Презентація "Зимуючі птахи Карпат".

Зимуючі птахи Карпат. Підготувала вчителька початкових класів. Зубрицька А. О.

Горобці не перелітні птахи, а осілі. Вони проводять небагато часу в повітрі. Комфортний час польоту для них 15-20 хвилин, після цього їм потрібен відпочинок. За добу птах може подолати 50-100 км, але зазвичай горобці тримаються невеликої території, на якій завжди можна знайти корм

Сойка – це не дуже великий, але яскравий птах. Вона не пропускає жодної події на своїй території. Все, що привертає її увагу, тут же коментується гучними обуреними криками. Зовнішній вигляд у сойки досить яскравий. Оперення на тілі має рудуватий відтінок, крила і хвіст – чорні. Над хвостом білі пір’їнки. На голові у цього птаха є помітний чубчик. Харчуються сойки як рослинною, так і тваринною їжею.

ЦЕ ДОВІРЛИВІ Й ДОБРОЗИЧЛИВІ ПТАШКИЯскраві птахи дуже впадають у вічі, коли на деревах опадає листя, а довкола лежить білий сніг. Прилітаючи взимку в тепліші краї, снігурі своєю незвичною зовнішністю неодмінно привертають увагу людей, а також нагадують про очікуване настання холодів.

Дятел – лісовий лікар, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! Це невелика пташка з яскраво-червоною шапочкою. Його голівка і спинка чорні. На чорних крилах білі смужки і плямочки. Нижня частина пташки рудувато-біла. Птах весь барвистий, тому його строкатим дятлом і прозвали.«Має носик – долото? Ним комах з кори виймає, Про здоров’я лісу дбає». Цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. І вона про дятла. Як тільки його не називають – і «швидкою допомогою», і «лісовим лікарем», і «санітаром дерев».

Серед інших птахів сорока виділяється яскраво-білими боками і дуже довгим хвостом. Сорока – популярний персонаж народних казок і віршів для дітей. За білі боки її так і називають – сорока-білобока. Що стосується довгого хвоста, то в одній з легенд говориться, що довгий хвіст у сороки з’явився, як на покарання за її балакучість. Не сподобався царю птахів, орлу, довгий язик сороки, ось і змусив він її тягати за собою довгий хвіст. Але це, звичайно, казкова версія походження хвоста сороки. Насправді, довгий хвіст потрібен пташці для балансування тіла, як під час польоту, так і при ходьбі по землі.

Омелюхи - птахи невеликих розмірів, приблизно до 20 см, і вагою близько 70 г. Поплутати дану пташку з іншого буде вельми важко, адже у неї красивий чубок на голові і яскравий запам'ятовується окрас. Колір тулуба переважно сіро-рожевий, а ось крила різнокольорові, "розписні". На них можуть переплітатися такі кольори, як чорний, жовтий, оранжевий, білий. Чубчик у омелюхи також сіро-рожевий, а на кінчику хвоста обов'язково будуть кольорові смужки. Існує три види цих птахів. А самки і самці практично не помітні зовні. Однак, як звичайно, є свої нюанси: існує вид, де самці-омелюхи повністю чорні, а самочки - сірі.

Шишкарі – це невеликі горобцеподібні пташки. Селяться в хвойних лісах. Адже шишки – улюблений корм цих пернатих друзів. Щоб дістати насінину, мають пристосований дзьоб. Він досить незвичайний. Гострий та довгий дзьоб загнутий, його кінці направлені в різні боки. Найцікавіше, що таким він стає з часом. Бо пташенята появляються на світ з нормальним дзьобом, як в більшості птахів.

З дитячих років ми багато знаємо про сов. Це саме та птиця, яка є символом мудрості. Сови граціозні і красиві. Цікаві факти про сов розповідають на уроках ботаніки, але це не все, що дорослій людині необхідно знати про цю нічну птицю. Не всі види сов полюють лише вночі, деякі і ведуть денний спосіб життя. Новонароджені пташенята сов з’являються на світ сліпими і з наявністю білого пуху. З усіх фактів про сов цікаво те, що цих птахів майже ніхто ніколи не бачив, а тільки чув їхні голоси. Сова вважається природженим хижаком

Зір яструба перевищує людський в 8 разів. Яструби поширені по всьому світу окрім Антарктиди. У Середньовіччі, яструбів використовували як викуп за заручників. Самки яструбів більші за самців. Майже всі яструби м’ясоїдні, крім пальмового грифа. Він переважно харчується фруктами пальм. Яструби часто спостерігають за своїми жертвами із засідки з повітря або на підвищенні, потім блискавично хапають свою здобич.

Чималі блискучо-чорні птахи з міцним великим дзьобом. Маса до 1600 г, а розмах крил до 150 см. Молоді птахи чорні, без блиску, з буруватим відтінком. У природі їх визначають за розмірами, чорним кольором оперення і характерним криком «кру-кру» (за що дістали свою українську назву). Шлюбні ігри в повітрі, коли птахи кружляють і ганяють один одного, починаються дуже рано — в лютому і навіть у кінці січня. Великі гнізда мостять високо на деревах. За характером живлення — всеїдні птахи. Охоче поїдають падло, живих дрібних хребетних, комах тощо. Круки

Більшу частину життя щиглик проводить на деревах і чагарниках. Щиглики ведуть осілий спосіб життя і лише восени збираються в зграї і роблять невеликі кочівлі в пошуках корму. Харчуються вони в основному насінням бур`янів - будяків, лопуха, кінського щавлю. Щиглики досить смирни і підпускають на близьку відстань, що дозволяє спостерігати, як птахи дістають насіння.

Відомі вісім підвидів вільшанки, найбільш поширена з них — вільшанка звичайна. Насправді ж вона ніяка не звичайна, бо за зовнішністю цієї маленької пташки ховається ще й чудесний голос, який може не поступатися навіть солов’їному співу. Вільшанки-самці співають рано-вранці чи увечері в сутінках. Пісня дуже мелодійна, на думку орнітологів, є однією з найкрасивіших пташиних пісень. І якщо люди просто насолоджуються співом, то пташки розуміють, про що йдеться у пісні вільшанки — найчастіше про територію. А відомий із пісні «Малиновки голосок» — попереджальна пісня самця. Самка ж співає здебільшого під час шлюбного періоду, закликаючи самців звернути увагу на її красу.

Ворона є досить великим птахом з тупим і широким дзьобом. Пір’я має металевий відлив. Навесні ворони воліють жити в лісах, де обзаводяться потомством. Вони є турботливими батьками. Одного разу створивши пару, птахи вже не розлучаються. Гніздо будують з гілок, глини і землі. Усередині викладають траву, пір’я і пух. Самка сама висиджує кладку, а самець в цей час забезпечує її кормом і охороняє від ворогів. Пташенята перебувають під опікою батьків до тих пір, поки не зміцніють і не будуть готові створювати свої пари. З настанням осені ворони перебираються ближче до будівель людей, щоб перечекати зиму.

Жовтоголові корольки мешкають у хвойних лісах. У пошуках їжі вони спритно лазять серед хвої, чіпляючись за кінчики тонких гілочок і приймаючи різні пози. Цілими днями жовтоголові корольки сновигають у гіллі, досліджуючи всі щілинки та тріщинки. Влітку пташки годуються комахами, яких знаходять у верхній частині крони, взимку вони спускаються нижче і нерідко збирають на снігу здутих вітром комах. Жовтоголовий корольок може на декілька секунд зависнути в повітрі, як і колібрі, а потім несподівано кинутися вперед і гострим дзьобом вхопити знайдену ним здобич.

Взимку пташкам сутужно дошкуляють вітри,морози ,снігом замітає поля луги. Багато пташок гине в сурові зими,але ми можемо допомогти їм. Синички полюбляють сальце яке треба нанизати на нитку та прив’язати до гілочок - синички будуть дуже вдячні за таке намисто. Також треба робити годівнички і туди насипати крихт хлібних,крупи. А пташки навесні віддячуть веселим співом.