Презентація "Житомирщина в кінці XǀX – на початку XX століття"

Житомирщина в кінці XǀX – на початку XX століття Підготувала Рябіченко Л.Л Вчитель історії

Землевласники на Волині Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Волині, як і на землях всієї тогочасної України, Чорноморський літопис 78 спостерігалися тенденції скорочення дворянського землеволодіння. Частина поміщиків була змушена продавати свої землі за борги. З іншого боку, капіталістичні відносини на селі зумовили поступове перетворення землі на товар, у купівлі якого були зацікавлені представники різних верств тогочасного суспільства. Велика кількість дворян мала у своєму володінні набагато нижчі від середніх маєтки, а окремі, такі як князі Радзивілли, Любомирські, графи Потоцькі та деякі інші, володіли величезними латифундіями, які досить часто становили більше 10 тисяч десятин землі. Наступною групою землевласників, які проживали у той час на Волині, були німецькі колоністи, котрі завдяки запрошенням імперського уряду поселялися у цьому регіоні України. У другій половині ХІХ ст. кількість німецьких колоністів у Волинській губернії зростала швидкими темпами. у результаті різкого збільшення чисельності німецьких поселенців-колоністів, у їхніх володіннях були зосереджені значні земельні ресурси, й у другій половині ХІХ ст. спостерігалися чіткі тенденції щодо збільшення землі, яка перебувала в руках колоністів.

Ще однією групою поселенців, які в другій половині ХІХ ст. розселялися на Волині, були чехи. Зі зростанням кількості чеських поселенців зростала й кількість придбаної ними землі. Крім традиційних для Волинської губернії сільськогосподарських культур, чеські поселенці почали вирощувати й нові просапні культури – тютюн та цукровий буряк, зробили вагомий внесок у розвиток хмелярства. Однак хмелярством насамперед займалися заможні чеські поселенці, які мали достатньо коштів для створення та утриманні хмелевих плантацій Основну масу землевласників на Волині складали українці. Станом на 1912 р. у губернії проживало 2 658 432 українці, з яких у містах – лише 112 714 осіб . Основу сільського населення краю становили селяни-українці, більшість з яких займалася веденням сільського господарства. Серед українських селян Волині у той період спостерігалося зростання кількості безземельних та малоземельних селянських господарств. За період з 1863 р. до 1884 р. кількість безземельних селян зросла. Чехи на Волині Українські землі

Становище селян Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. у Російській імперії пройшла під знаком реформ. У ряді регіонів держави спостерігався значний економічний розвиток, паралельно з цим зростало населення міст. Однак такі процеси відбувалися не у всіх регіонах. На відміну від південно-східних губерній тогочасної України, Волинська губернія й надалі залишалася аграрним краєм. Згідно з даними Всеросійського перепису населення, станом на 1897 р. у губернії проживало 2 980 тис. осіб, з яких 92,6 % – у сільській місцевості. Живопис селянського життя на початку XX ст.

Таким чином, основну масу населення тогочасної Волині становили селяни, абсолютна більшість з яких займалася сільським господарством. Повільне, порівняноз промислово розвинутими регіонами України, зростання міського населення Волині пояснюється тим, що край і надалі залишався аграрним, а провідну роль у його економічному розвитку продовжувало відігравати сільськогосподарське виробництво. Незважаючи на відміну в 1861 р. кріпосного права, селяни були змушені виплачувати поміщикам значні викупні платежі.

Проведені наприкінці ХІХ століття реформи не ліквідували всіх пережитків кріпосного права, що великою мірою гальмувало розвиток ринкових відносин серед тогочасного селянства. Натомість поміщицькі господарства тогочасної Правобережної України, в тому числі й Волині, станомна початок ХХ ст. почали підпорядковуватися подальшому ринковому розвитку імперії. Селяни на Волині XǀX – XX століття

Купівля та продаж На початку ХХ ст., особливо після початку проведення аграрної реформи на Волині у 1911- 1913 рр.,поміщики майже не купували землі. Купівлі становили лише 2 %, селяни – 92 % покупців. Паралельно з цим поміщики були й на останньому місці серед продавців землі: – 21 %, селяни відповідно – 49 %, представники інших станів – 30 %. При цьому необхідно зауважити, що ціни на землю у різних повітах були неоднаковими.Вартість 1 десятини землі без посередництва Селянського поземельного банку в середньому становила 313 руб. Найдорожче земля коштувала у Рівненському повіті – 390 руб, Старокостянтинівському – 380 руб, найнижчіціни були в Овруцькому– 162 руб. Така різниця у вартості 1 десятини у межах губернії пояснюється різною родючістю землі, неоднаковою платоспроможністю селян, наявністю чи відсутністю покупців на землю, здійсненням угоди купівлі-продажу землі через Селянський поземельний банк. Дворянин Уваров

Так у 1906 р. у с. Топорищі Житомирського повіту поміщик Вагнер продав селянам 50 десятин землі за ціною 400 руб за 1 десятину. У той же рік відбулося ще кілька купівель землі (19 десятин за ціною 198-225 руб за 1 десятину з допомоги Селянського позе- мельного банку. Загалом значну роль у придбанні селянами землі відігравав вищеназваний банк, за допомогою якого можна було не лише придбати землю, а й отримати кредит на її придбання. Так у 1912 р. у Волинській губернії завдяки Селянському поземельному банку було придбано 17 153,2 десятини землі 3 232 особами. Замок біля с. Топорище

Таким чином, напередодні Першої світової війни на Волині селяни не купували значної кількості землі. Одночасно зі зростанням земельних володінь окремих селян інша їх частина змушена була продавати свої земельні наділи або повністю, або частково, що не сприяло ліквідації напруги на селі. Загалом станом на 1912 р. на Волині у володінні приватних землевласників було 3 032 675 десятин землі, селян – 2 250 909, чиншовиків – 65 155, вільних людей – 10 370, казни – 477 140, уділів – 42 209, міст – 6 799 десятин землі. Волинь XǀX – XX ст.

Таким чином, на початку ХХ ст. найбільша кількість землі на території Волинської губернії перебувала у власності великих землевласників, натомість селянство, яке становило найбільшу групу населення тогочасної Волині, володіло значно меншою кількістю землі. Селяни на роботі XǀX – XX ст.

Висновок Отже, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Волині відбулася еволюція земельних відносин,унаслідок чого спостерігалися тенденції до зменшення поміщицьких землеволодінь. Певною мірою на розподіл земель у регіоні вплинули німецькі та чеські колоністи, частина з яких мала у своєму володінні значні земельні наділи. Одночасно з цим у краї спостерігалася подальша диференціація (поділ цілого на різні форми, класи тощо) українського селянства, особливо помітною вона стала після проведення реформ на початку ХХ ст.

Дякуємо за вашу увагу!!!