Презентація: "Зимові види спорту на Олімпіаді в Пекині".

Зимові Олімпійські ігри в Пекині

Біатлон(від лат. — двічі та грец. боротьба) — зимовий вид спорту, двоборство, що поєднує лижні перегони і стрільбу лежачи та стоячи на кількох вогневих рубежах з дрібнокаліберної гвинтівки. Активний розвиток біатлону припадає на 20-ті роки ХХ століття, коли починають відбуватися змагання з лижних перегонів серед військових патрулів зі стрільбою, киданням гранати тощо.

Мішені на вогневих рубежах розміщені на віддалі 50 м. Діаметр мішені для стрільби з положення лежачи дорівнює 45 мм, для стрільби з положення стоячи — 115 мм . За кожну незакриту мішень біатлоніст повинен додатково пробігти штрафне коло (150 м), а в індивідуальній гонці за кожну незакриту мішень до часу спортсмена додається одна штрафна хвилина. В естафетних гонках у спортсмена є три запасних патрони, якщо не вдається закрити мішені за допомогою них, то за кожну мішень нараховується штрафне коло. Стрільба в біатлоні починається завжди з положення лежачи, потім іде стрільба з положення стоячи. У спринті і естафетах тільки два вогневі рубежі, а в гонці переслідування, мас-старті й індивідуальній гонці — чотири вогневих рубежі.

За 15 хвилин до старту учасник змагань з біатлону зобов'язаний пройти маркування в спеціальному стартовому містечку. Тут маркуються лижі і перевіряється гвинтівка. У гвинтівки перевіряється мінімальне зусилля на спусковий гачок, необхідне для здійснення пострілу. Воно не повинне бути меншим 500 гр. У кожної команди є дві запасні гвинтівки. Потім перевіряється правильність стартового номера і дотримання правил про рекламу. Видають стартові номери, які спортсмен сам кріпить на стегні. На ноги біатлоністам кріпляться передавачі, які замірятимуть час при проходженні контрольних рубежів.

Як правило, в спринті і індивідуальній гонці, спортсмени виходять на старт через кожні 30 секунд. Кожен біатлоніст за 10 секунд до початку старту отримує звуковий сигнал, за 5 секунд до старту електронний годинник починає голосно цокати. У перебігу цих п'яти секунд палиці повинні знаходитися за спеціальним обмежувачем руху. При естафеті або масстарті команда старт подається пострілом стартового пістолета. В гонці переслідування спортсмени стартують з інтервалом, що дорівнює різниці між ними на фініші спринту, який проводився напередодні. Після фінішу зброя (вона не повинна бути заряджена) і лижі (повинні бути марковані) ще раз перевіряються. А біатлоністи відправляються на допінг контроль.

Лижне двоборство або нордична комбінація — зимовий олімпійський вид спорту, який включає в себе стрибки з трампліна і лижний крос. У програму Олімпіад станом на 2010 входять два види індивідуальних змагань і командні змагання. До 2008 індивідуальні змагання включали в себе спринт (один стрибок і гонка на 7,5 км) і індивідуальну гонку за системою Гундерсона (2 стрибки і гонка на 15 км). Сучасні індивідуальні змагання складаються із стрибків з нормального або великого трампліна і гонки на 10 км.

Спочатку проводяться стрибки з трампліна. Вони оцінюються за очковою системою, в якій враховується довжина стрибка і оцінка за стиль. Переможець стрибкового етапу стартує першим у лижному кросі. Інші учасники стартують із відставанням, що визначається з розрахунку 4 с на кожне очко. Переможець кросу стає переможцем змагань.

Стрибки з трампліна на Олімпійських іграх. Стрибки з трампліна входили до програми всіх Зимових Олімпіад, але змагання проводилися тільки серед чоловіків. Перед іграми у Ванкувері спортсменки організували кампанію за включення до програми Олімпіад також і жіночих змагань, звертаючись навіть до суду. Однак їхні зусилля не мали успіху. На Олімпіадах проводяться індивідуальні змагання зі стрибків з двох трамплінів різної висоти: нормального трампліна і високого трампліна. Нормальний трамплін має розрахункову лінію в районі 90 м, високий — 120 м. Крім індивідуальних змагань проводяться також командні змагання зі стрибків з високого трампліна.

Лижні перегони (давніше лещетарство[1]) — зимовий олімпійський вид спорту, змагання на подолання певної дистанції на швидкість, рухаючись на лижах і відштовхуючись лижними палицями. У лижних перегонах використовуються лижі з кріпленням, що залишає п'ятку лижника вільною. У лижних перегонах існує кілька різновидів замагань з різними правилами: перегони з роздільним стартом, перегорни з масовим стартом, перегорни переслідування, естафети, індивідуальний спринт і командний спринт.

Перегони з роздільним стартом. У перегонах з роздільним стартом лижники стартують один за одним з інтервалом у 30 с. Для кожного спортсмена час засікається індивідуально, а переможець визначається за часом проходження траси. Лижник, що стартував пізніше має певну перевагу, оскільки йому повідомляють результати супротивників, однак пізній старт має свої недоліки, оскільки траса стає розбитою і не такою швидкою.

Перегони переслідування. Перегони переслідування проводяться у два етапи, здебільшого на кожному з них використовується інший стиль. На першому етапі проводиться роздільний старт, а на другому лижники стартують в залежності від часу проходження дистанції на першому етапі. Найшвидший на першому етапі спортсмен стартує першим, за ним через проміжок часу, рівний відставанню на першому етапі, стартує другий спортсмен, і так далі. Перемагає той, хто фінішує першим. Такий формат змагань викликає більший інтерес у глядачів, оскільки вони отримують нагоду бачити боротьбу між лижниками і фінішні спурти.

Інший формат перегонів переслідування, скіатлон (до 2011 року дуатлон), не передбачає перерви між двома етапами. При цьому форматі лижники розпочинають перегони із загального старту класичним стилем, а на середині дистанції отримують право йти вільним стилем. При цьому вони зазвичай змінюють лижі і лижні палиці.

Естафети. В естафетних перегорнах беруть участь команди з 4 лижників. Команди стартують одночасно, і далі, через певні проміжки, лижники передають естафету товаришам. На двох з чотирьох етапів може застосовуватися класичний стиль, на інших двох -вільний.

Індивідуальний спринтІндивідуальний спринт — відносне нововведення. Змагання в ньому проводяться на відносно короткі дистанції, але вони проходять у кілька етапів. Спочатку проводиться кваліфікація — перегони з роздільним стартом, за результатами якої визначаються лижники, які потрапляють до етапу гонок із вибуванням. На етапі гонок із вибуванням кілька лижників, наприклад, шість, стартують одночасно, і перші кілька місць отримують право виходу до наступної стадії. Зазвичай, для зменшення фактора випадковості, число лижників, які отримують автоматичне право виступати на наступному етапі, доповнюється певною кількістю спортсменів, що показали найкращий час. Після кожного етапу число лижників зменшується, і, урешті-решт, у фіналі визначаються переможці й призери.

Командний спринт. В командному спринті беруть участь команди з двох лижників, які можуть змінюватися після кожного кола. При великому числі команд проводяться кілька кіл з вибуванням.

Гірськолижний спорт — загальна назва для кількох зимових спортивних дисциплін, у яких спортсмени змагаються за найшвидший спуск із гори на лижах спеціально підготовленою трасою. Гірськолижний спорт користується великою популярністю як вид активного відпочинку. На відміну від лижних перегонів у гірськолижному спорті використовуються кріплення з фіксованою п'яткою.

Гірськолижний спорт включає в себе змагання із спеціального слалому, гігантського слалому, супергігантського слалому, гірськолижної комбінації та швидкісного спуску, які належать до швидкісних дисциплін. Найшвидша з гірськолижних дисциплін — швидкісний спуск, де спортмени можуть розвивати швидкість понад 100 км/год. Найтехнічніша — слалом, в якому лижник повинен виконати велике число поворотів, щоб пройти через ворота, відзначені прапорцями. Гірськолижний спорт є олімпійським видом спорту. До програми Олімпійських ігор гірськолижний спорт входить, починаючи з Олімпіади 1936. Першою дисципліною була гірськолижна комбінація..

Стри́бки з трамплі́на — зимовий олімпійський вид спорту, стрибки на лижах зі спеціального трампліна на схилі гори. Стрибок оцінюється за дальністю і якістю.

Оцінювання результатів. На схилі в зоні приземлення стрибуна проводиться лінія, яка називається розрахунковою. За стрибок такої довжини спортсмену нараховується 60 очок. За дальній стрибок він отримує додаткові очки. За коротший стрибок — очки віднімаються. Додаткові очки стрибун отримує від судей, які оцінюють стиль: паралельність лиж, позу стрибуна в фазі польоту, якість приземлення. Стрибок оцінюють п'ять суддів, кожен виставляє оцінку від 0 до 20. За кожну помилку стрибуна з нього вираховуються очки від максимальних 20. Із п'яти виставлених оцінок найвища й найнижча відкидається. Таким чином, стрибун може отримати максимум 60 очок за стиль. Ці очки додаються до очок за довжину, і сума дає результат спортсмена в спроб.

Стрибки з трампліна на Олімпійських іграх. Стрибки з трампліна входили до програми всіх Зимових Олімпіад, але змагання проводилися тільки серед чоловіків. Перед іграми у Ванкувері спортсменки організували кампанію за включення до програми Олімпіад також і жіночих змагань, звертаючись навіть до суду. Однак їхні зусилля не мали успіху. На Олімпіадах проводяться індивідуальні змагання зі стрибків з двох трамплінів різної висоти: нормального трампліна і високого трампліна. Нормальний трамплін має розрахункову лінію в районі 90 м, високий — 120 м. Крім індивідуальних змагань проводяться також командні змагання зі стрибків з високого трампліна.

 Сноубординг — олімпійський вид спорту, що полягає в спуску із засніжених схилів і гір на спеціальному снаряді — сноуборді

Різновиди сноубордингу. Сноубординг має декілька різновидів: Спортивний  — включає такі дисципліни: бордеркрос, слалом, паралельний слалом, слалом-гігант, паралельний слалом-гігант і супергігант. Фрірайд — вільний спуск по непідготовлених схилах, від досить пологих до найкрутіших. Фрістайл  — спуск по підготовленій трасі з виконанням стрибків і акробатичних трюків. Фрістайл включає ряд дисциплін, зокрема хаф-пайп , біг-ейр , слоуп-стайл . Джибінг — полягає в ковзанні (катанні) на сноуборді по різних фігурах з металу, пластику або дерева, що імітують різні елементи міської архітектури (перила, парапети і пандуси). Цей стиль не вимагає великої площі та кількості снігу для катання.

ФРИСТАЙЛ - [англ. вільний стиль] спорт. вид гірськолижного спорту: швидкісний спуск на гірських лижах по горбистій трасі; спуск з гір з виконанням різних фігур; стрибки з двометрового трампліну з виконанням сальто, піруетів. Фрістайл включає три дисципліни могул, одиночний і парний (спуск по схилу з нерівною поверхнею з заданими кількістю і параметрами підвищень), лижну акробатику і балет на лижах

Фігу́рне ката́ння, фігурне ко́взання[1] — зимовий вид спорту, у якому спортсмени переміщуються на ковзанах по льоду з виконанням додаткових елементів, найчастіше під музику. В офіційних змаганнях як правило розігруються чотири комплекти медалей: у жіночому одиночному катанні, у чоловічому одиночному катанні, у парному фігурному катанню, а також у спортивних танцях на льоду. Фігурне катання є олімпійським видом спорту, входить до програми Зимових Олімпійських ігор.

Хоке́й із ша́йбою, кана́дський хоке́й або просто: хоке́й[1], також го́кей, діал. гакі́вка, канадійська гаківка[2] (англ. hockey, від «палиця пастуха з гаком») — гра на льодовому майданчику, в якій дві команди намагаються ключками закинути круглу шайбу у ворота суперника, які захищає воротар.

У хокей грають на оточеному бортами льодовому майданчику з двома воротами. Тривалість матчу становить 3 періоди по 20 хвилин кожний; тривалість перерви між періодами 17 хвилин. У кожній із двох команд під час гри в повних складах 5 польових гравців та воротар. Ковзанка розділена поперечними лініями: центральною лінією, двома синіми лініями, які позначають зони захисту кожної з команд, та лініями воріт. Додаткову розмітку ковзанки становлять 5 кіл вкидання шайби: одне в центрі поля, по два в кожній зоні захисту; та воротарська зона біля кожного з воріт. Додаткові 4 точки вкидання містяться в центральній зоні неподалік від синіх ліній. Вони не обведені колами.

У хокеї дозволені довільні заміни в будь-який час гри, тому хокейна команда складається з 20—22 хокеїстів. П'ятірка гравців на майданчику змінюється приблизно через кожну хвилину. Шайба вводиться в гру вкиданням, при якому її виборюють по одному гравцеві кожної з команд, а решта гравців повинні розташовуватися за межами кола вкидання. Вкидання проводиться здебільшого на одній із точок вкидання, але може бути призначене суддею і в іншому місці.  

Ковзанярський спорт — загальна назва для спортивних дисциплін, в яких атлети змагаються на швидкість подолання певної дистанції на ковзанах. Залежно від правил проведення змагань ковзанярський спорт поділяється на змагання на довгій доріжці, змагання на короткій доріжці — шорт-трек і марафонський біг на ковзанах. У вужчому розумінні до ковзанярського спорту належать тільки змагання на довгій доріжці. Ковзнярський спорт є олімпійським видом спорту.

Змагання на довгій доріжціЗмагання проводяться на ковзанці із двома доріжками, на які спортсмени виходять парами. Оскільки внутрішня доріжка має меншу довжину, ніж зовнішня, спортсмени міняються доріжками на середині забігу. Змагання з ковзнярського спорту мають довгу історію. Міжнародний союз ковзанярів, спортивна організація, що опікується проведенням змагань найвищого рівня, найстаріша серед федерацій зимових видів спорту. На світових форумах проводяться забіги на 500, 1000, 1500, 3000, 5000 і 10000 м. Крім медалей на окремих дистанціях розігрується також звання абсолютного чемпіона у багатоборстві. В останні роки з'явилася нова дисципліна — командна гонка переслідування, в якій змагання проводяться між командами, що складаються із трьох ковзанярів. Команди стартують навпроти одна одної, як у велосипедній гонці переслідуваня.

Шорт-трек (від англ.  — коротка доріжка) — зимовий олімпійський вид спорту, змагання з бігу на ковзанах на хокейному майданчику. На відміну від бігу на ковзанах на великих ковзанках, де спортсмени виходять на дистанцію парами, в шорт-треку одночасно стартує кілька ковзанярів. Доріжка для шорт-треку овальної форми, довжиною 111,12 м. Сама ковзанка повинна мати розміри 60 на 30 м, що збігається із розмірами хокейного майданчика європейського типу[1]. На сучасних Олімпіадах розігрується 8 комплектів нарогод: на дистанціях 500 м, 1000 м та 1500 м, як для чоловіків, так і для жінок, а також естафета на дистації 5000 м для чоловіків та 3000 м для жінок.

Ке́рлінг —«крутити») — олімпійський вид спорту, командна спортивна гра на крижаному майданчику. За своїм принципом гра схожа на боулінг на траві. Гра складна, як технічно, так і стратегічно.

Керлінґ входить до програми Олімпійських ігор, починаючи з Олімпіади 1998 в Нагано[6]. У 1924 році керлінґ був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні. У 2006 Міжнародний Олімпійський комітет прийняв рішення ретроспективно визнати офіційними змагання з керлінґу, що проводилися в рамках Міжнародного спортивного тижня в 1924. Під час Олімпіади 1932 теж проводився показовий матч із керлінґу між командами США та Канади. Керлінґ зародився у Шотландії в добу пізнього середньовіччя. Перша письмова згадка про гру датується 1541 роком. Камінь для керлінґу, на поверхні якого вибита дата його виготовлення «1511 рік», знайдений на дні осушеного ставка у Данблейні.

У керлінґ грають дві команди по чотири гравці ( віце-скіп, перший та другий скіпи), які почергово кидають гладенькі відполіровані гранітні бити крижаною доріжкою у напрямку до цілі, відзначеної на доріжці концентричними колами. Два гравці допомагають спрямувати шайбу в потрібну точку за допомогою спеціальних щіток, якими вони натирають лід у напрямку руху шайби, внаслідок чого на льодовій поверхні утворюється тонкий шар вологи, що сприяє збільшенню швидкості бити. Гра ділиться на 10 ендів, деякі фахівці називають енди іннінґами, у кожному з яких командам нараховуються очки, залежно від того, скільки своїх бит виявилося ближче до цілі, ніж найближча бита команди-супротивника. Протягом одного енду команди по черзі випускають по вісім каменів. Переможець визначається за сумою очок у всіх ендах. У разі рівності очок після десяти ендів, призначається додатковий енд — екстра-енд, переможець якого й стає переможцем матчу.

Са́нний спорт — зимовий олімпійський вид спорту, спуск на швидкість спеціально підготовленою трасою на санях. Один або два саночники під час спуску розташовуються на санях горілиць. Управління здійснюється натиском гомілки на полози саней та зміною положення тіла. Спортсмени розвивають швидкість 120—150 км/год.

Бобсле́й — вид санного спорту, швидкісне ковзання з гір по спеціально обладнаних льодових трасах на санях особливої конструкції, бобах, які мають керування і розраховані на 2—8 осіб. Ковзання йде по спеціальній снігово-льодовій доріжці з віражами на поворотах; швидкість при цьому може становити 90—100 км/год.

Скелето́н (англ.  — «скелет, каркас») — зимовий олімпійський вид спорту, швидкісний спуск крижаною трасою на спеціальних санях без рульового керування, також називаних скелетоном (сконструйовані в 1880-і роки в Швейцарії). Спортсмен, лежачи обличчям вниз, керує скелетоном за допомогою рухів головою, натискання плечима, колінами на передні та, відповідно, задні спеціальні рулі, а також, торканням носками до льоду. Головна мета при керуванні - найменше заважати скелетону рухатися льодовим треком.