В презентації підібрані матеріали, які можна використати на уроках з історії України у 9 класі . Матеріали стануть у нагоді під час вивчення
розділу 4 "Українські землі у складі Російської імперії у другій половині ХІХст."
ЖИТТЯ МІСЬКИХ ЖИТЕЛІВ ІІ ПОЛ. ХІХ СТОЛТТЯПідготувала Котова Світлана
Номер слайду 2
У дореформений період міста в Україні розвивалися порівняно повільно. Але після скасування кріпацтва й початку промислового перевороту процес урбанізації прискорився.
Номер слайду 3
Центрами зовнішньої торгівлі залишались Одеса, Маріуполь, Миколаїв, Феодосія. Зростали оптово-торгівельні центри з продажу сільськогосподарських товарів: Полтава, Житомир та ін. Зростали міста – залізничні вузли: Ковель, Шепетівка та ін. Багато промислових селищ ще не одержали статус міста – Юзівка (Донецьк), Кривий Ріг, Нікополь. Міста. Кількість населення, тис. осіб. Одеса. Київ. Харків. Львів. Катеринослав 403,8247,7173,9160,0112,8 Товарна станція залізничної дороги
Номер слайду 4
У 1900 р. у містах проживало 13% усього населення України. Однак місто все більше набувало буржуазних рис.
Номер слайду 5
У 80-90-ті роки були побудовані електростанції в Харкові, Києві, Катеринославі й Одесі. У Києві в 1892 р. був пущений перший у Російській імперії електричний міський трамвай. Також новими видами транспорту стають електричні омнібуси й велосипеди (1870-ті рр.) та автомобілі (1890-ті рр.) Перший електричний трамвай. Електричний омнібус
Номер слайду 6
Автомобілі ХІХ ст.
Номер слайду 7
В окремих містах центральні вулиці почали освітлювати газовими, а згодом і електричними ліхтарями. Так, у Львові газові ліхтарі поставлено вперше у 1858 р., а електричне освітлення з’явилося наприкінці 80-х рр. На початку 80-х рр. з’являється телефонний зв’язок. Перші телефони було запроваджено в Одесі (1881 р.) та у Львові (1883 р.).
Номер слайду 8
За своїм національним складом українське місто в цей період на 2/3 було не українським; серед жителів переважали росіяни, австрійці, німці, поляки, євреї й представники інших національностей.
Номер слайду 9
Українці традиційно тяжіли до заняття сільським господарством і не поспішали поривати міцні зв’язки із землею; навіть страждаючи від малоземелля, вони воліли емігрувати в пошуках землі в далекі краї, але не йти на найближчі шахти, заводи й фабрики з їх каторжними умовами праці.