Презентація з теми: "Неклітинні форми життя: віруси"

Неклітинні форми життя: віруси. Віруси – «погані новини» в упаковці із білка. Висловлювання англійского біолога, лауреата Нобелівскої премії Пітера Медаварі

Порівняльна характеристика основних груп живих організмів

Поняття про ВІРУСИ ВІРУСИ (від. лат. virus – отрута) – це неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Віруси вражають усі клітинні організми. Знайдено також віруси, які здатні відтворюватися лише в присутності інших вірусів (віруси-сателіти). Відкрито віруси в 1892 р. Д. Й. Івановським. Віруси, яких на сьогодні описано понад 5 000 видів, вивчає вірусологія. Дмитро Йосипович Івановський(1864-1920)основоположник науки про віруси

Гіпотези походження вірусів. Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел. Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин. Гіпотеза «скажених генів», віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно. Вірус грипу

Спільні ознаки вірусів

місце вірусів у системі органічного світу. Від представників інших груп організмів віруси відрізняються відсутністю клітинної будови. Це внутрішньоклітинні паразити. У зовнішньому середовищі вони не виявляють жодних ознак живого. Лише проникнувши в клітини організмів певного виду і взаємодіючи з їхнім апаратом синтезу білка, вірусні частинки виявляють певні ознаки живого – здатність до розмноження. Тому віруси вважають неклітинними формами життя і об’єднують в особливий таксон Віра.

Елементарний склад вірусів карбон — 50%; оксиген — 20%; гідроген — 7%; нітроген — 16%; фосфор — 0,4—0,5%; сульфур — 0,1-0,2%; зольні елементи — 2,5%.

особливості вірусів За особливостями будови віруси поділяють на прості й складні. Прості віруси складаються з білків і одного типу нуклеїнової кислоти. складні віруси мають ще ліпіди, вуглеводи. Прості віруси мають капсид з білкових частинок – капсомерів і нуклеїнову кислоту – серцевину. Складні віруси можуть мати додаткові оболонки, молекули вуглеводів, ферменти тощо. Вірусна нуклеїнова кислота представлена одно- або дволанцюжковими молекулами ДНК чи РНК. Схематична будова віруса тютюнової мозаїки:1 – серцевина;2 – капсомери;3 – капсид

Будова вірусів

специфічність вірусів. Вірусні білки бувають декількох типів: – білки-ферменти для самовідтворення молекул нуклеїнових кислот, – білки-гемаглютиніни для розпізнавання клітин, – білки-нейромінідази для руйнування рецепторів клітин, – структурні білки для побудови капсиду. У вірусів немає власних білоксинтезуючих систем, тобто у них немає власних іРНК, т. РНК, рибосом. Для вірусів характерна специфічність, що полягає у можливості взаємодії вірусів лише з певними рецепторами клітинних мембран. У життєвому циклі вірусів наявні 2 фази: – позаклітинна фаза – віріон, (вірусна частинка) у вигляді кристаликів. Ознаки життя відсутні.– внутрішньоклітинна (проявляє окремі ознаки живого, як-то мінливість, розмноження).

Класифікація вірусів

Не застосовують бінарну назву виду

Проникнення вірусу в клітину

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Шляхи проникнення. Хвороби. Повітряно-краплинний. Грип, віспа, кір. З їжею. Ентерит, ящур. Через шкіру. Сказ, віспа, герпес. Через кров. Гепатит, СНІДЗа допомогою переносників. Енцефаліт, жовта лихоманка. Статевий. Герпес, СНІД

Для виникнення епідемії потрібно всього лише три фактори:збудник,шляхи його передачі,Сприйнятливіть до нього.

бактеріофаги. Бактеріофа́г або фаг — віруси які, вибірково інфікують бактеріальні клітини та клітини архей.  Слово утворене від лат. bacteria та грец.   («їсти», «пожирати», «поглинати»), буквально — «поїдач бактерій». Бактеріофаги є класичним об'єктом досліджень молекулярної біології. 

Розмноження вірусу всередині клітини. Одним із можливих наслідків цього процесу є розрив клітини від великої кількості вірусів, що розмножилися. Це викликає загибель клітин, вірус может знищити весь орган!

Поширення вірусної інфекції

схема життєвого циклу віруса грипу прикріплення до клітини, проникнення в клітину, транскрипція, трансляція, реплікація, збірка віруснихчастинок, вихід з клітини.

субвірусні частинки Пріони - це особливий клас інфекційних агентів, винятково біл­кових, які не містять нуклеїнових кислот, вони спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи в людини та деяких ви­щих тварин. віроїди — це позбавлені оболонки невеликі молекули кільцевої, за­звичай одноланцюгової, РНК, що спричиняють захворювання рослин.хвороба жовтих плям рису

Значення вірусів Викликають захворювання рослин, тварин і людини (приблизно 500 захворювань людини). Здійснюють горизонтальне перенесення генетичного матеріалу (від однієї особи до іншої — на відмну від вертикального перенесення генів у низці поколінь). Використовуються в клітинній та генній інженерії як переносники генетичного матеріалу — вектори. Учені вважають, що віруси відіграють велику роль в еволюції організмів, оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними. Доказ того, як швидко поширюються віруси у звичайних умовах

Переносники збудників інфекціїкашель

Хвороби людей, спричинені вірусами. Грип. ВІЛКір. Краснуха Віспа. Гепатит. Поліомієліт

Вірус імунодефіциту людини (ВіЛ) ВіЛ викликає тяжке захворювання людини — синдром набутого імунодефіціту (с. НіД). Хвора на с. НіД людина не здатна протистояти будь-яким інфекціям. внаслідок руйнування клітин імунної відповіді — лімфоцитів Т­-хелперів ВіЛ належить до РНК-­вмісних вірусів. Вірус імунодефіциту людини1 — пеплос, 2 — білки капсида, 3 — глікопротеїни (пепломери),4 — зворотна транскриптаза (ревертаза), 5 — РНК

Хвороби тварин, спричинені вірусами. Сказ. Ящур. Чума великої рогатої хвороби. Кліщовий енцефаліт

Хвороби рослин, спричинені вірусами. Готика картопліКрапчаста мозаїка. Кущиста карликовість

Захисні реакції організму проти вірусних інфекційу відповідь на проникнення вірусів, в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу і ті не здатні зв’язуватись з клітинною мембраною;у відповідь на проникнення вірусу в клітину, можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують розмноження вірусів;клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх;організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятність до її збудника.

Найдавніші відомості про поліомієліт. Барельєф з будівлі у Мемфісі (столиці Давнього Єгипту). Жрець переніс хворобу. (близько 3500 р. до н.е.)

Сліди віспи на мумії Рамзеса V. (1143 р. до н.е.)Вивчення мумії фараона Рамзеса V показало, що він помер від вірусного захворювання – віспи – у віці близько 35 років у 1143 році до н.е. На його шкірі виявлено сліди від пустул, типових для цієї хвороби.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ФОРМ ЖИТТЯ

узагальнення