Презентація з мистецтва "Історія виникнення кінематографу"

Історія виникнення кінематографу

Кінемато́граф (від грец. — рух та грец. — писати, зображати)- галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-науковою роботою.

Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія — галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. У багатьох країнах кіноіндустрія є важливою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях. Готові фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній аудіо-відео техніці, зокрема на відеокасетах та відеодисках.

Механізми для виробництва штучно створених двомірних зображень у русі демонструвались ще у 1860-х. Це були такі прилади як зоотроп та праксиноскоп. Ці машини походили від простих оптичних і могли показувати послідовність нерухомих картинок з достатньою швидкістю, щоб зображення на картинках здавались рухомими (таке явище зветься інертність зорового сприйняття). Зрозуміло, що зображення повинні були бути ретельно підібрані, аби досягти бажаного ефекту. Принципи цього стали основою для подальшого розвитку анімації.

В результаті, визнаними винахідниками кінематографа стали французи, брати Луї і Огюст Люм’єри. Апаратура  Люм’єрів виявилася дуже зручною, з її допомогою можна було легко знімати і демонструвати фільми на великому екрані, що і зумовило успіх їхнього винаходу. “Кінематограф” (або “сінематограф”) – саме так називалося пристрій Люм’єрів. Перша публічна демонстрація була дана в Парижі ще в березні 1895 р., але днем ​​народження кіно вважається інша дата, 28 грудня 1895 р., коли відбувся перший комерційний кіносеанс (це сталося в підвалі “Гран Кафе” на бульварі Капуцинів).

«Политий поливальник» ( 1895) — перша у світі короткометражна постановочна комедія, один з перших фільмів, знятих братами Люм'єр. Фільм був включений в програму першого платного кіносеансу з десяти фільмів в Парижі в підвалі «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок 28 грудня 1895 року.

Водночас з братами Люм'єр свої пошуки у кінематографі розпочав Жорж Мельєс, з іменем якого пов'язане виникнення феномена ігрового кіно («Червона шапочка», «Синя борода», «Подорож на Місяць» тощо). Саме у надрах ігрового кіно і почне складатися система жанрів, серед яких особливою популярністю користувалися мелодрама, комічна драма, авантюрний фільм. Вони існували на екрані і самостійно, і доповнювали один одного.

Жо́рж Мельє́с ( 8 грудня 1861 — 21 січня 1938) — французький підприємець, режисер, один з засновників світового кінематографа.  В 1895 році він опинився на одному з перших кіносеансів братів Люм'єр й відразу ж став палким прихильником кінематографу. Не зумівши придбати в Люм'єрів сконструйовану ними камеру-проектор (він пропонував великі гроші, але Люм'єри відмовили, оскільки намагалися зберегти монополію на нову розвагу, вважаючи, що вона досить швидко вийде з моди й треба користатись цим по повній), Мельєс знайшов можливість придбати аналогічний апарат англійського виробництва й почав активно експериментувати.

Вже в 1896 році він знайшов спосіб створення перших спецефектів, заснованих на стоп-кадрі, покадровій зйомці, подвійній та багатократній експозиції, пришвидшеній та уповільненій протяжності плівки, каширування та інших засобах. В 1897 році Мельєс заснував власну студію «Стар фільм» (фр. Star Film) в своєму маєтку в Монтре й почав активне виробництво короткометражних кінофільмів. Також знімав «псевдохроніку» — постановочні сюжети, які відтворювали реальні події. З 1896 по 1913 роки Мельєс зняв понад 500 фільмів тривалістю від однієї до 40 хвилин (різні джерела вказують від 517 до 666 фільмів), з яких збереглося близько 200. Найвідомішою його роботою є відома комедія «Подорож на Місяць» (1902) — перший в історії кінематографа науково-фантастичний фільм.

Ча́рлі Ча́плін (16 квітня 1889 — 25 грудня 1977) — легендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер першої половини XX століття. Визнаний одним із найкращих коміків в історії світового кіно, тричі нагороджений премією «Оскар». Він грав ролі, писав сценарії, продюсував власні фільми. Чаплін був одним із класиків ери німого кіно. За свою кар'єру, яка тривала понад 65 років, він пройшов шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів до Голлівуду — центру світового кіномистецтва.

До 1922 року Чаплін не мав власного будинку — жив в орендованих будинках, готелях і клубі. 1922 року Чаплін побудував свій будинок у Беверлі-Хіллз. У будинку, окрім 40 кімнат, був кінозал і орган. Славу Чапліну принесло німе кіно, і хоча звук з'явився у фільмах уже 1927 року, Чарлі залишився вірним старій кінотехніці ще ціле десятиліття. Першою повністю звуковою картиною Чапліна став «Великий диктатор» — антигітлерівський фільм, знятий 1940 року. Це був останній фільм, де було використано образ Волоцюги Чарлі.