Презентація ."Життя розміром у 28 років(біографія В.Симоненка)"

Витязь української поезії Життя розміром у 28 років…

Пахне сонцем наше грішне небо, В сонці твоє полум’я руде. Ми всі прийдемо на той світ до тебе, Тільки Україна хай не йде! Іван Драч “Василеві Симоненку” “Я – українець. Ось і вся моя автобіографія”. В.Симоненко

Народився 8 січня 1935р. в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957) і працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини». Батьківська хата у Біївцях Хата-музей Василя Симоненка "...І я могутньо розправляю крила..."

“Не докорю ніколи і нікому” Був високий на зріст і дуже худий, як сонях, що випнувся з-поміж інших на цілу голову. Він швидко оглядав усіх своїм проникливим поглядом, ніби зазирав у душу кожного: скільки-то добра чи зла таїться там Микола Сом, товариш Симоненка Син мужицький. Золоте коріння. Одчайдушна блискавка брови Іван Драч Жодного слова брехні, Жодного грама підступництва… М. Вінграновський У колі близьких та друзів

Мати Василя Симоненка — Ганна Федорівна Щербань, проста селянська трудівниця. Живучи у традиційно мудрому оточенні своїх односельців, засвоїла і їхню кмітливість, і велику любов до рідної мови, яку щедро дарувала синові, аби потім він, помноживши її своїм талантом, передав людям у чистих гранях поезії. З раннього дитинства Василько лишився батьківської турботи — батько пішов із сім'ї. Увесь життєвий тягар ліг на плечі його мами, бабусі та дідуся. Василько з мамою

Ніжні та щирі почуття були у Василя Симоненка до Люсі-малюсі (так ласкаво називав він свою дружину). Багато чудових творів було присвячено саме їй.  Василь із сином Син Василя Симоненка — Лесь (Олесь) народився 22 лютого 1958 року. Як і кожен батько, Василь був дуже щасливий. Симоненко із дружиною “І будеш ти у кожному диханні…”

“У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень”. Уляна Миколаївна Демченко “Для мене світ - велика мудра книга…”

Псевдоніми: В.Щербань, С.Василенко, Симон “Я жив не раз і не в одній оправі”

“ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА”- заповіт на всі віки. Звучить голос Василя Симоненка Лебідь - символ повноти задоволення бажань; краси, вірного кохання; вродливої дівчини; щасливого дитинства.

1941р. 1950р. 1952р. 1956р.

1960р. 1957р. 1958р. 1958р.

Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію ім. Т.Шевченка (1995р.) “Піду блукать по всесвіту широкім …”

У 1963р. його жорстоко побили працівники міліції залізничної станції імені Т. Шевченка (у зв’язку з тим, що влада всіляко боролась з поетом, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим) 14 грудня 1963 р. перестало битися серце В. Симоненка. Похований у Черкасах. Пам'ятник поетові, Черкаси

У Черкасах існує літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. У 1965 році на громадських засадах створено музей в селі Біївці в хаті, де народився поет. Ім'ям поета названі вулиці у багатьох містах України. Літературно-меморіальний музей ім. В.Симоненка у Черкасах Музей у с.Біївці 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену поету.

Його слова візьмемо у доросле життя 2)Вічна мудрість простої людини В паляниці звичайній живе. 3)Можна прострелити мозок, що думку народить. Думки ж — не вбить. 4) Прийшла любов непрохана й неждана — Ну як мені за нею не піти? 6)  Той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе. 7) Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому. 1) Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. 5) Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!

“НЕМАЄ СМЕРТІ, І НЕ ЖДІТЬ – НЕ БУДЕ…” І в сіру ніч, коли мене не стане, Коли востаннє римою зітхну, Я не помру, лиш серце в грудях стане, Схолоне кров, а я навік засну…- промовляє і сьогодні до нас витязь української поезії Василь Симоненко…

Використані джерела     1. Сом М. З матір'ю на самоті.—К., 1990.      2. Ротач П. Грудочка любимої землі. Василь Симоненко і Полтавщина.— Опішнє, 1995.      3. Яременко В. Крик двадцятого віку//Дніпро. —1995. — №1.     4. Історія української літератури XX століття: У 2 кн./ За ред. В. Г.Дончика.—К., 1998. 5. http://uk.wikipedia.org/wiki/ 6.http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=300