Презентація " Зміни у світі внаслідок Другої світової війни"

Облаштування повоєнного світу. Зміни у світі внаслідок Другої світової війни

Ялтинсько-Потсдамські домовленості лідерів провідних Держав антифашистської коаліціїСовєтский Союз ,США та Велика Британія - мали певні розбіжності у своїх поглядах на повоєнне облаштування світу. Радянський Союз, прагнув оточити свої кордони «поясом безпеки» з дружньо налаштованих щодо нього країн Східної і Центральної Європи. Велика Британія й Америка, у свою чергу, позбувшись потужного конкурента - Німеччини, яку пропонувалося розчленувати на 5-7 частин, і скориставшись послабленням Франції та Італії, сподівалися захопити провідні позиції у світі.

 4—11 лютого 1945 р. в Лівадійському палаці відбулася Кримська (Ялтинська) конференція. Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчілль. Була підписана таємна угода, якою передбачалося повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну з прилеглими островами. До СРСР також мали відійти Курильські острови, відновлювалась оренда Порт-Артура. Радянський Союз отримав їх за згоду Сталіна взяти участь у війні з Японією через 2-3 місяці після завершення війни у Європі. Обговорювались проблеми кордонів Польщі. «Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі й заході».

Основні підсумки конференції:погодження принципів беззастережної капітуляції Німеччини;установлення контролю союзників над німецькою промисловістю;ліквідація нацистської партії,покарання злочинців;Домовленість про вступ СРСР після капітуляції Німеччини у війну з Японією. У Декларації про визволену Європу передбачалося проведення погодженої політики у визволених європейських країнах. Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати міжнародну Організацію Об’єднаних Націй (ООН).

Постдамська конференція 17 липня-2 серпня 1945 р

Потсдамська конференція (17 липня — 2 серпня 1945 р.). Й. Сталін, Г. Трумен( став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта), а У. Черчілль,( а потім лідер лейбористів К. Еттлі.)Основні підсумки конференції:вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація, демократизація та декартелізація. прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією;визначено нові польські кордони на заході та сході;вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області;розподілено флот Німеччини між союзниками;засновано Раду міністрів закордонних справ, для підготування проектів мирних угод із Німеччиною та її союзниками.

 Організація Об’єднаних Націй (ООН). 25 квітня 1945 р у Сан-Франциско до «Опера-Хауз» з’їхалися делегати й радники. Відкривав конференцію державний секретар США Е. Стеттініус. Радянську делегацію очолив В. Молотов. У конференції взяли участь делегації УРСР та БРСР.  24 жовтня 1945 р. день вважається днем створення ООН (Організації Об’єднаних Націй)..

Головні органи Організації Об’єднаних Націй:1) Генеральна Асамблея. Генеральна Асамблея складається з представників майже всіх націй світу. 193 . Швейцарія не є членом Організації Об’єднаних Націй, хоча одна з штаб-квартир ООН розташована в Женеві. Генеральна Асамблея звичайно збирається в Нью-Йорку.

 Рада Безпеки. Вона проводить свої засідання в Нью-Йорку. Рада складається з 15 членів, п’ять із яких є постійними: Китай, Франція, Російська Федерація, Велика Британія та Сполучені Штати Америки. 10 членів вибираються Генеральною Асамблеєю терміном на два роки, п’ять із яких переобираються щороку. Рада Безпеки має повноваження ухвалювати рішення, які зобов’язують країн-членів виконувати їх. Кожен із п’яти постійних членів може накласти вето на будь-яке рішення, навіть якщо інші чотири схвалюють його. Рішення Ради Безпеки не завжди реалізовуються, їхній успіх залежить від бажання урядів виконувати резолюції. Міжнародний суд. Суд складається з 15 суддів, Суд знаходиться в Гаазі (Нідерланди). Країни-члени можуть передавати на розгляд Міжнародного суду такі справи, як прикордонні суперечки, право на рибальство, право на корисні копалини та інші спірні питання.

Спеціалізовані організації під егідою ООНМіжнародна організація праці (МОП)185 держав. Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ) 164 країни. Агентство почало існувати у Відні з 29 липня 1957 р. 14 листопада 1957 р. Генеральна Асамблея ухвалила угоду відносин між МАГАТЕ і ООН. Організація Об’єднаних, Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). ЮНЕСКО - спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, 193 постійних і 10 асоційованих членів. Головний осередок в Парижі. Дитячий фонд ООН, ЮНІСЕФСвітовий банк 188 країн-членів, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) Штабквартира у Женеві. До складу ВООЗ на 2019 рік входило 194 країни.

3. «Загальна декларація прав людини» (1948 р.) і міжнародні пакти про права людини (1966 р.). «Загальна декларація прав людини» - перший міжнародно-правовий документ ООН, що проголосив основні права і свободи людини. Декларація була прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН (8 членів, зокрема СРСР і УРСР, утрималися при голосуванні). Позиція цих та деяких інших делегацій пояснювалась тим, що їхні пропозиції щодо вміщення в текст Декларації прав націй на самовизначення, захисту національних меншин і заборони фашистської ідеології не знайшли підтримки. • Чорновий варіант «Загальної декларації прав людини»Щороку в цей день відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 1950 р. відзначається День прав людини. Декларацію ратифікувала більшість держав світу, зокрема й Україна. Складається з преамбули та 30 статей. Документ проголосив невід’ємне й обов’язкове дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Статті базуються на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та загального миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних переконань, національності або соціального походження, майнового стану. Серед проголошених прав найважливішими є такі:рівність усіх перед законом;презумпція невинуватості;недоторканність особи;недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя;право на працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту;право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї. РОЗВИВАЄМО КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯРяд учасників обговорення декларації висловили зауваження, що право безперешкодно пропагувати на чужих територіях будь-які погляди є втручанням у державний суверенітет, адже не всі погляди є прийнятними в різних країнах. Зокрема США та Велика Британія не погодилися навіть на заборону пропаганди нацизму. А що думаєте із цього приводу ви? Свою точку зору аргументуйте. Положення декларації стали правовою основою для стандартів, згодом прийнятих Радою Європи, а також близько 70 різних конвенцій з питань прав людини, які детальніше трактують ці права. Як свідчить міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав та свобод людини залежить від таких основних факторів:рівня розвитку правових принципів й інститутів демократії;стану економіки, засобів розподілу життєвих благ;правотворчої атмосфери в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення;ступеня суспільної злагоди, наявності певних елементів у системі функціонування державної влади. Загальна декларація прав людини є основою, на якій ґрунтуються міжнародні стандарти права, першою універсальною заявою про основні принципи, що стосуються притаманних людині прав, загальним стандартом, спираючись на який усі люди і всі країни визначають рівень прогресу в цій галузі. Продовжили і доповнили Декларацію Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права - основоположні документи в галузі прав людини, які набули чинності в 1966 р. Вони закріплюють і розвивають цілі та принципи Загальної декларації прав людини і є обов’язковими для держав-учасниць. Україна підписала пакти у 1968 р., ратифікувала - у 1973 р. Перший пакт зобов’язує держави захищати такі права людини: на працю, справедливі та сприятливі її умови; на відпочинок; на оплачувану відпустку; на достатній життєвий рівень; на створення професійних спілок; на страйки; на соціальне забезпечення; на освіту; на захист сім’ї, матері та дитини; на найвищий рівень фізичного та психічного здоров’я; на участь у культурному житті та користування результатами наукового прогресу. Другий пакт зобов’язує учасників гарантувати своїм громадянам такі права: на життя, свободу, недоторканність особи; на процесуальні та судові гарантії, у тому числі недопущення свавільних арештів і позбавлення свободи інакше, ніж на основі закону. Пактом забороняється:втручання в особисте і сімейне життя;порушення недоторканності житла, таємниці кореспонденції;посягання на честь і репутацію. Також захищаються права на свободу думки, совісті та релігії, на мирні збори і свободу асоціацій, участь в управлінні державою та ін. Додатком до цього пакту є Факультативний протокол. Держави, що приєдналися до нього, дали згоду на розгляд індивідуальних скарг своїх громадян у Комітеті з прав людини. Пакти зобов’язують учасників вживати необхідних заходів для забезпечення прав людини незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного та соціального походження, майнового стану. Передбачені систематичні звіти держав про вжиття відповідних заходів. Комітет з прав людини відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права розглядає доповіді держав про стан з правами людини в державах-учасницях. Названі три міжнародно-правові акти - «Загальну декларацію прав людини», Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права - називають «Хартією прав людини». Юридична сила документів, що до неї входять, різна. Загальна декларація прав людини містить у собі норми-рекомендації, тобто закріплені в ній положення бажані, але не обов’язкові для держав - членів ООН. Норми поведінки, що закріплені в пактах, які по суті є міжнародними договорами, вважаються обов’язковими для держав, що приєдналися до них. Засоби щодо втілення положень пактів у життя містяться як у самих пактах, так і в окремих документах - Факультативному протоколі до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та другому Факультативному протоколі до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, спрямованому на скасування смертної кари. Формуємо предметні компетентностіХронологічну. Назвіть дати головних етапів створення ООН. Просторову. Простежте на карті, які території відійшли до СРСР за рішеннями Ялтинської та Потсдамської конференцій глав держав антигітлерівської коаліції.Інформаційну. Використавши додаткові джерела, зробіть довідку про роль ООН у запобіганні та припиненні збройних конфліктів у другій половині XX ст. Логічну1. Проаналізуйте основні підсумки Ялтинської та Потсдамської конференцій.2. З якою метою було створено ООН?3. Проаналізуйте зміст та значення документів, які входять до «Хартії прав людини». Аксіологічну. Висловіть своє ставлення до того факту, що СРСР та УРСР утримались при голосуванні в ООН за «Загальну декларацію прав людини». Мовленнєву. У групах обговоріть питання про виконання рішень Ялтинської та Потсдамської конференцій. Чи всі вони були виконані і як змінився світ після їх втілення в життя?Виконайте проект. Розділіться на групи, знайдіть матеріали про діяльність спеціалізованих організацій під егідою ООН та участь у ній України. Підготуйте та представте відповідні презентації. Дати і події26 червня 1945 р. - прийняття Статуту ООН.10 грудня 1948 р. - прийняття «Загальної декларації прав людини». Попередня. Сторінка. Наступна. Сторінка. ЗмістЦей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки Україниad«Загальна декларація прав людини» (1948 р.) і міжнародні пакти про права людини (1966 р.). 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН (8 членів, зокрема СРСР і УРСР, утрималися при голосуванні). Позиція цих та деяких інших делегацій пояснювалась тим, що їхні пропозиції щодо вміщення в текст Декларації прав націй на самовизначення, захисту національних меншин і заборони фашистської ідеології не знайшли підтримкирівність усіх перед законом;презумпція невинуватості;недоторканність особи;недопустимість втручання в особисте і сімейне життя;право на працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту;право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення