Леся Українка (справжнє ім'я - Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Літо Косачі провели в Колодяжкому, яке назавжди зачарувало Лесю прекрасною природою і розповідями місцевого селянина Лева Скулинського про "нечисту силу". Наступну зиму знову був Київ, вивчення класичних (грецької та латинської) мов. Хвора дочка викликала глибоку тривогу матері. Улюблениця батька, Леся ставала улюбленицею й матері, хоч колись Олена Пчілка не дуже раділа навіть її народженню. Мати допомогла дочці вивчити французьку й німецьку мови, заохотила до творчості і якщо ім'я Леся Лариса вибрала собі ще в дитинстві сама, то псевдонім був підказаний матір'ю, яка інтуїтивно відчувала, що доня буде відомою і національно свідомою людиною.
Михайло Петрович Косач - старший брат Лесі Українки. Народився 13 липня 1869 року. Дитячі роки Михайла пройшли у Новограді-Волинському. Михайлик і Леся були великими друзями. До 13 років були нерозлучними. У сім’ї вони мали навіть спільне ім’я «Мишолосіє». З самого дитинства і все життя вони мали одне до одного не лише правдиво братерські почуття, а й були найщирішими друзями. Мали спільні ігри, книжки, захоплення, уподобання, проте кожен з них вибрав свій шлях у житті і став непересічною особистістю.
У 1897 році складає іспит на звання викладача фізики та математики у Київському університеті, здобуває ступінь магістра. Поєднуючи у собі хист «лірика і фізика», вимагав цікавого викладу наукових знань. Михайла Петровича запрошують на роботу до одного з найкращих університетів — Харківського, де він посідає посаду приват-доцента на кафедрі фізики та метеорології, керує університетською метеорологічною станцією. Своєю енергією він подібний до Лесі Українки, яка пізніше напише: «…в моєму серці є і його струни». Михайло Косач, як письменник, виступав під псевдонімом Михайло Обачний.
Ольга Косач-Кривинюк - сестра Лесі Українки, українська письменниця, літературознавець, перекладач, бібліограф, етнограф, лікар за фахом, член катеринославської «Просвіти». Жертва сталінського терору. За кілька років до своєї смерті Леся Українка звернулася до Ольги з проханням взяти на зберігання її папери, рукописи , книги. Сестра погодилася і створила дуже цінну працю над біографією Лесі Українки.
Друга Лесина сестра й четверта дитина Косачів – Оксана – народилась 29 травня 1882 року. Певний час навчалась на вищих жіночих курсах у Петербурзі. Цей єдиний у Росії вищий навчальний заклад для жінок був заснований у 1876 році гуртком прогресивної інтеліґенції. Оксана Косач та її приятель Юрій Тесленко-Приходько. Фото 1903 р.
Ізидора Косач народилася 9 березня 1888 року в селі Колодяжному на Волині. Вона була наймолодшою дитиною в сім’ї Петра Антоновича та Ольги Петрівни. Від Лесі Дору відділяла відстань у 17 років! Можливо, закоханість у природу Волині, близькість до землі зумовили майбутній професійний вибір Ізидори. Навчалася вона на Жіночих сільськогосподарських курсах у Петербурзі та в Київському політехнічному інституті, який закінчила у 1911 році, здобувши спеціальність агронома. Працювала в науково-дослідних установах, викладала в сільськогосподарському інституті в Білій Церкві на Київщині.
Леся Українка читати почала в 4 роки. За допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. Систематично навчалася до чотирнадцяти років, далі — самоосвіта. Вчилася гри на фортепіано. У професора Мурашка — живопису. Леся Українка — високоосвічена ерудована людина. Знання свої здобула завдяки батькам, великій силі волі, витримці, бажанню. Отже, короткий підсумок — semрег tіго (завжди учень).
Хвороба прогресувала, вражала суглоби правої ноги, для лікування потребувалися все нові й нові кошти. Мати возила дівчину в Київ до професора О. Рінека, який раніше оперував Лесі ліву руку, видаливши уражені туберкульозом кістки кисті. Через рік хвора побувала у Варшаві, та лікарі відмовлялися робити операцію, тільки виготовили протез для ноги, який давав можливість Косачівні ходити без сторонньої допомоги. Влітку 1888 року батько повіз Лесю на лікування в Одесу. У цей час вірші юної поетеси друкувалися в львівських журналах, на її твори звернули увагу галицькі критики Іван Франко та Михайло Павлик.
Повертаючись з Відня, куди мати возила дочку на консультацію до лікарів, Косачі зупинилися у Львові, де зустрічалися з І. Франком, В. Гнатюком, М. Павликом. У цьому ж таки, 1891 році, у Колодяжне до Косачів приїжджала Франкова дружина з дітьми, гостював сам Франко. М. Павлик зав'язав з Лесею листування і навіть вислав їй для прочитання повість О. Кобилянської "Царівна".І. Франком. М. Павликом. В. Гнатюком
Климентій Квітка – відомий український музикознавець. Другий чоловік Лесі Українки. Працював у суді. Він за фахом був юристом. Прекрасно грав на роялі, чудово знав музику. Климентій був молодший від Лесі на 9 років, виявився надзвичайно турботливим , добрим і ніжним і до останньої хвилини життя Лесі не відходив від неї.