Презентація з всесвітньої історії на тему:"АВСТРІЙСЬКА ІМПЕРІЯ ДОБИ КЛЕМЕНТА МЕТТЕРНІХА " для учнів 9 класу,

АВСТРІЙСЬКА ІМПЕРІЯ ДОБИ КЛЕМЕНТА МЕТТЕРНІХА Підготувала Гірна У. Є

Австрійська монархія відрізнялася консервативними порядками, великим впливом на суспільство бюрократичного апарату та армії. Але це не заважало Австрії спільно із Пруссією здійснювати подвійну гегемонію в Німеччині

Австрійська імперія за своїм державним устроєм була абсолютною монархією з необмеженою владою імператора. Останній призначав склад уряду й канцлера, що був його керівником. За правління Франца I (1806–1835 рр.) та Фердинанда I (1835–1848 рр.) визначальну роль в імперії відігравав міністр закордонних справ і фактичний глава уряду в 1809–1821 рр. та канцлер у 1821–1848 рр. Клеменс Меттерніх (1773–1859).

Клемент Венцель Лотар фон Меттерніх (1773–1859 рр.) — німецький та австрійський політичний діяч. Був одним з найважливіших дипломатів ХІХ ст. З 1801 р. займався дипломатичною роботою в Німеччині, Франції. З 1809 р., ставши міністром закордонних справ Австрії (до 1821 р.), Меттерніх увійшов у політику Європи, розірвавши тісні взаємини Росії та Франції. Меттерніх головував на Віденському конгресі (1814–1815 рр.), був одним з організаторів Священного союзу (1815 р.). У 1821–1848 рр. Меттерніх був канцлером Австрії, мав великий вплив на уряд Австрії, а також на Пруссію та Росію.

Меттерніх виступав за абсолютну монархію з опорою на сильну армію, бюрократію й союз між державою та церквою. Так звана «система Меттерніха» була спрямована на боротьбу з революційним, ліберальним і національно-визвольним рухом у всіх країнах. Меттерніх робив ставку на міжнаціональні тертя між поневоленими народами, які посилювалися. Найяскравішим прикладом такої політики стало підбурювання протистояння українців та поляків за територію Галичини. Кенігсварт — заміська садиба Меттерніха поблизу Хеба

Однак тактичні ходи Меттерніха не змогли завадити «Весні народів» 1848–1849 рр., яка не оминула й Австрію. 13 березня 1848 р. Меттерніх був змушений подати у відставку, після чого перебував у вигнанні, і лише в 1852 р. повернувся до Відня. Помер 11 липня 1859 р. Консерватор за переконанням, своє життя Меттерніх присвятив протидії поширенню ідеалів Французької революції. Свої думки викладав у працях, зокрема в роботі «Про стан умів у Європі та про обов’язки урядів».

Процес індустріалізації в Австрії відбувався значно повільніше, ніж у Пруссії. Уряд мало уваги приділяв упровадженню нових технологій у виробництво та підвищенню активності капіталу. Економічні проблеми породжували в прогресивних колах бажання радикальних змін у державі. 2 березня 1835 р. помер імператор Австрії Франц I, і наступником трону став Фердинанд I, який у державні справи майже не втручався.

Усіма справами в державі керувала «статсконфедерація» під головуванням ерцгерцога Людвіга, у яку входили К. Меттерніх, граф Ф. Коловрат, брат імператора Франц Карл. Рішення «статсконфедерації» затверджував імператор без жодних ускладнень. Адміністративними, фінансовими справами опікувався Ф. Коловрат, зовнішньою політикою — досвідчений дипломат К. Меттерніх. Будинок парламенту

-Австрійська імперія мала територію 576 тис. км2 і була другою за розмірами після Росії.-У Європі її називали «клаптиковою монархією», оскільки вона складалася з адміністративних утворень (королівства, провінції тощо) із багатонаціональним населенням.

У середині XIX ст. із близько 37 млн її населення австрійські німці становили 7 млн, слов’янські народи — 18 млн, угорці — 5 млн осіб. Утримуючи владу в такій державі, австрійці дотримувалися давнього імперського принципу «поділяй і володарюй». Завдяки зусиллям К. Меттерніха народи багатонаціональної Австрійської імперії страждали від політичного та духовного гноблення. Освіта перебувала під контролем католицької церкви. Звичним явищем стали таємні суди, затримання неблагонадійних осіб на невизначений термін без висування звинувачень, політичний нагляд тощо.

Народи багатонаціональної Австрійської імперії страждали від політичного та духовного гноблення. Освіта перебувала під контролем католицької церкви. Звичним явищем стали таємні суди, політичний нагляд тощо.

Зростання політичного впливу Австрії на європейські справи не супроводжувалося досягненнями в розвитку її економіки. У 1815–1847 рр. вона залишалася аграрною країною, дві третини населення якої працювало в сільському господарстві. Розвитку останнього заважало збереження залишків феодальних відносин. Втручання влади перешкоджало розвитку промисловості. Так, Франц I забороняв створювати у Відні нові мануфактури й фабрики, побоюючись збільшення у своїй столиці кількості робітників, схильних до страйків. Промислова революція розпочалася в Австрії в 30–40–х рр. XIX ст. в її найбільш розвинених провінціях — Нижній Австрії та Чехії.

У житті країни відбулися певні зміни. Серед них —телеграфної лінії «Відень — Брюн — Прага»; створення судноплавної компанії «Австрійський Ллойд», що забезпечувала сполучення з країнами Середземномор’я, Далекого Сходу та Південної Америки. У 1837 р. перший пароплав «Марія Анна» здійснив рейс із Відня до Лінца. У 1839 р. за рішенням імператора створено Військово-географічний інститут, що відіграв важливу роль у розвитку австрійської картографії. У 1847 р. засновано Академію наук.

Австрійська академія наук

Перша в імперії парова машина з’явилася на фабриці в Брно в 1816 р. У 40–х рр. XIX ст. в Австрії було 30 парових машин, у середині XIX ст. — 900. Будівництво залізниць в імперії розпочалося в 1828 р., але в 1846 р. їх протяжність становила лише 148 км. Характерною для Австрійської імперії була нерівномірність розвитку її частин: якщо одні провінції (Чехія, Ломбардо–Венеція, Нижня Австрія) виробляли основну частину промислової продукції, то інші (Галичина, Буковина, Далмація) відігравали роль аграрно–сировинних придатків, ринків збуту готової продукції.

У зовнішній політиці Австрія при уряді К. Меттерніха стала одним з головних оплотів реакції в Європі. У 1821 р. збройні сили Австрії придушили революції в Неаполітанському королівстві та в П’ємонті. Австрійська абсолютистська держава прагнула втримати від розпаду свою «клаптикову імперію», що складалася із земель, населених ненімецькими народами — угорцями, словаками, чехами, румунами, а також українцями. Серед них пробуджувалась національна самосвідомість, посилювався національно-визвольний рух. Фельдмаршал Йозеф Радецький, командувач австрійської армії

Список використаної літератури. Матеріали з загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії. Фото,карти, матеріали з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступі. 3 Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч.закл. / І. Я. Щупак. — К. : УОВЦ «Оріон», 2017. Презентацію підготувала Гірна У.Є.