Номер слайду 5
І. Франко. “Фарбований Лис” (скорочено) Де не взявся Вовчик-Братик. Як побачив нечуваного синього звіра — аж завив з переляку й кинувся тікати. Звірі, що бачили Вовчика в такому стані, здивувалися, стали розпитувати і, не добившись нічого, пішли в той бік, куди показував Вовк. Побачили — і собі врозтіч. А Лис Микита, бачачи, яке враження справив, подумав, що не так усе й погано. Пішов і сів посеред майдану, де всі лісові мешканці збиралися. Незабаром позбігалося багато звірів, але підступити бояться. Тоді Лис перший ласкаво до них заговорив. Він сказав, що Святий Миколай виліпив його з небесної глини, назвав Остромислом і призначив царем над усіма звірами. У звіринім царстві запанувала радість. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмеді нарізали овець, телят і віднесли новому цареві. Той узяв часточку собі, а решту віддав голодним. Усі хвалили царську доброту та мудрість. Лис Микита був добрим царем, жив на всьому готовому. І справедливість у нього була, як звичайно у звірів: хто дужчий, той і правий, а хто слабший, той ніколи не вигравав справи. Жили собі звірі з новим царем, як і без нього: хто що зловив, те й їв; кого спіймали, той гинув, а хто втік, той радів. Але всі були вдоволені, що мають такого мудрого й не схожого на інших звірів царя. Лис Микита дуже беріг своє синє хутро, боявся, щоб із нього не злізла фарба і його не впізнали. Минув рік. Звірі вирішили відзначити ювілей і влаштували великий концерт. Ведмеді ревли басом, вовки завивали соло. Але як молоді лисички в народному вбранні задзявкотіли тоненькими тенорами, цар не зміг устояти. Він підняв морду і задзявкотів по-лисячому. Що тут зробилося! Усі відразу впізнали Лиса. Люті за обман, забувши про всі добродійства царя, звірі кинулися на Лиса й розірвали його.