Презентація "Західно-Українська Народна Республіка: державне будівництво"

Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР)

План уроку: 1.Проголошення ЗУНР. 2.Внутрішня політика ЗУНР. 3.Польсько-українська війна.

Передумови створення ЗУНР Криза влади в Австро-Угорщині в результаті поразки у війні, посилення відцентрових процесів; Проголошення 16.10.1918 Карлом Габсбургом Маніфесту про перетворення імперії у федеративну державу з наданням права народам на створення представницьких органів; Активізація українського національного руху, створення 18.10.1918 у Львові Української Національної ради на чолі з Є.Петрушевичем та ЦВК на чолі з Д. Вітовським; Прагнення польської ліквідаційної комісії встановити власний контроль над західноукраїнськими землями; Збройне повстання у Львові 1.11.1918 («Листопадовий зрив або чин», організоване УСС на чолі з Д.Вітовським, перехід міста під контроль УНР; 1.Проголошення ЗУНР.

Оголошення 5.11.1918 Маніфесту УНР з основними напрямками внутрішнього реформування політичного та економічного життя західноукраїнських земель; Створення Державного секретаріату на чолі з К.Левицьким; Затвердження закону про державну самостійність і проголошення ЗУНР 13.11.1918

Євген Петрушевич – президент ЗУНР Кость Левицький – голова Державного секретаріату ЗУНР

Система управління ЗУНР Національна Рада ( вищий законодавчий орган влади ЗУНР ) Президент ЗУНР Державний секретаріат ( уряд ЗУНР) Органи місцевого управління

2.Внутрішня політика ЗУНР Встановлення державних символів: синьо-жовтий прапор, герб – золотий лев на синьому фоні; Формування органів влади: З.в. – Українська Національна рада; В.в. – Державний секретаріат (К.Левицький); Президент – Є.Петрушевич; С.в.- Вищий суд (повітові, окружні суди) Оголошення монополії на продаж зерна, овочів, худоби, шкіри, цукру, спирто-горілчаних і тютюнових виробів; Початок відбудови залізничного транспорту; Грошова одиниця-австрійська крона.

Територія ЗУНР становила 70 тис. кмІ, населення — 6 млн. осіб

Нотгельди (нім. Notgeld — надзвичайні/вимушені гроші) — спеціальні гроші, випущені в обіг різними органами місцевої влади

Внутрішня політика ЗУНР Формування громадського самоврядування, затвердження державного статусу української мови; Надання автономії національним меншинам, прийняття закону про вибори до сейму, про громадянство, перебудову системи освіти (українізація, право нацменшинам на навчання рідною мовою) Формування збройних сил – Української Галицької Армії.

3.Польсько-українська війна 21.11.1918 – поляки оволоділи Львовом, на кінець листопада контролювали 10 з 59 повітів ЗУНР; 15-17.02.1919 – Вовчухівська наступальна операція, невдала спроба оволодіти Львовом та Перемишлем, посередницька місія Бартелемі (40% території – Польщі з нафтовими басейнами), посередницька місія Боти (перехід нафтових басейнів до ЗУНР); Наступ польської армії Галлера (80 тис. чол., 900 кулеметів, 200 гармат), відступ УГА (32 тис.чол., 400 кулеметів, 180 гармат);

Польсько-українська війна Реорганізація УГА, призначення О.Грекова командувачем; 28.06.1919 – “Чортківська офензива” – звільнення території Тернопільщини; 16-18.07.1919 – реорганізація польських військ, призначення командувачем Ю.Пілсудського, перехід в контрнаступ, витіснення УГА за Збруч.

Причини поразки ЗУНР: Відсутність міжнародної підтримки; Хронічна нестача боєприпасів, зброї, спорядження; Нездатність влади вирішити найбільш актуальні соціально-економічні питання; Слабкість державницького потенціалу та відсутність досвіду державотворення.

Українське питання на Паризькій мирній конференції Репродукція мапи України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919 році

Була відправлена об’єднана делегація УНР і ЗУНР. Делегацію очолив Григорій Сидоренко, а заступником був Василь Панейко – свого часу він був міністром закордонних справу ЗУНР. В. Панейко Г. Сидоренко США: підтримували автономію українських земель (Закарпаття) у складі Чехословаччини Британія: «непольскі території Польщі не віддавати» Франція: підтримувала намагання Польщі, Румунії, Чехословаччини приєднати якомога більше українських земель

«Лінія Керзона» — умовна назва східного кордону Польщі, визнаного Антантою 8 грудня 1919 р. після завершення Першої світової війни та розпаду російської імперії. Назва походить від імені автора пропозиції британського дипломата Дж. Керзона. Проте поразка ЗУНР у боротьбі з Польщею стала визначальною у рішенні конференції. 25 червня 1919 р. за Польщею було визнано право окупувати Галичину та запровадити там свою адміністрацію, «щоб захистити цивільне населення від небезпеки більшовицьких банд».

Однак Рада послів Антанти не погоджувалася на включення Галичини до складу Польщі. Умовою дозволу на окупацію Галичини було забезпечення автономії краю, політичної, релігійної та особистої свободи населення. Проте умова країн Антанти залишилася тільки на папері, вона ніколи не була виконана польським урядом. Член Директорії, міністр земельних справ уряду Директорії М. Шаповал: За цей час Антанта не хоче говорити з українцями, Галичину віддала полякам, а Буковину і частину «Руської Країни» (Закарпаття) та Бессарабію — румунам, другу частину «Руської Країни» — чехам, поляки ще самі зайняли половину Волині і заявляють претензії на Поділля, простягають руки по Житомир і навіть Київ, захопили більшу частину Білорусі і йдуть на Литву і Латвію. З українцями Антанта поводиться так, як із ворогами, і трактує їх гірше Туреччини і Болгарії.

Поглинання території ЗУНР різними країнами ПОЛЬЩА загарбання Східної Галичини; Рішенням ради Антанти ( 14.03.1923р.) Сх.Галичина включена до складу Польщі Закарпаття за умовами Сен – Жерменського договору 10.09.1919р. включене до складу ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ Північна Буковина за умовами Сен – Жерменського договору 10.09.1919р. включена до складу РУМУНІЇ ЗУНР