Презентація містить додаткову інформацію до теми "Українське весілля" та допоможе вчителям під час проведення уроку, а учням 9 класу - в підготовці до ЗНО.
Українське весілля — це по-мистецьки вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і художньої творчості його учасників, у якому чітко визначені ролі кожного. На весіллі поєднуються два роди для створення нової сім’ї та продовження роду.
• дружки — незаміжні подруги молодої;• світилки — дівчата з боку молодого; • весільний староста (шафер) — статечний чоловік, який є розпорядником на весіллі;• свати — одружені чоловіки, родичі молодого й молодої. У весіллі задіяні такі учасники:• молодий і молода (наречений і наречена, князь і княгиня) —хлопець і дівчина, які одружуються;• весільні батьки — батьки молодих;• бояри (дружби) — найближчі неодружені друзі молодого;
Хліб належить до особливо шановних символів українського народу. З давніх часів батьки привчали дітей своїх традицій – берегти хліб. Ще з молоком матері усвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. На весіллі в урочистій обстановці староста вирізав верхівку короваю й підносив на тарілці молодим, а дітям дарували шишки.
Рушник – ще один національний оберіг, народний символ України. Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності народу. Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого. Рушник на стіні – нeвід’ємний символ Хатнього інтер’єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали.
Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) – це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір’я. Вважалося, що вінок із живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала. Троянда – кохання; біла лілія – символ чистоти і невинності, вважається квіткою діви Марії; волошка – простота, ніжність вереск – самостійність; дзвоник польовий – вдячність; лавр – успіх, слава; мальва – краса, холодність; півонія – довголіття; ромашка – мир, ніжність, кохання; безсмертник – здоров’я роду людському; калина – символ краси та дівочої вроди, символ України.
Рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний – любов, жага, світло, боротьба; чорний – смуток, нещастя, горе, смерть; зелений – весна, буяння, оновлення, життя тощо). Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Птахи та тварини
«Ой повій, вітре, з яру на пшениченьку яру»Там дівчина стояла, цвіт калини ламала. Цвіт калини ламала, до личенька клала.— Щоб я була такая, як калинонька тая.— Ой будеш, доню, будеш, як коло мене будеш. А відійдеш від мене, спаде красонька з тебе,Із рум’яного лиця, із біленького тільця.
Популярна в усіх регіонах України весільна пісня «Горіла сосна, палала»Горіла сосна, палала, Під нею дівчина стояла, Русяву косу чесала. — Ой коси, коси ви мої, Довго служили ви мені. Більше служить не будете, Під білий велян підете». Обряд розплітання коси молодої відбувався вночі з п’ятниці на суботу після дівич-вечора або в суботу рано.
Елементи народної весільної драми були широко відображені у творах українських письменників. Так, у повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко детально змалював сватання, весілля, використав весільні пісні. П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» насичена весільною родинною обрядовістю, тут, зокрема, показано обряд сватання, благословення матері на спільне життя Наталки та Петра.