Презентація "Збережемо первоцвіти"

Збережемо первоцвіти. Автор: Кучеренко Є. М.

Мета: привернути увагу учнів до проблеми збереження ранньоквітучих рослин; формувати природоохоронні навички та почуття відповідального ставлення до природи. Завдання: виховувати любов до природи рідного краю, бережливе ставлення до неї, проводити народознавче (легенди, звичаї) й естетичне (вірші, пісні) виховання, закладати основи екологічного мислення та екологічної культури.

Весна. Тихою ходою проходить вона ярами й узлісками, полями та гаями, легенько торкається сонних дерев , кущів. І все радіє її приходу, усе оживає, усе веселішає. Теплі промінчики голублять білий сніг, а він, ще недавно такий могутній, всевладний і грізний, підкоряється їм і насичує землю живильною вологою. А ось і з’являються перші весняні гості, ніжні, тендітні, білосніжні; прикрашають ще зовсім зимовий ліс. Це – підсніжники. Потім естафету підхоплюють проліски й первоцвіт, медунка та фіалка, сон, ряст, мати-й-мачуха. А я весна! Прийшла вже в Україну, Вивчайте квіти і живіть щасливо,Несу проміння сонечка у світ. Любіть довкілля і життя своє. Теплом і квітами я радую людину, Зі мною тут є найдивніші квіти,Несу й дарую щедро — первоцвіт. Які прийшли після зими у світ,У квітах є і загадка, і диво. Щоб ви їх вчились берегти й любити,Цілющі ліки, і легенди є. Вивчати й розуміти з ранніх літ.

Первоцвіт весняний Поетична легенда датчан розповідає про прекрасну небесну принцесу Ельф, котра, спустившись на землю, палко закохалась у вродливого юнака. Ельф не послухала богів і не захотіла покинути коханого і повернутись назад на небо. За це боги перетворили непокірну принцесу в первоцвіт, а юнака - у весняну анемону. В Англії вважали, що трубчасто-дзвоникоподібні пониклі квітки первоцвітів є притулком для казкових крихітних фей і гномів під час негоди. У назвi рослини є вiдголосок давньогрецької легенди, за якою квiтки первоцвiту - це ключі богинi весни Фреї. Фрея мала прекрасне багатобарвне намисто - райдугу. Коли вона нахиляляся, намисто торкалося землi ключиками, і земля відкривалася, розквiтала весняними квiтами. А з тих золотих ключикiв, що падали в родючий грунт, проростали жовтi квiтки первоцвiту.Інша легенда розповідає, що одного разу апостолу Петру, який зберігав ключі від царства небесного, сповістили, що хтось діcтав підробні ключі і хоче проникнути в рай. Наляканий апостол випустив з рук зв'язку золотих ключів і вони полетіли на землю. Там де впали ключі, виросли первоцвіти, які щороку відкривають,людям двері до теплої погоди.  В інших народів також існує чимало легенд, повір'їв, пов'язаних з первоцвітами. Наприклад, у німців існувало повір'я, що дівчина, яка першою у великодні свята знайде квітку первоцвіту, неодмінно цього року вийде заміж. 

Підсніжник білосніжний Ці перші квіти — весняні усмішки рідної землі — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти  підсніжника - провісника весни. Колись, дуже давно, квіти цвіли протягом року. Сніг падав на землю,але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг,щоб і на нього люди дивились й щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: «Я червона, і все навкруги буде червоним»,- і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички й нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до фіалки - і ніхто не допоміг снігу. Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору. І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники.   

ряст В народі ряст називають ще баранчики, коники, кокірчики, кукурічки, півники. Мабуть тому, що  це пов’язано з легендою, в якій розповідається, що в одному пралісі жила відьма. За ніч вона намотається на мітлі, а вдосвіта повертається до своєї лісової хатини, щоб заховатись від людських очей і відпочити. Лишень задрімає, а вже півень починає кукурікати і спати їй  не дає. Розсердилась вона на півня та й перетворила його на квітку рясту, яка  скидається своєю формою на голову півня. Інша легенда розповідає, що напровесні летіли над лісом жайворонки, посварились між собою та й почали битися. Билися так, що аж шпорці та чуби свої погубили. Попадали вони на родючий лісовий грунт і попроростали гарними весняними квітами – рястом.

крокус Легенда розповідає про те, що житель Олімпу бог Гермес якось раз, змагаючись зі своїм другом Кроком, випадково вбив його. Оплакуючи, Гермес перетворив краплі його крові в прекрасні квіти Крокуси – такі ж красиві, яким був його друг. Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий у німфу, і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака – в прекрасну рослину, яке згодом стало називатися шафраном.

Мати-й-мачуха Як тільки сходить сніг, по берегах річок і струмків, обривів, уздовж доріг скрізь у нас з'являються дрібні жовтувато-золотистого кольору квіти мати і мачухи. Про цю рослину складено не одну легенду. Наприклад, «Жила собі родина. Та через деякий час мати захворіла й невдовзі померла. Залишилися дочка з батько удвох, але батько швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. Мачуха була злою: весь час карала її за різні дрібниці. Дівчина сумувала за своєю рідною ненькою і часто плакала. Аж ось на її городі виросла дивна рослина, при якій зовсім не було листочків. Квітка цієї рослини нагадувала дівчині матір і тому вона часто сиділа і дивилася на неї плачучи. Незабаром з’явилися листочки. Сльози образи капали на їхню поверхню і зверху вони робилися холодними. А сльози смутку за мамою котилися під низ, там була тепла поверхня, вкрита м’якими ніжними ворсинками. З того часу коли взяти листок мати-й-мачухи та прикласти до обличчя, то на дотик можна відчути, що одна сторона листків холодна і шорстка (то мачуха), а інша – м’якенька і тепла (то мати).  Тому не зовсім проста на перший погляд рослина з досить цікавою і незвичною назвою мати-й-мачуха.

проліска Проліска - найперша квітка, що зацвітає навесні. Це маленька, але мужня рослинка. Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози. Легенда про пролісок        Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка. Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима відходитиме, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка Пролісок.

Сон-трава Ще можливі віхоли, нічні заморозки, холоднеча, але квітка сон-трава цього не боїться, вона завбачливо "утеплилась" щільним шаром м'якеньких срібних волосків, наче закуталась в хутряну шубку. Назву свою - сон-трава - рослина дістала через те, що її квітки в негоду і холод закриті, наче сплять, або через те, що використовували це зілля в народній медицині як снотворний засіб. Польська легенда розповідає, що один мисливець бачив, як ведмідь, з'ївши сон-траву, заснув. Існує і повір’я, нібито покладена на ніч під голову ця рослина викликала пророцькі сни.

   Первоцвіти – це безцінний дар природи, перша посмішка весни. Ці рослини знаходяться на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. При зриванні стебла з трьома первоцвітами гинуть 45-60 цибулин, ушкоджуються сусідні рослини Пам’ятаймо – те, що ми залишимо чи не залишимо для наступних поколінь, залежить від нашого вибору! Бережіть первоцвіти! Неперевершений витвір природи, бо вони – частина нашого життя, без якої ми не зможемо існувати на планеті Земля!