Презентація "Звертання в усній народній творчості"

Опорний заклад “Світлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Добропільської районної ради. Донецької області”ЗВЕРТАННЯВУСНІЙ НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІОПОРНИЙ ЗАКЛАД “СВІТЛІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ»Школа успіху, любові та добра. Учитель Романова Марина Василівна

Скільки є в нас, любі друзі,для звертання ніжних слів !Мова – це величне надбання людства. Вона не лише найпотужніший засіб спілкування, знаряддя мислення, а й історія народу, необхідна умова його існування. Вона є основою зростання особистості, спрямована на внутрішній світ людини та її психіку, у зовнішній світ людських взаємин. Культура особистості значною мірою залежить від бездоганного зразкового мовлення. Мета проекту – дослідити особливості вживання звертань в усній народній творчості, прослідкуватиісторичні умови формування і особливостіфункціонування звертань в українській мові.

Заклички — короткі поетичні твори, пов'язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій, об'єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину. З ІСТОРІЇ ЗВЕРТАНЬ В УСНІЙ НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІДо найдавніших жанрів фольклоруналежать ЗАКЛИЧКИ.

ЗВЕРТАННЯ-ЗАКЛИЧКИ У КУЛЬТОВИХ ОБРЯДАХНайбільше закличок пов'язані з культовими обрядами землеробського циклу:—      до дощу (щоб пішов чи припинився):Іди, іди, дощику, Іди, іди, дощику,Зварю тобі борщику.   Цебром, відром, дійницею. В полив'янім горщику…        —      до сонця (щоб зійшло чи вийшло з-за хмари): Вийди, вийди, сонечко,         На бабине зіллячко,На дідове полечко,      На наше подвір'ячко;—      до хмар, щоб розступились та ін.

ЗВЕРТАННЯ-ЗАКЛИЧКИ У КУЛЬТОВИХ ОБРЯДАХ Окрему групу становлять заклички із звертанням до комах, птахів, тварин. Вони дуже різноманітні за формою. Частина споріднена із замовляннями, тобто містить спонукання до якоїсь дії, яка мусить у чомусь посприяти людині. Наприклад, діти звертаються до ластівки, щоб позбутися веснянок: «Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!».«Мишко, мишко, на тобі зуб кістяний, а мені дай залізний (або золотий)»ЗАКЛИКИ ВІД ЗЛИХ СИЛ: «Гай, гай, на чужий край, там по четверо хватай, а у мене не займай». ЗАКЛИКИ-ЗВЕРНЕННЯ ДО НЕЖИВИХ ПРЕДМЕТІВ:“Губи, губи, сходіться докупи.  Чобітки зелені, маремушки, ковпачки, сходіться до мене. Взувайтеся в ходачки”ЗВЕРТАННЯ ДО ВОДИ І ВОДЯНИХ ІСТОТ: Вода, вода холодная! Видь мі вода з вуха,Стечи з мене, нагрій мене.  Дам ті корець бруха,А з кого не стече,  Видь мі, вода, з глови,Того сонце спече.         Дам ті корець полови. ЗВЕРТАННЯ ДО РІЗНИХ ІСТОТ, ТВАРИН, СИЛ ПРИРОДИ (з метою ворожіння): Зозуле рябенька, Закуй мені по звичаю, Пташино маленька,     Доки жити в світі маю?

ЗВЕРТАННЯ-ЗАКЛИЧКИ У КУЛЬТОВИХ ОБРЯДАХЦікавий цикл закличок-ворожінь, які промовляють (рідше співають) до жучка «сонечка», якого в народі називають «зозулькою» (і, очевидно, спорідненість з назвою віщої пташки, означає, що комаху теж наділяють пророчими здібностями): Зозуленько-вороженьку,      Куди я піду: чи в тую сторононьку,Скажи мені правдоньку,       Чи в тую, чи в землю святую.

ЗВЕРТАННЯУ НАРОДНИХ КАЗКАХ

Звертання у прислів’ях. Балакай, пане Свириде, побачиш, що з того вийде. Дай, Боже, щоб усе було гоже!На тобі, небоже, що мені негоже.  Прочитайте прислів’я і приказки. Вставте в них слова – звертання.* Стримуй себе у всьому, а найбільше – у словах.* Слухай багато, а говори мало.* Не все говори, часто треба й помовчати.* Тримай слово за зубами.* Якщо б ти помовчав, ти б залишився мудрим.

Звертання у народних піснях. У календарно-обрядових піснях: « Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився.»“Ой весна, весна — днем красна, що ж ти, весно, принесла?”“Ой пливи, віночку, тихо за водою, на щастя, на долю, милому за мною.”“— Купало, Купайло! Де ти зимувало? ”У родинно-побутових піснях:«Ой, вийди, вийди, серденько Галю,серденько, рибонько, дорогий кришталю! («Сонце низенько, вечір близенько»).“Ой очі, очі, очі дівочі. Темні, як нічка, ясні, як день. Ви ж мені, очі, вік вкоротили. Де ж ви навчились зводить людей?” (“Місяць на небі, зіроньки сяють”)“Ой вербо, вербо,Де ти зросла,Що твоє листячко. Вода знесла?” (“Ой вербо, вербо!”)

Звертання у народних піснях. У історичних піснях:«Ой Морозе, Морозенку,Ти славний козаче,За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче.»“За Сибіром сонце сходить,Хлопці, не зівайте,Ви на мене, Кармалюка,Всю надію майте!”У коломийках: Ой, Марічко, Чичері, чичері, чичері, Розчеши ми Кучері, кучері, кучері. Розчеши ми Кучері, кучері, кучері. - У колискових: Ой ну, котик, котино,Засни, мала дитино,Засни, засни, задрімай. Та нічого не думай.

Звертання у народних думах і баладах - У народних думах: «Гей, дівко-бранко,Марусю, попівно Богуславко!» “Гей, козаки,Ви, біднії невольники!” “Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький, Батьку козацький!”«Ой коню мій вороненький. Товаришу мій вірненький!»У народних баладах:«Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,Бо на вечорницях дівки чарівниці…»

Звертання у народних загадках,скоромовках, іграх, лічилках. Скоромовки: Кіт котові каже:«Коте, до комори кадуб вкотили. В кадуб вкинеш капустину,кілька китичок калини». Загадки: Легке срібне сито, Спробуй, друже, відгадати, Не руками ткане Що за стрій у небесах: Летить ось над нами. Чи клубки пухкої вати, Що ж це, дитинко? Чи то пір’я з крупних птах, Це - … Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … Народні ігри: Лічилки: Зоре-зірнице, красна дівице, - Ласю-Парасю, де була?По полю ходила, ключі загубила. - У лісі. Місяць бачив не сказав, - Що їла?Сонечко йшло, ключі знайшло. - Горісі. - Чим кусала? - Зубами.

Є в нашій мові звертання прекрасні,Добрі і щирі, чудові слова. Тими словами усяк без вагання. Маму найкращу свою назива: Мамо, матусенько, мамочко, ненько,Матінко, усміх твій ніжний ловлю. Мамонько рідна, моя дорогенька,Я над усе тебе в світі люблю. Я і до тата вмію звертатись,Хочу в словах передати тепло. Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,І щоб в душі його сонце цвіло!Татку, татусечку, татоньку, тату,Кращого в світі немає навкруг!Татоньку, хочу тебе я обняти –Ти мій порадник, заступник і друг!Я й до бабусі з любов’ю звертаюсь: Бабцю, бабусю, бабуню моя!І до бабусиних рук притуляюсь,Та відчуваю в них лагідність я.І до дідуся іду по науку: Діду, дідуню, навчи в світі жить!Він на голівку кладе свою руку,Голос сріблястим струмочком біжить. Слово чарівне! Яка в тебе сила!Скажеш з любов’ю – і радість росте!Слово ласкаве народжує крила –Ви не забудьте ніколи про те!Донечко, синку, сестрице, братусю, -Дружна, велика, весела сім’я!Мамочко, татку, бабусю, дідусю, -Мій оберіг і родина моя!У народних казках, піснях, баладах, думах, загадах, скоромовках, народних іграх за допомогою звертань народжується незвичайний світ образів. Все це міг створити лише наш народ - великий майстер слова!