Тема знедоленого дитинства є провідною в романах «Пригоди Олівера Твіста», «Життя і пригоди Ніколаса Нікклбі», «Крамниця старожитностей», у циклі «Різдвяні повісті». Отже, Діккенс не забув про своє украдене дитинство і підніс голос на захист тих, хто приречений на злидні від народження.
Улюбленецьлітературної долі Чарльз Діккенс зажив слави ще зовсім молодою людиною, не маючи й 25 років, і залишався успішним до кінця життя. Щоправда, не слід забувати про титанічну працю, результатом якої був цей винятковий успіх: за майже 40 років літературної діяльності письменника на світ з’явилось 15 романів, низка оповідань, кілька книжок нарисів, п’єси. Однак цим літературна діяльність Діккенса не. Обмежувалась: багато уваги він приділяв редакторській Справі й у різний час видавав два літературно – художніх журнали – «Домашнє читання» й «Цілий рік».
{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}ПЕРІОДТВОРИ1833 – 1841«Нариси Боза», «Посмертні записки Піквікського клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Життя і пригоди Ніколаса Нікклбі»1842 – 1848«Американські нотатки», «Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта», «Різдвяні оповідання», «Домбі і син»1849 – 1859 «Девід Коперфілд», «Холодний дім», «Скрутна година», «Крихітка Дорріт»1860 – 1870«Великі сподівання», «Наш спільний друг», «Таємниця Едвіна Друда»
Після смерті Діккенса. Слава продовжувала рости після смерті Діккенса. Його перетворили у справжнього бога англійської літератури. Ім’я письмен-ника стали називати поряд з іменем Шекспіра,його популярність в Англії 1880 – 1890 рр затьмарила славу Байрона. Діккенс набув слави веселого письменника веселої староїАнглії, незважаючи на те, що гумор був часто для ньогощитом від болючих ударів життя. Діккенс – це великий гуморист, - ось що ви почуєте перш за все з уст рядовиханглійців. На честь Діккенса названий кратер на Меркурії.
Роман Чарльза Діккенса про пригоди хлопчика, у якого відняли навіть ім’я матері, - це твір високого гуманістичного смислу. Письменник примушує по-новомуподивитися на загальноприйняті поняття про порядність, респектабельність, якими так пишалися його сучасники. Письменник порушує питання про міру добра у кожнійлюдині. Саме ця часточка добра і співчуття визначає істинну гуманістичну цінність. Показуючи людей, котрі по-добромупоставилися до Олівера, відкинувши упередження, автор стверджує: світ не без добрих людей. І більше того, на доброті і небайдужості цих людей тримається справедливість.