ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ УТВОРЕННІ ПРИКМЕТНИКІВ НА -СТВО

Зміни приголосних при додаванні Суфіксів -ськ(ий), -ств(о)

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.1. Два приголосні звуки зливаються в один звук, а саме:а) г, з, ж - ськ(ий), ста(о), -зьк(ий), -зтв(о): Кривий Ріг — криворізький (криво ріг-ський), Кавказ — кавказький, Запоріж­жя — запорізький; убогий — убозтво (убог-ство), боягуз — боягузтво;б) к, ц, ч -ськ(ий), ств(о), -цьк(ий), цтв(о): Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький, Гадяч — гадяцький; козак — козацтво, ткач — ткацтво, молодець — молодецтво;в) х, с, ш, -ськ(ий), ств(о), -ськ(ий), ств(о): чех— чеський (чех- ський), Черкаси — черкаський, Сиваш — сиваський; птах — птаство (птах -ство), товариш — товариство.

Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утво­рені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський, казахський.1. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі. (О. Гончар.)2. Золота кавказька спека дні над морем налила. (А. Малишко.)3. Я опускаюсь у шлюзи Запорізької греблі. (О. Довженко.)4. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята. (О. Гончар.) 5. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполоха­не птаство. (7. Нечуй-Левицький.) 6. Чумаки, що їздили в Крим, добували сіль у Сиваському озері.2. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: П'ятихат-ки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димер-ський.

1. Рівними струмками диміли рибальські [рибал-ський] вог­нища. (Я. Ваш.) 2. Центром Звенигородського збройного повстан­ня 1918 року проти німецьких окупантів було місто Звенигородка. 3. На крайньому сході Росії розташований Чукотський [чукотк-ський] півострів.

3. Якщо твірна основа кінчається на д або т. то у вимові відбу­ваються різні зміни, а саме:а) на стику твірної основи і суфікса) чується [дз], [ц]: люд-ський [л'удз’кий], люд-ство [л'удзтво]. Брат-ський [брац'кий], брат-ство [брацтво];б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються: студент-ський [студен'с'кий], студент -ство [студентство], турист- ський [турис'кнй], модерніст-ський [мо-дерн'іс'кий]. Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом (див. § 2, п. 2): людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський. Ви­няток становлять слова міський (міст[о]-ський) і хвацький (хват-ський), які пишуться за фонетичним принципом.

І. А скільки в нас багатства [багат-ство] і щастя золотого. (П. Тичина.) 2. На сирітські [сиріт-ський], людські [люд-ський] сльози він чутливе серце мав. (І. Франко.) 3. Уперед до завзятого бою за громадські [громад-ський] та власні права. (П. Грабов-ський.) 4. Вся солдатська [солдат-ський] маса підвелася раптом, як одна людина. (О. Довженко.) 5. І, йдучи на бій, ми поклялись залізно, що виб'єм меч з фашистської [фашист-ський] руки. (О. Гончар.) б. Над обрієм сонце звелося, гігантську [гігант-ський] відкинувши тінь. (М. Бажан.) 7. Дівчата танці танцю­вали, шотландські [Шотландія] танці на мечі. (П. Тинина.)

4. Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: (ковал'с'кий), (пан'с'кий), (к'ін'с'кий), (волин'с'кий). Але м'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський (коваль-т-ський), але: панський (пан-ський), кінський (кінь-ський), волинський (Волинь-ський).

1. Велетенські [велетень + ський] бачу цілі я на обріях світів. (М. Рильський.) 2. Кіиський [кінь-ський] тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих. (М. Коцюбинський) 3. Волинський [Во­линь- ський] праліс, нетрища глухі обабіч обступають їм шляхи. (М. Бажан.) 4. Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській [гуцул-ський] родині Палійчуків. (М. Коцюбинський.) 5. Жан посадив пляму з сметани на адміральську [адмірал-ський] тужурку. (М. Коцюбинський.)