепіанна п'єса — «Алегро» (1884). Неспроможний справити хороше враження на консерваторських викладачів, Саті вступає до піхотинського полку. Через декілька тижнів служби, вирішивши, що армія — не для нього, він виходить роздягнений на двір у холодну зимову ніч, захворює запаленням легень і, таким чином, демобілізується. У 1887 році він оселяється на Монмартрі і пише твір «Оживи» — чотири фортепіанні п'єси. Саті сказав, що надихнули його на ці твори вікна собору Нотр Дам. Примітно те, що в нотному записі цих п'єс відсутні тактові риски. Взагалі, Саті досить швидко розвинув свій особливий стиль нотації — нотації у формі інтерпретації твору. У 1888 році він створює «Три Гімнопедії» для піаніно. У 1890 році стає завсідником кабаре «Чорний кіт», де знайомиться з Клодом Дебюссі. У 1891 двоє друзів вступають до «Кабалістичного ордену Троянди-Хреста». Як офіційний композитор і капельмейстер цього ордену Саті пише декілька творів, такі як «Дзвінки Троянди-Хреста» та «Син Зірок». У 1915 році Саті знайомиться з Жаном Кокто, з яким починає співпрацювати наприкінці 1916-го. Вони вдвох стали духовними основоположниками «французької шістки», що була створена у 1920-му. Пікассо знайомить Еріка Саті з художниками-кубістами, зокрема з Жоржем Браком, разом з яким Саті працював над п'єсою «Пастка Медузи»