Презентація: "Григір Тютюнник.“Три зозулі з поклоном”. Образ любові як втілення високої християнської цінності. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї."

Григір Тютюнник.“Три зозулі з поклоном”. Образ любові як втілення високої християнської цінності. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї. Урок № 21

Григір Михайлович Тютюнник. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки. За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії. Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту. Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету. У 1961р. журнал «Крестьянка» друкує оповідання «В сумерки», написане російською. У 1963р. у Києві працював у газеті «Літературна Україна», у сценарній майстерні кіностудії ім. Довженка. У 1966р. надруковано першу книжку «Зав’язь». У 1970-х друкуються його твори. У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки. 7 березня 1980р. заподіяв собі смерть.5 грудня 1931р., с. Шилівці (Полтавщина), у сім’ї столяра. У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся. Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.

Творчість 1961р.оповідання «В сумерках» 1966р. книга «Зав’язь» 1969р. книга «Деревій» книга «Батьківські пороги»книга «Крайнебо»книга «Коріння» повість «Климко» повість «Вогник далеко в степу» збірка оповідань «Ласочка» та ін. новела «Три зозулі з поклоном»

«Три зозулі з поклоном»Історія створення. Любові всевишнійп р и с в я ч у є т ь с я. У 1976 році до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Він виконував пісню «Летіла зозуля через мою хату». У пісні йшлося про вічне кохання, яке приносить страждання. Тютюнник почув пісню, піднявся і побіг…

Автобіографічні моменти. Михайло (так звали батька Тютюнника. 1937 р. його заарештували і відправили до Сибіру, де він і загинув.) У житті батька була жінка, яка його дуже кохала, але батько не зрадив сім’ю. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажати ту любов, велику, безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки...»

Літературний паспорт. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу. Проблематика:□ проблема кохання як найвищого вияву духовної краси;□ зв’язок поколінь;□ родинне життя;□ репресії, життя людини, відірваної від дому, сім’ї у засланні;□ збереження загальнолюдських цінностей;□ вірність. Композиція: новела в новелі, наявність обрамлення. Персонажі: оповідач (син), Михайло, Софія, Марфа і Карпо Яркові.

Сюжет 1. Заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина.2. Синові історію цього кохання розповідає мати Софія.3. Михайла заслано до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться.4. Один раз на місяць від Михайла дружині Соні надходять листи.5. Прихід листів інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути їхз до грудей і «подержати».6. Соня, яка знає про Марфину любов до чоловіка, не засуджує суперницю.

ТРИКУТНИКМихайло. Софія. Марфа

Образ любовіЕпітет «Всевишній», який в українській мові вживається лише в сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття — кохання. Що говориться в Біблії про це почуття?-  У Новому Заповіті читаємо:«Любов довго терпить і милосердствує».«Любов не зрадить, не вихваляється, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не радіє з неправди, а радіє істині…»«Любов ніколи не минає, навіть коли мови замовкнуть і знання зникне».«Любов довготерпелива, любов лагідна, любо не зрадить, любо не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, усе прощає, всьому вірить, завжди надіється, все терпить».

Лінгвістична хвилинка. Михайло — (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати. Софія — (грецьк.) «мудрість, розум». Софія - ніжна, добра, вона здатна виявити співчуття до слабкої й беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище. Марфа — (арамійськ.) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива. Як бачимо, імена відповідають персонажам і допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ.

Образи-символи. Сосна – у багатьох народів символ життєвої сили, плодючості, самотності; сили характеру, безсмертя. Ріка – символ плинності часу. Зозуля – символ суму та вдівства; провісниця весни і водночас смерті, нещастя; туги за життям, минулим; віщування; нерозважливої матері. Чорна хустина – символізує горе, страждання. Листи –зв'язок з родиною. Колосок – символ основи життя, син Михайла продовжувач роду. Три – символ духовного синтезу; формули для творення світів; символ створення духу і матерії; активного і пасивного; моделі Всесвіту / верх, середина, низ/; щастя; багатства; Трійці; оберега; цілющості.

Символічність назви твору1. Три зозулі з поклоном – це святість трьох душ, що автор втілює їх у трьох образах: Софії, Михайла, Марфи.2. Друге значення – народне відтворення замовляння, коли людині відмовляли у взаємності, щоб позбавити страждання, їй передавали «Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, відпусти.

Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Художня деталь. Пояснення. Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив)Оповідач – студент, живе скромно, працює, а не чекає поки мама дасть гроші, бере ініціативу на себе. Вона стоїть без хустки. Удруге Марфа не вийшла заміж,м залишилась одинокою. Марфа ворушить губами. Говорить боязко, ніби щось приховує, а приховати є що. Дома мене стрічає мама, радіє, плаче і підставляє мені для поцілунку сині губи. У медичних джерелах, сині губи – це симптом захворювання серця, а у творі вони вказують на душевні переживання та важке життя. Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші. Засмучена відмовою, благає не засуджувати, а зрозуміти її почуття, відображати внутрішній конфлікт між великою силою кохання та недосяжністю щастя. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько. Подружня вірність Михайла, любов до своєї землі.проводжає мене далі, аж доки я не увійду в сосну "велику" (у нас її називають ще: "та, що твій тато садив"). Сосна, посаджена батьком, стала пам’яткою для сина. А востаннє як бачила його (ходила з передачею аж у Ромни, їх туди повезли)Тоталітаризм та репресії розділяли родину, робили її нещасною“Послав три зозулі з поклоном”Оскільки зозуля гнізда не мостить, таке особливе привітання означала для закоханої людини, що її кохання приречене