Презентація "Зимові свята України"

Різдво, свята Маланки і Василя, Хрещення

РІЗДВОРіздвяні свята в Україні — святкування у християн України Різдва Христового. Період різдвяних свят з його традиційною обрядовістю увібрав у себе найтиповіші види народно-драматичної творчості українців.

Святкування Різдва 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим юліанським календарем) характерне для XX та XXI ст. У XIX ст. цей день припадав на 6 січня, а у XXII ст. припадатиме на 8 січня (якщо до цього часу не буде внесено змін у календар). З початком українсько-російської війни та після того, коли 2017 року Різдво Христове — 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним в Україні, питання щодо перенесення святкування на 25 грудня неодноразово піднімається щороку, аби всі християни України святкували Різдво в один день разом з більшістю християн світу.

Традиційно Різдву в Україні передує 40-аденний піст: від 28 листопада по 7 січня (за юліанським календарем). Оскільки останній день перед постом припадає на день пам'яті святого апостола Пилипа, то піст називається Пилипівкою. Мета посту — фізично й духовно очистилися шляхом покаяння, молитви, і утримання від гріховних надмірностей. Заздалегідь готують вертеп.

Шо́пка також різдвяний верте́п, верте́пна скри́ня— різновид вертепу, переважно макет, що зображає вифлеємську стайню, в ніч Різдва Христового. Може бути виконана як у мініатюрі, так і у великих розмірах. Обов'язковими елементами є фігури Ісуса Христа, Матері Божої та святого Йосипа; залежно від варіацій, в шопці можуть також бути пастушки, скотина, три царі чи інші персонажі. Інколи встановлюють живі шопки, в яких замість фігур беруть участь живі люди і звірі – живий вертеп.

Вечір 6 січня (за юліанським календарем) називається Святим Вечором або Святвечором. Ніч з 6 на 7 січня — Колядою. Свята вечеря — центральна традиція Святого вечора. На вечерю готується 12 пісних страв (у деяких місцевостях України 17) за кількістю місяців. Головна з-поміж них — це «багата кутя» — відварена пшениця чи ячмінь із медом та іншими рослинними складниками. Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.

Святкування традиційно могли супроводжувати магічні дії язичницького походження, призначенням яких було залучити добробут у хату, завадити негараздам у наступному році та передбачити якою буде в ньому доля різних членів родини. По вечері розпочинається колядування — величально-поздоровчі пісні з побажанням добробуту господарям і повідомленням про народження Христа.

Коляда первісно було язичницьким слов'янським святом на честь початку нового року. Вважалося, що цієї ночі духи предків роду, «діди», відвідують своїх живих родичів. З образом «дідів» пов'язаний такий різдвяний атрибут, як дідух — обжинковий сніп, який урочисто вносився до хати перед вечерею. Колядування зазвичай виконувалося хлопчиками та чоловіками, оскільки вони символізували «дідів», образ яких — це старі сиві чоловіки. В новіших традиціях дівчата й жінки також допускаються до колядування.

Члени родини, що йшли на нічну церковну службу, зранку на Різдво вітали тих, які лишилися вдома, за чим слідувала спільна молитва та сніданок. Вранці 7 січня діє особливе вітання «Христос народився!», на яке відповідають «Славімо його!». У цей день заведено ходити до церкви на святкову молитву, а також ходити в гості до родичів. Оскільки піст закінчується, з 7 січня дозволяється їсти м'ясні та інші ситні страви.

Колядники на Різдво носять з собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Вона символізує Вифлеємську зірку, що вказала на народження Ісуса Христа. Відвідуючи оселі, колядники просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, співають колядки та розігрують жартівливі сценки, за які господарі дарують колядникам солодощі або гроші.

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»). Для дітей і дорослих відомі окремі різновиди колядок. Окремо виділяються дівочі колядки. На Поліссі відомі колядування для худоби (волам)Заходячи на подвір'я, колядники просять дозволу заколядувати і, коли господарі погоджуються, колядники починають виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівуються господар, господиня та їхні діти, зичиться їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід.

Свята Маланки і Василя13-го січня в Україні відзначають народно-православне свято Маланки та Старий Новий рік, вечір напередодні свята українці називають Щедрим вечором.

13-го січня в Україні відзначають народно-православне свято Маланки та Старий Новий рік, вечір напередодні свята українці називають Щедрим вечором.

За народним календарем 13 січня по-іншому називають Василів вечір, або Василева коляда. Увечері цього дня молодь вітає всіх зі святом піснями-щедрівками, бажаючи миру, добра і благополуччя.13-го січня православні вшановують преподобну Маланку Римлянки, а на наступний день, 14-го січня – пам’ять святителя Василія Кесарійського. Тож в народі свято отримало назву – свято Василя і Маланки.

Наші предки вірили, що чим багатшими будуть в цей вечір гуляння, тим заможніше буде жити сім’я в новому році. Тому цей вечір і називали Щедрим. Головною стравою на святковому столі у наших предків були страви зі свинини, оскільки святий Василій – покровитель свинарів. Крім того, варили кутю, а заодно і ворожили на ній: якщо хороша виходила, того ж чекали від нового року, і навпаки.

В ніч на 14-тесічня прийнято було струшувати сніг з яблунь, щоб не скупилися на урожай. Дівчата в цю ніч, не дивлячись на заборони церкви, ворожили. Наші предки вірили, що ворожіння у Щедрий вечір є особливо точними.

Також ближче до вечора прийнято колядувати, співати пісні і приймати гостинці. Згідно обряду в цей день існує традиція “ведення Маланки”. Хлопці надягають маски тварин і ходять по домівках, веселять господарів. Як правило, одного хлопця переодягають в жіночий одяг (в Маланку).

Також 13-го січня наші предки передбачали майбутнє по погоді. Вітер з півдня обіцяє сприятливий рік для врожаю зернових, якщо східний – до урожаю фруктів та ягодів, якщо західний – до хороших надоїв і знатної риболовлі. Ще говорили, що якщо ніч сьогоднішня тиха і зоряна, рік буде щасливим.

Хрещення. Хрещення Господнє, свято Водохреща — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід розрізняти. Народні назви свята — Йордана (або Ордана), Водохреща.

Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення на Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Цього дня віряни освячують воду, яка є головним символом свята. Християни вірять, що освячена вода на Водохреща має цілющі властивості, нею можна вилікуватись від недуг. Тому її зберігають увесь рік і вона не псується. За давніми традиціями, освячення води проводили просто неба на березі річок, озер чи струмків. Крім того, перед Водохрещем люди з льоду вирізали великий хрест і ставили його біля ополонки, у яку згодом пірнали. Вони вважали, що таким чином очищуються від гріхів та заряджаються здоров’ям на увесь рік.

Проте у Православній церкві України пояснюють, що традиція пірнати в ополонку на Водохреща не має нічого спільного зі «змиванням гріхів», отриманням особливого Божого благословіння чи духовного очищення. Відомо, що купання в ополонці на Водохреща – це російська, а не українська традиція.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ