Презентація "Жан де Лафонте "Зачумлені звірі". Людські вади в байці. Алегоричні образи".

Жан де Лафонте «Зачумлені звірі» Людські вади в байці Алегоричні образи твору. Зарубіжна література6 клас. Вчитель Інна РОМАНЕНКО

Експрес-контроль Байка як літературний жанр. Езоп.

Жан де Лафонтен біографічна довідка

Жан де Лафонтен — відомий французький байкар. Байкарська спадщина Жана де Лафонтена складає 238 байок, їх сюжети він запозичував  у Езопа, Федра, Бідпайя.

Жан де Лафонтен народився у 1621 р. у французькому містечку Шато-Тьєррі в сім'ї чиновника. Спочатку Лафонтен вчився на священика, але за короткий час він зрозумів, що це не його покликання, і пішов вивчати право.

В 1649 році  26-річний Лафонтен отримав диплом юриста та одружився на 14-річній дівчині – Марі Ерікар, і викупив посаду батька в Шато-Тьєррі. Згодом у них народився єдиний їх син – Чарльз. Жінка не була хорошою домогосподаркою і віддала перевагу читанню романів, а скандали, які їй приписували, здебільшого були породженням злих пліток. Сам Жан де Лафонтен часто не бував вдома. Наступні 40 років, незважаючи на народження сина, пара жила окремо – він у Парижі, а вона в Шато-Тьєррі.

І лише в 1668 р Лафонтен вперше виступив в амплуа байкаря, що приніс йому світову славу: цього року було опубліковано перше видання «Байок Езопа, перекладених на вірші паном де Лафонтеном», що складалося з шести книг. У другому виданні, яке побачило світ 1678 р, було вже 11 томів, в 1694 р було опубліковано останнє видання в 12 книгах. Спираючись на спадщину античних авторів, використовуючи їхні зовнішні фабули, Жан де Лафонтен, по суті, виступив творцем нового жанру і тим самим забезпечив собі гідне місце в історії літератури. Байки зробили його одним з великих народних національних поетів, були переведені на самі різні мови світу.

В 73-річному віці він помер 13 квітня 1695 в Парижі.

Героями байок Лафонтена є люди, тварини, птахи, комахи, явища природи. Особливо французький байкар любив описувати звірів, найголовнішим з – поміж яких вважав Лева. Цар звірів у творах постає могутнім, величним, сильним, жорстоким, славолюбним. В образі Лева сучасники поета вбачали французького короля, у Вовкові, Лисиці, Леопарді – його придворних.

«Зачумлені звірі», або «Звірі під час чуми» (фр. Les Animaux malades de la Peste) — перша байка з сьомої книги збірки «Вибрані байки» Жана де Лафонтена. Байка має політичний підтекст, а також підіймає тему безправності стосовно слабких і бідних. Водночас акцентується на вседозволеності багатих і сильних представників суспільства

Байка розповідає про те, як серед звірів поширилася епідемія чуми. Король звірів, Лев, вбачав у цьому кару від Бога за якусь тяжку провину, що потребує покути. Лев вирішує, що звірі мають зізнатися у своїх гріхах і того з найбільшою провиною вони повинні принести у жертву. Лев закликає до цілковитої щирості, першим зізнаючись у своїх гріхах. Він визнає, що за своє життя багато вбив і з'їв невинних овець, а також, бувало, й пастуха.

Лис, своєю чергою, виправдовує лева, стверджуючи, що він насправді зробив вівцям і пастухам велику честь. Інші звірі також починають картати себе, але кожного з них виправдовують. Коли надходить черга Осла, який поскубав зеленої трави на чужому лузі, але не мав на це права, учений писарчук Вовк виголошує Осла причиною усіх лих і звірі засуджують його на смерть. Байка закінчується мораллю:  «Є гроші — маєш право, Немає — то під суд іди»

Небесна кара, що її за гріх. Великий наслано на всіх,Чума — нещадна, люта сила,Спроможна все живе за день. До решти винищити, впень,Нещадно звірину косила. Не кожен хворий помирав,Та кожен дні лихої скрути. Хотів як-небудь перебути. Було звіроті не до справ: Уже не йшли на полювання. Ні хитрі лиси, ні вовки,І велелюбні голубки. Забули вже за любування. Лев скликав раду і сказав:"Напевно, кару Бог послав. Нам за чиюсь тяжку провину. У кого з нас найбільший гріх,Хай жертвує собою й від загину. Рятує всіх.Історія нас вчить: зі скрути. Не вийти без належної покути. Покаймося ж, мов на духу, при всіх. У всіх своїх тяжких провинах. Я маю на душі великий гріх: Я стільки з'їв овець невинних!Куди подітись від гріха?«Зачумлені звірі»

Того ще мало: Я, бувало,З'їдав і пастуха. Я жертвую собою, як немаєУ вас гріхів. Та закликаю вас. Покаятись, як я, бо вмерти маєНайбільший грішник серед нас"."О царю! — каже Лис. — Сумлінність ваша може. Всім бути за взірець. Але хіба то гріх? Та, може,Ви, ївши тих дурних овець,Їм честь велику виявляли. А щодо пастухів — який то гріх?Вони нам стільки дозволяли,Що краще б їх поїсти всіх". Підлесники аплодували,А потім тигри та вовки. Себе картали залюбки. Та всіх їх так атестували,Що хижаки, розбійники — і ті,Здавалося, були святі,Та встав Осел: "Пригадую, давненькоІшов я лугом, травка зелененька,А я голодний — біс і спокусив: Я, грішний, жмутик і вкусив,А, щиро кажучи, не мав же права"."Ганьба! Ганьба!" — зарикала орава. А Вовк довів — учений писарчук! —Що цей Осел — падлюка із падлюк,Паршивий і коростявий — причина. Всіх напастей і лих. Та мало вішати таких!Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна!Від них завжди чекай біди.І заревла громада: "Браво!"Отак і в нас: є гроші — маєш право,Немає — то під суд іди. Переклад І. Світличного

Запитання й завдання1. З яких частин складається байка «Зачумлені звірі»? Перекажіть розповідну частину.2. Назвіть персонажів байки. Якими їх зобразив художник? Кого з них можна назвати головним героєм? 3. Дайте стислі характеристики тим персонажам, що виправдовували Левові гріхи. Чому вони це робили?4. Чому саме Осла звинуватили і зробили жертвою? Як про це оказано в моралі байки?5. Наведіть приклади використання антитези (протиставлення) в байці. 6. Доберіть прислів’‎я і приказки, якими можна було б передати мораль байки «Зачумлені звірі».