Презентація "Толерантність як показник компетентності педагога"

Толерантність як показник компетентності педагога

Толерантність (мед.) – це здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників

На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших.

Це терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань, вона є умовою стабільності та єдності суспільств.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Виховання толерантності як риси характеру:треба бути готовим до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;навчитися сприймати людей такими, як вони є, не намагаючися змінити в них те, що не подобається;цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання не залежно від того, чи збігаються вони з нашими;зберігати “власне обличчя”, знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Змістовні види толерантностіПолітична. Міжнаціональна. Расова Релігійна. Гендерна. Вікова. Фізіологічна Освітня. Географічна. Міжкласова. Сексуально-орієнтаційна. Маргінальна

Педагогіка співробітництва і толерантність – це поняття, без яких неможливі будь-які перетворення в сучасній освіті.

Толерантний педагог повинен уміти:аналізувати і прогнозувати основні результати власної професійної і комунікативної діяльності;вміти створювати та підтримувати толерантне навчально-виховне середовище;оперативно визначати потреби власного психолого-педагогічного вдосконалення та здійснювати їх практичну реалізацію;координувати (узгоджувати) діяльність усіх ланок і усіх суб’єктів навчально-виховного процесу.

Спілкування – це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування

Педагогічне спілкування забезпечує взаємодію вчителя та учнів, дає можливість встановити психологічний контакт, організувати навчальний процес, є засобом передачі інформації. Важливо, щоб таке спілкування базувалося на принципах ПОВАГИ, ДОВІРИ, ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ.

ТОЛЕРАНТНІСТЬТ – терплячий, товариський, тактовний;О – обережний, об’єктивний, особливий;Л – лояльний, лагідний, легкий. Е – енергійний, ефективний, елегантний;Р – рівний, розсудливий, рівноправний;А – активний, акуратний, авторитетний;Н – надійний, найдорожчий;Т – терплячий;Н – ніжний, незалежний;І – інтелігентний, ідеальний, ідейний;С – співпереживаючий, співчуваючий;ТЬ – тактовний, товариський.

толерантністьспівчуваючийтерплячийенергійнийнезалежнийоб’єктивнийлояльнийнадійнийінтелігентнийтактовнийенергійнийрівнийактивнийтовариський

Є особливі люди, які не знінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх у щось нове та прекрасне, отримуючи користь і знання від ситуації.

Ми різні і в цьому наша сила

Головні принципи толерантності у вихованні:довірче співробітництво;екологія взаємовідносин;формування почуття власної гідності, самоповаги, поваги до оточення, народів;творчість, що забезпечує реалізацію варіативних підходів до встановлення толерантних відносин і аналізу ситуації взаємодії.

Основні вимоги до професійної діяльності толерантного педагога:виховувати з любов'ю і в ім'я любові;виховувати в дусі миру;бути прикладом для дітей; уникати жорстких ієрархічних стосунків;підтримувати емоційні прихильності, розвивати в учнів почуття взаємної поваги;створювати вільну і демократичну атмосферу в класі;бути справедливим;бути готовим і здатним до діалогу.