Презентаційний матеріал: "Система образів драми-феєрії «Лісова пісня». Міфологічні образи. Символічність образу дядька Лева. Образи мати Лукаша й Килини".

Тема: «Система образів драми-феєрії «Лісова пісня». Міфологічні образи. Символічність образу дядька Лева. Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості»Презентаційний матеріал створила. Ганноцька Поліна Вікторівна,вчитель української мови та літератури Запорізького класичного ліцею

Актуалізація опорних знань«Лісова пісня» - драма-феєрія, драматична поема. Драматична поема – жанр, що поєднує ознаки драматургії та поезії; це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності

Актуалізація опорних знань. Особливості драматичної поеми: В її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;Тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності; символіки, міфологічності;Ліричність, емоційність, навіяні ліричними прологами, посвятами, ремарками, монологами;Білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;Ідейний зміст твору, завершення тієї чи іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом

Актуалізація опорних знань«Лісова пісня» - твір неоромантичний. Основні риси неоромантизму: Повернення до фольклору;На перший план виходить чуттєва, емоційна сфера людини;Змалювання неповторної особистості, яскравої індивідуальності;Зовнішні події відсуваються на задній план, змальовується внутрішній світ людини;Повернення до символізму;Використання фантастичного та казкового;Туга за досконалістю.

Система образівь

Мавка У Лесі Українки…У Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного. У східнослов’янській міфології…Злий дух, який часто несе смерть. Мавки – померлі до хрещення діти. Не має тіла, не відображається у воді. Спини не має, через що видно всі нутрощі.

Мавка в «Лісовій пісні» виступає як невмируща сила природи, як безсмертна краса, що у своєму плині і розвитку стає вічним життєвим джерелом мистецького натхнення. Мавка«Дяка щира тобі, ніченько–чарівниченько, Що закрила ти моє личенько! І вам, стежечки, як мережечки, Що вели мене до березочки! Ой, сховай мене, ти, сестриченько!»

Русалка. Русалка – уособлення небезпечної водяної стихії. Молода водяна красуня, котра живе на дні ріки, водоймища. Риб’ячого хвоста не має. Вночі, коли сходить місяць, русалки виходять на берег озера чи річки, чешуть коси і водять танки. Чудовим співом заманюють дівчат чи юнаків, затягують їх у воду і залоскочують. Оберегом від русалок були хрест та полин. Як правило, русалками ставали дівчата, які втопились від нещасливого кохання або втоплені мачухами. Побутували повір’я, що русалку можуть жити в полях і лісах, де люблять гойдатися на гілках дерев. Русалка може вийти заміж за чоловіка, але шлюб цей завжди нещасливий. Русалка у творі є водяна і лісова.

Водяна русалка Русалка випливає i знадливо всмiхається, радiсно складаючи долонi. На нiй два вiнки - один бiльший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-пiд нього спадає серпанок. Найкраще для Русалки сидiти край рибалки, глядiти неборака вiд сома та вiд рака, щоб не вiдгризли чуба. Польова русалка З жита раптом виринає Русалка польова; зелена одіж на ній просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі запутались рожеві квіти. Русалка

Водяник. Водяник – злий дух, що живе в річках, озерах, болотах і завдає людям нещастя. Завжди оголений, має чорну луску. Має довге зелене волосся, бороду, лапи замість рук з перетинками хвіст риби, розжарені очі. Розсердиться – греблі рве, млини підіймає, тварин та людей до води тягне. Йому приносять жертву рибалки, мірошники, бджолярі.

Водяник. У «Лісовій пісні» Водяник – добрий володар водяного царства. Русалка називає його татусем. Леся Українка: «Виринає посеред озера. Він древній сивий дід. Довге волосся і довга сива борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу. На голові корона із койок. Голос глухий, але дужий»

Водяник«…То Водяник в драговині цупкій привик одвіку усе живе засмоктувати - Той клятий Водяник! Бодай би всох! Я, наловивши риби, тільки виплив на плесо душогубкою, – хотів на той бік передатися, – а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! Ще трохи – затопив би!»

Перелесник. Перелесник - найзліший повітряний дух. На відміну від інших духів, має вогненний хвіст. Його називають ще Чорним, бо робить він тільки зле. Коли, бува, змій-перелесник пролітає над чиєюсь хатою, то в ній пропадає добробут, гине худоба, всихає сад. Перелесник дурить людину й зводить її на лихе, а гарних дівчат заманює і губить. Літає високо в піднебессі, дихаючи вогнем; над хатою розсипається іскрами і через комин з’являється перед вибраною подругою у вигляді молодця незрівнянної краси. Якщо очарує якусь любовними чарами, то це на все життя. Вірили, що його можна «дістати» з великої туги за покійною людиною. Втілившись в її образ, перелесник міг вступати у подружнє життя з живими людьми. За повір’ям, жінка, з якою живе вогненний змій, стає відьмою, а самі відьми літають до своїх коханців, перетворюючись на вогненних змій - літавиць.

Перелесник у драмі-феєрії - це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйнорозвіяним волоссям, чорними бровами і блискучими очима. Перелесник, улесливо в’ючись біля мавки, говорив їй: ”Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці,там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці, наче блискавиці”. Перелесник

Перелесник у Лесі Українки - символ мудрості, свободи, пристрасті. Він з’являється несподівано, його мова й рухи рвучі, нестримні. У той же час він вірний у коханні: рятує Мавку-вербу від сокири, хоча дівчина й відхилила його кохання. Перелесник

«Той, що греблі рве» - символ весняної бурхливої води, а «весняна вода, як воля молода». Він служить Океану, а не Водянику - «господарю тихої води, драговини й застою, який дружить з осіннім дощиком». «Той, що греблі рве» – сколочує ріки. Він справжній нероба, підступний, приносить шкоду, «зрадлива і лукава в нього вдача» «…молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйним і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до яскраво-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами…»«Той, що греблі рве»

Лісовик — міфологічний образ, що уособлював небезпеку, яка підстерігає людину в лісі. ‘’Малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці ’’Лісовик

Потерчата— це русалки з народних балад, тобто втоплені нехрещені байстрята. Їхні образи — а це у драмі бліді дітки в біленьких сорочечках — мимоволі викликають жаль. Вони не вибирали свою долю. «…. Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння, і лататтям повкривала, і тихенько заспівала: "Люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята!"Потерчата

У Лесі Українки злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й чекають, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю (Чорт). За народними віруваннями, злидні – злі істоти, маленькі, зі зморшкуватими мордочками, в сірому або чорному вбранні. Їх завжди декілька. Прислуговують Лихові. Час від часу оселяються у певному будинку або дворі, і тоді біда господарю. Тварини гинуть, добро зникає, врожай гине, в родині нема злагоди. Коли господарство знищене, злидні повертаюся на млин і підшуковують собі нову жертву. Злидні

«Куць»-молоденький чортик – панич. Відомо , що на заході України це слова «біс», «чорт»,тому їх замінюють словами: нечиста, дідько, куць. Куць

Той, що в скалі сидить«Темне, широке, страшне Марище». “Той, що в скалі сидить” – втілення непереможного, абсолютного зла.«Я поведу тебе (від авт. - Мавку) в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними, німими свідками подій, що вмерли…»

ВербаЄ в “Лісовій пісні” і образи –символи. Це – верба; сопілка; зима, весна, літо, осінь. Образ верби проходить через увесь твір:це і верба, де Мавка зимувала; і вербичка, якою стала Мавка після прокльонів Килини, а потім спалахнула ясним вогнем; і вербиця, що виросте з попелу спаленої вербички

Сопілка Глибоким є й образ сопілки. Вона розбудила Мавку, повернула до життя і любові, “солодко” грала, “глибоко краяла ” її душу. Для майбутніх поколінь безсмертя Мавки обізветься теж “голосом ніжним тонкої сопілки”, мелодією, яку напровесні вигравав Лукаш, “мрії збираючи в гаю”. Отже, інших вона теж будитиме зі сну, бо мистецтво й краса – вічні, вони завжди викликатимуть у людей добрі почуття.

Образи символи пір року ( весна,літо,осінь, зима) співпадають з композицією твору:весна – початок кохання Мавки і Лукаша;літо –розквіт кохання Мавки та Лукаша;осінь – зрада Лукаша.одруження з Килиною, розпач Мавки;зима - Лукаш з вовкулаки стає людиною. Жалкує за втраченим. Мавка гине, залишаєтьсятільки її безсмертна душа. Лукаш замерзає. Пори року

Природа в «Лісовій пісні» постає одухотвореною. Самі по собі сили природи не шкодять людям. Вони перебувають у балансі. І лише тоді , коли природна гармонія порушується людськими вчинками, світ як живий організм починає діяти за законом «злочин-кара». Той, хто порушив закони гармонії, не може досягнути щастя ( це і є природня кара, кара Всесвіту за помилкову поведінку, хибні життєві цінності, нехтування любов’ю, зраду своїх мрій тощо). Чому Леся Українка в «Лісовій пісні» трансформує образи міфічних істот, надаючи їм позитивної оцінки?

Дядько Лев«Дуже добрий з виду", у нього "довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки", на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить. Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гармонує з душевною його красою та з ніжною красою лісового куточка. Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть "зустріти" Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Лев уже старий чоловік, поважний і дуже дорий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту…Що ти, сестро,Так уїдаєш раз у раз на дівку?Чи то вона тобі чим завинила?То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель. То він на жарт осикою то терличем лякає. Люблю старого. Та ж якби не він, давно б уже не стало сього дуба, що стільки бачив наших рад, і танців, і лісових веселих таємниць.…де ж є відьма в лісі?Відьми живуть по селах…Дивись ти – «дядечку»! Знайшлась небога!А хто ж його призвів у пастку лізти?(Докірливо хитає головою). Ед, кодло лісове! Така в вас правда!.. Що лісове, то не погане,сестро, - Усякі скарби з ліса йдуть…Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та серце добре в тебе. Під дубом поховали,а прийшлося. Коло пенька старому спочивати.(цитатна характеристика)

Дядько Лев – утілення людської мудрості та доброти. Філософ. Прагне жити в гармонії з усім живим;Не чинить зла нікому;Не здійснює помсти.

Мати Лукаша та Килина{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Мати Лукаша. Килина. Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим!Ей, ні вже, дядинусю, я піду. Дивіть, уже нерано, - я боюся. Ти б іще зібрав сюди усіх відьом із лісу. Я тії подою, що тут застала, та націджу три краплі молока – хунт масла буде…Коли ти, дівонько, не хочеш жати, то я ж тебе не силую. Вже якось сама управлюся, а там на вісень, дасть біг, знайду собі невістку в поміч. Он чоловіка десь повітря носить,А ти бідуй з свекрушиськом проклятим, - Ні жінка, ні вдова – якась покидька!Таке воно, простибіг, ні до чого…Я там під печею пиріг сховала, -Як баба вийде до комори, - з’їжте. Ой мій упадоньку! Що ж ти робила?Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!(цитатна характеристика)

Буденність – Творчість, мрія. Вибір Лукаша показує, що часто в житті перемагає буденність, знищуючи живу душу.

Ознаки романтизму в «Лісовій пісні»

«Але, безперечно, апофеозом творчості Лесі Українки була «Лісова пісня»… Вона і всім дає ось уже стільки дорогих років радості відкриття неповторного світу української міфології, природи, звичаїв, самої душі народу. І в той же час, можливо, це був перший екологічний зойк. Перша пересторога. Перше благання: «Не рубай!» перше попередження, що зрада може перетворити на вовка. Що все може піти прахом. І тоді по лісах блукатиме тільки наша загублена Доля». Ліна Костенко

Дякую за увагу!Тестування. Цікаво! Перегляньте також презентаційний матеріал Ганноцької Поліни Вікторівни за темою: «Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа. Художні особливості. Символічність образів Мавки та Лукаша»:https://naurok.com.ua/prezentaciyniy-material-lesya-ukra-nka-drama-feeriya-lisova-pisnya-folklorno-mifologichna-osnova-hudozhni-osoblivosti-simvolichnist-obraziv-mavki-ta-lukasha-176566.html