Презентаційний матеріал на тему " Хвороби кролів"

ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» Презентаційний матеріал з дисципліни: «Епізоотологія змікробіологією» На тему: «Хвороби кролів» Виконала викладач: Слободчик В. С. Немішаєво 2018

Зміст Міксоматоз кролів Вірусна геморагічна хвороба кролів Пастерельез кролів Інфекційний стоматит

Міксоматоз кролів (Myxomatosis cuniculorum) це гостра висококонтагіозна хвороба, що характеризується серозно-гнійним кон’юнктивітом і ринітом, утворенням пухлинних вузлів на шкірі та набряково-драглистою інфільтрацією підшкірної клітковини в ділянці голови, лап, хребта і зовнішніх статевих органів. .

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус з родини Poxviridae, за структурою ідентичний вірусу фіброми та іншим віспяним вірусам. Вірус стійкий у зовнішньому середовищі й зберігає вірулентність у висушеному патологічному матеріалі кролів упродовж 20 діб, а в замороженому стані — понад 2 роки. Збудник чутливий до дії ефіру, лугів, формальдегіду, фенолу, борної кислоти, перманганату калію.

Епізоотологія хвороби. До міксоматозу сприйнятливі дикі та свійські кролі незалежно від віку й статі. Зайці хворіють рідко. Резервуаром збудника міксоматозу в природі є дикі кролі та зайці, серед яких інфекція проходить латентно. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі кролі, які виділяють вірус з витіканнями з очей і носа. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових кролів з хворими, а також через корми, воду, предмети догляду, забруднені виділеннями інфікованих тварин. Має місце і трансмісивний шлях передавання збудника через кровосисних комах. Механічними переносниками збудника хвороби можуть бути люди, транспортні засоби, птахи.

Патогенез. Після репродукції в чутливих клітинах слизових оболонок ротової й носової порожнин вірус лімфогенним шляхом проникає в лімфовузли, де швидко розмножується і вже на 3 – 4-ту добу зумовлює вірусемію, зміну проникності капілярів, появу набряків. Вірус міститься в міксомах, лімфовузлах, крові, а також в усіх внутрішніх органах хворих і перехворілих кролів.

Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 11 діб. Перебіг хвороби надгострий і хронічний (латентний). Розрізняють класичну (набрякову), нодулярну (вузликову) та безсимптомну форми міксоматозу. Для класичної форми міксоматозу характерними клінічними ознаками є набряки підшкірної клітковини й маленькі вузлики переважно в ділянці голови та статевих органів. Передня частина голови помітно припухає, шкіра збирається у валикоподібні складки, внаслідок чого голова кроля нагадує голову лева — «левиний вигляд». Одночасно розвивається серозно-гнійний кон’юнктивіт, спостерігаються слизово-гнійні виділення з очей, які закривають очні щілини, внаслідок чого хворі кролі втрачають зір. Із носової порожнини також витікає гній, який засихає навколо носових отворів, значно утруднюючи дихання. Згодом пухлини зливаються між собою, на місці вузликових розростань утворюються осередки некрозу, кролі худнуть, набувають потворної форми, у них з’являються задишка, хрипи в легенях, синюшність слизових оболонок. Хвороба триває у дорослих кролів 10 – 14 діб, у молодих тварин — 4 – 8 діб і майже завжди закінчується загибеллю. Нодулярна (вузликова) форма хвороби має більш доброякісний перебіг, хоча летальність при ній також сягає 70 – 90 %. На початку хвороби в ділянці спини, вушних раковин, носа, повік, лап, між пальцями й кігтями утворюються папули, вузлики, обмежені пухлини завбільшки від просяного зерна до голубиного яйця. Через 10 – 14 діб на місцях вузликових розростань і пухлин формуються осередки некрозу. Хвороба триває 30 – 40 діб. У разі видужання некротичні осередки загоюються впродовж 2 – 3 тижнів. При безсимптомній формі прояву клінічних ознак хвороби не спостерігається.

Патологоанатомічні зміни. На розтині трупів загиблих кролів у ділянці голови, шиї, ануса та зовнішніх статевих органів виявляють драглисті набряки підшкірної клітковини. Лімфовузли й селезінка збільшені, гіперемійовані. Легені набряклі, іноді спостерігаються осередки пневмонії, гостре запалення слизової оболонки дихальних шляхів.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, характерної клінічної картини захворювання, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. Останні включають гістологічне дослідження патологічного матеріалу від загиблих кролів та проведення біопроби. У лабораторію для дослідження надсилають 2 – 3 клінічно хворих кролі або їхні трупи не пізніше ніж через 2 год з моменту загибелі. У разі негативних результатів гістологічного дослідження ставлять біопробу на 2 кролях масою по 1,5 – 2 кг. Патологічний матеріал вводять внутрішньошкірно в заздалегідь вистриженій ділянці боку в дозі 0,1 – 0,2 мл, а також по одній краплі в кон’юнктивальні мішки обох очей. У разі позитивних результатів біопроби на 3 – 6-ту добу після зараження на місці ін’єкції виявляються почервоніння й набряк шкіри, кон’юнктивіт і риніт, драглисті інфільтрати в підшкірній клітковині. З очей виділяється серозно-фібринозний або гнійний ексудат. Через 7 – 16 діб після зараження кролі гинуть.

Лікування. Ефективних засобів лікування міксоматозу не знайдено. Імунітет та імунізація. Після перехворювання на міксоматоз кролі набувають тривалого нестерильного імунітету. Кроленята від імунних матерів мають колостральний імунітет до 5-тижневого віку. В Україні виготовляють суху живу культуральну вакцину зі штаму В-82 проти міксоматозу кролів. Молодняк щеплюють з 1,5-місячного віку.

Профілактика та заходи боротьби. З метою недопущення виникнення міксоматозу слід підтримувати належні ветеринарно-санітарні умови годівлі й утримання тварин, організовувати своєчасну вакцинацію сприйнятливого поголів’я. У разі виникнення захворювання в господарстві (фермі) запроваджують карантинні обмеження, за умовами яких забороняється ввезення та вивезення з них кролів, продуктів їх забою, шкурок, пуху, кормів. Систематично здійснюють дезінфекцію й дезінсекцію для знешкодження комарів та інших жалких комах. Усіх кролів неблагополучного кролятника забивають на місці. Тушки хворих та підозрюваних щодо захворювання кролів спалюють разом зі шкурками, а м’ясо тушок решти кролів неблагополучного приміщення (підозрюваних щодо зараження) використовують у їжу після 1,5-годинного проварювання. Усіх здорових кролів щеплюють проти міксоматозу. Карантинні обмеження знімають через 15 діб після знищення (забою) всіх кролів неблагополучної кролеферми, проведення всього комплексу передбачених оздоровчих заходів та остаточної дезінфекції.

Вірусна геморагічна хвороба кролів (Morbus haemoragica viralis cuniculorum,)  це гостре контагіозне захворювання, що характеризується надзвичайно швидким перебігом, тяжким геморагічним синдромом, дистрофічними змінами в усіх органах.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Caliciviridae. Віріони сферичної форми, вкриті зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою з виростами. Репродукується в первинних культурах клітин нирок кролів, спричинюючи через 48 – 72 год ЦПД з округленням, зернистістю та руйнуванням моношару. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, зберігаючись у кролячих приміщеннях при 18 °С до 20 діб. Чутливий до дії ефіру, спирту, хлороформу. Руйнується при 59 °С впродовж 30 хв.

Епізоотологія хвороби. Вірусна геморагічна хвороба кролів уражує молодняк з 2-місячного віку. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які починають виділяти вірус з усіма секретами та екскретами вже через 24 год після зараження. Сезонність хвороби припадає на весняно-осінній період і зумовлюється наявністю в цей час найбільш сприйнятливих вікових груп молодняку. Спочатку захворювання реєструється серед добре вгодованих племінних самок та самців. Далі швидко поширюється серед 2 – 5-місячного молодняку, набуває вигляду спустошливої епізоотії й припиняється лише після повного охоплення всього поголів’я. Летальність становить 70 – 90 %.

Патогенез. Після проникнення в організм вірус швидко потрапляє в кров’яне русло, спричинює вірусемію, уражує кровоносні судини, зумовлюючи явища геморагічного діатезу та дистрофічні зміни в усіх органах, особливо в легенях, нирках, печінці, селезінці та лімфовузлах

Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 3 тижні. Перебіг хвороби надгострий і гострий. Хвороба триває від кількох годин до 1 – 2 діб. У захворілих кролів виявляються гарячка, пригніченість, відсутність апетиту, іноді за 1 – 2 год перед смертю виникає носова кровотеча. Будь-яких характерних клінічних симптомів хвороби не спостерігається, і навіть перед загибеллю хворі кролі мало чим відрізняються від клінічно здорових. Майже всі захворілі тварини гинуть упродовж 1 – 2 діб.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень. Для масового швидкого обстеження кролів на вірусну геморагічну хворобу використовують метод ко-аглютинації на скляній пластинці. Остаточний діагноз установлюють після виділення вірусу, індикації його за РІФ і РГА, ідентифікації за РЗГА та проведення біопроби на дорослих кролях. Внутрішньом’язове або підшкірне зараження 10%-ю суспензією печінки, взятої від загиблого кроля, спричинює загибель піддослідних кролів упродовж 48 – 72 год. Лікування не розроблено.

Імунітет та імунізація. У перехворілих кролів формується стійкий тривалий імунітет. Для специфічної профілактики запропоновано тканинні інактивовані вакцини проти вірусної геморагічної хвороби кролів, якими щеплюють тільки клінічно здорових кролів. Вакцину вводять молодняку з 1,5-місячного віку.

Пастерельоз кролів (Pasteurellosis, геморагічна септицемія) це гостре інфекційне захворювання, що характеризується явищами септицемії й геморагічним запаленням. Збудник хвороби. Захворювання кролів спричинюють ті самі пастерели, що й у сільськогосподарських тварин, — Pasteurella multocida.

Епізоотологічні дані. До пастерельозу сприйнятливі всі види хутрових звірів, особливо молодняк. Нутрії найчутливіші в 2 – 3-місячному віці. На звіроферми збудник найчастіше заноситься з м’ясом і субпродуктами. Хвороба трапляється переважно у весняно-літній період. Серед нутрій пастерельоз нерідко поширюється через воду. Несприятливі умови утримання тварин і неповноцінна годівля посилюють тяжкість перебігу й поширення пастерельозу.

Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває від 1 до 3 – 5 діб. У захворілих лисиць і нороквідзначається втрата апетиту за посиленої спраги, підвищення температури тіла, утруднене дихання; з’являється пронос, фекалії з домішками слизу й крові. Іноді в ділянці щік і голови розвивається набряклість. У нутрій за гострого перебігу пастерельозу спостерігається сонливість, хитка хода, відсутність апетиту, посилена салівація, сльозотеча, нерідко слизисто-кров’янисті виділення з носа. Відзначаються судомні скорочення м’язів тазового поясу й параліч кінцівок. У разі затяжного перебігу виявляються серозно-гнійні кон’юнктивіти, набрякання суглобів. Летальність сягає 80 – 90 %.

Патологоанатомічні зміни. Найчастіше виявляють крововиливи на серозних оболонках грудної порожнини, наявність серозно-фібринозного ексудату, гіперемію й крововиливи на слизовій трахеї й травного каналу. Печінка, селезінка, лімфатичні вузли збільшені, часто з крововиливами. У підшкірній клітковині нерідко трапляються драглисті інфільтрати сірувато-жовтого кольору (у норок і нутрій).

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних, клінічних і патолого-анатомічних даних з підтвердженням лабораторними дослідженнями. Диференціальна діагностика. Пастерельоз диференціюють від сальмонельозу, чуми, хвороби Ауєскі та ботулізму. Імунітет вивчений мало, можливе повторне захворювання через 2 – 5 міс. Лікування. Застосовують полівалентну протипастерельозну сироватку та антибіотики (окситетрациклін, біцилін-3).

Профілактика та заходи боротьби. У районах, де спостерігається пастерельоз у сільськогосподарських тварин, або в стаціонарно неблагополучних звірогосподарствах проводять планову вакцинацію емульсованими вакцинами проти пастерельозу норок і нутрій або асоційованою вакциною проти пастерельозу й ботулізму. У разі виникнення пастерельозу в господарстві хворих і підозрюваних щодо захворювання звірів ізолюють і лікують, на фермі проводять дезінфекцію та інші ветеринарно-санітарні заходи.

Інфекційний стоматит (везикулярний стоматит) це вірусне захворювання молодих кролів з гострим перебігом, що характеризується запаленням і утворенням виразок на слизовій оболонці ротової порожнини та язика і рясною слинотечею. Збудник хвороби — вірус, який виявляють у слині, крові, сечі. При послідовних пасажах через організм кролів він поступово втрачає вірулентні властивості. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі й швидко втрачає вірулентність за температури 60 °С та під впливом сонячних променів.

Епізоотологічні дані. До інфекційного стоматиту сприйнятливий молодняк переважно віком 1 – 2 міс, однак хворіють і кроленята підсисного періоду. Дорослі тварини хворіють рідко. Як правило, захворювання має вигляд ензоотії й тільки в окремих господарствах виявляється спорадично. Джерело збудника інфекції — хворі кролі. Зараження відбувається при прямому контакті хворих кроленят зі здоровими. Сезонність при цьому захворюванні не виражена. Окремі господарства є стаціонарно неблагополучними щодо інфекційного стоматиту. Смертність при цьому захворюванні сягає 20 – 30 % і більше.

Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 4 доби. Захворювання починається з почервоніння слизової оболонки ротової порожнини. Потім з’являються білуваті нашарування, які поступово відриваються, на їхньому місці видно ерозії та ранки. З ротової порожнини хворих тварин виділяється значна кількість слини. Кроленята труть лапками мордочку. Тварини стають малорухливими, забиваються в куток, апетит зберігається, однак корм вони поїдають погано, настає схуднення. Температура тіла в межах фізіологічних коливань. За типового перебігу захворювання триває 8 – 12 днів і закінчується одужуванням; однак у разі тяжкого (з явищами проносу) перебігу смерть настає на 2 – 5-ту добу. Інфекційний стоматит може мати легку форму, за якої в ротовій порожнині можна виявити незначну кількість ранок, що істотно не впливають на самопочуття тварини.

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді трупа відзначається виснаження, хутро тьмяне, скуйовджене. Волосяний покрив у ділянці мордочки, підщелепового простору, лапок мокрий, склеєний. Видима слизова оболонка ротової порожнини анемічна, набрякла, сірувато-жовтого кольору, на ній добре видно смугасті й круглі ерозії та ранки. В інших органах характерних патологічних змін немає.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак, епізоотологічних даних і патологоанатомічних змін. Лікування. Специфічної терапії хворих кролів не розроблено. Неспецифічні засоби доцільно застосовувати на початку захворювання. Лікування кролів, хворих на інфекційний стоматит, полягає в промиванні порожнини рота й зрошенні підгруддя (куди збудник потрапляє зі слиною) 0,15%-м розчином йоду, а також давання всередину розчиненого норсульфазолу. Одночасно у раціон кроленятам вводять м’які корми, а також молоко — по 20 – 30 мл на голову. Як правило, неспецифічна терапія хворих кролів дає відчутний ефект. Імунітет не вивчено.

Профілактика та заходи боротьби. Профілактика інфекційного стоматиту кролів ґрунтується на чіткому виконанні загальних ветеринарно-санітарних вимог. З появою захворювання хворих і підозрюваних щодо захворювання кролів ізолюють і лікують. Решту тварин щодня ретельно оглядають з метою раннього виявлення хворих, звертаючи при цьому увагу на стан слизової оболонки ротової порожнини. Клітки та інвентар дезінфікують. Обмеження знімають через два тижні після останнього випадку захворювання або загибелі кролів і проведення заключних заходів.

Дякую заувагу