Книга Папір Письмо «Хто перший розгадає?» Вашій увазі пропонуються загадки. Перша загадка – казахська: «Душі і язика не має, а говорить розумне». Що це? Наступну загадку придумали англійці: Земля біла, насіння чорне. Хто кмітливість з учнів має, Той загадку відгадає! Книга, папір, письмо – ось що потрібно нам для уроку!
Уявіть собі, що ми вирушаємо у віртуальну подорож країнами світу. Шукати ми будемо справжній скарб – народну мудрість. Ваші знання і винахідливість слугуватимуть для вас як компас і мапа. Наше завдання – знайти те джерело, від якого розпочала своє формування художня література. − Чому світову літературу називають духовною скарбницею людства? − Чим відрізняються такі поняття, як «світова література» і «національна література»? − Яким видом мистецтва є література? − Прочитайте виразно прислів’я народів світу про знання, книги і мудрість.
Художник Jean Monti Знання, книги і мудрість. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Один мудрий стоїть за десять дурних. Око бачить далеко, а розум ще дальше. Книга – твій друг, без неї, як без рук. Хочеш пізнати світ – читай книжки. Книга – міст у світ знань. Знання робить життя красним. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.
І знов про фольклор… У давні часи люди вигадували не лише для власного задоволення, а й з певних практичних потреб. У фольклорних творах зберігалася пам’ять про пережиті події, закріплювався трудовий досвід, уміння, навички, спостереження за природою. Фольклорне надбання кожного народу складають твори різних жанрів. Наприклад, балади – це французькі танцювальні пісні; колядки – українські та російські різдвяні пісні; романси – іспанські героїчні пісні. Особливу групу фольклору становлять дитячі жанри. Частина з них нам уже добре відома. Це колискові, загадки, лічилки, скоромовки: Две девицы Брали водицы Из криницы – Поливать пшеницу. (Російська скоромовка) Раз, два, три – Йди до лісу по гриби; Чотири, п’ять, шість – Вовк тебе не з’їсть. (Французька лічилка)
«Кицько моя, кицько моя, Кігтик сталевий, Де ти сьогодні була? – У королеви». Англійська колискова Народна пісня Народна пісня − найбільш розповсюджений вид колективної усної творчості. Народна пісня відображає характер кожного народу, звичаї, історичні події. У народній пісні тісно поєднані поетичне слово і музика. Завдяки простоті поетичної та музичної мови народну пісню полюбляє широке коло людей. Даний жанр народної творчості відрізняється емоційною виразністю і щирістю почуттів. Наприклад, стародавня російська народна календарна пісня-веснянка – це своєрідний діалог людини зі світом природи: Жаворонок, жаворонок, Улети-ка далеко, Принеси нам тепло! Садись на дугу, Воспевай на лугу! Колискова пісня - знайома кожному українцю з дитинства «Котику сіренький, Котику біленький, Котику волохатий, Не ходи до хати, Не ходи до хати, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Котик воркотати».
Загадки Загадки (від давньоруського слова «гадати», що означає «думати») є одним із найдавніших і найпопулярніших малих жанрів народної творчості. Для загадок характерне використання переносного значення слів, дотепне запитання з метою виявлення кмітливості того, хто відгадує. Часто загадки мають віршову форму. Існують різні види загадок: загадки-запитання, загадки-описи і загадки-задачі. Чеська загадка: Тече хата і шумить, А господар в ній мовчить. Що це? (Річка і риба) Російська загадка: Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. (Небо, зірки, місяць) Білоруська загадка: Дід із сином та внуком На призьбі сидів: Скільки ж батьків тут І скільки синів? (Двоє батьків і двоє синів) У загадках знайшли відображення різні боки людського життя. Нам відомі загадки про ремесла, предмети, тварин, явища природи, пори року, частини людського тіла, про життя та смерть тощо. Вони розвивають спостережливість, кмітливість, уміння образно мислити, виховують любов до рідної мови.
Прислів’я Прислів’ями називають короткі та влучні, часто заримовані народні вислови повчального змісту: «Брехня – мов снігова куля, що довше котиться, то стає більша» (Швеція). Прислів’я містить закінчену думку у вигляді речення, обов’язковим є повчальний висновок. Для прислів’я властиве поєднання простоти і чіткості думки з глибоким змістом: «Годину полінувавсь і став ледачим на все життя» (Японія). У цьому фольклорному жанрі узагальнений багатовіковий досвід народу, його життєві спостереження.
Приказка Приказка – близький до прислів’я вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя, дає оцінку події, людині. Приказка не має закінченої думки та повчального висновку, лише натякає на нього. На відміну від прислів’я, приказка становить незакінчене речення: «вивести на чисту воду», «сім п’ятниць на тиждень», «голод не тітка».
Аналіз і порівняння прислів’їв. Що робить прислів’я і приказки такими яскравими, виразними і влучними? У цих малих жанрах зазвичай використовуються прикметники-означення («чисте сумління», «справжня дружба»), протиставлення («людина – тварина», «дійдеш – упадеш»), порівняння («Слово без діла – все одно, що гітара без струн»), іронічні натяки («До буддійського монастиря з гребінцями не ходять», «В Тулу со своим самоваром не ездят»). Також яскравою властивістю прислів’їв і приказок є використання слів у прямому і переносному значеннях: Не рубай дерево, яке дає тобі затінок (арабське). Який тесля, така й тирса (англійське). Боїшся шелесту — не ходи до лісу (німецьке). Подивіться на мапу, уявіть собі, яка відстань розділяє народи світу, що мешкають на різних континентах. Культура кожного народу є винятковою і своєрідною, але деякі прислів’я свідчать, що морально-етичні цінності і настанови об’єднують людей.
Гусак свині не товариш. Цап леопардові не товариш (африканське). Ворон воронові ока не виклює. Кожна лиска свій хвостик хвалить (польське). Яблучко від яблуньки недалеко котиться. Гілка завжди схожа на дерево, з якого виросла (іспанське). Не знаючи броду, не лізь у воду. Не знаючи курсу, не піднімай вітрил (італійське). В очі лисиця, а поза очі – вовчиця. На устах усмішка – на язиці отрута (арабське). Яке коріння, таке і насіння. Яка кісточка, таке і манго (індійське). Не женися за двома зайцями, бо й одного не впіймаєш. Однією рукою двох жаб не впіймаєш (китайське). Українські прислів’я Прислів’я народів світу Схожі теми у фольклорі різних народів
Французи, товариські за характером, склали чимало прислів’їв про дружбу: Краще без грошей, ніж без друзів. З добрим товаришем і дорога коротша. Друга пізнають у скруті. Особливості способу мислення італійців знайшли відображення в народній образності: Троє речей не забуваються на цьому світі: батьківщина, дружба і перша любов. Англійці цінують рідний дім: Мій дім – моя фортеця. У власному домі кожен – король. Китайському народу притаманні працьовитість, терплячість, стриманість. Ці риси також відбилися у прислів’ях: Скільки поту проллєш, стільки і каші з’їси. Краще покладайся на свої руки, ніж на небеса. Єврейська народна мудрість відрізняється конкретністю поетичних образів: Добро будує, зло руйнує. Серце мале, а вміщує у собі цілий світ. Німці шанують працю, знання, чесність: Праця має гіркий корінь, та солодкий плід. Поки живеш – учишся. Все минається – правда лишається.
Висновок У народній творчості утілений колективний життєвий досвід, ідеали, прагнення, риси характеру людей різних національностей. Це ніби духовний заповіт предків нащадкам: зробити життя людства щасливим, мудрим і справедливим. І хоча у різних народів звичаї та культурні традиції різні, та й умови життя теж неоднакові, проте для усіх характерні любов та страждання, працьовитість і лінощі, вірність і зрада, мудрість і нерозумність. Саме тому у фольклорі різних народів зустрічається багато схожих сюжетів.
Чи засвоєний матеріал уроку? − Які чесноти цінують у різних куточках світу? − Як ще називають усну народну творчість? − Чим усна народна творчість відрізняється від художньої літератури? − Які фольклорні жанри вам відомі? − Чим прислів’я відрізняються від приказок? − Розвиток яких здібностей спонукають загадки? − Що поєднують у собі народні пісні?