Коротко про життя Народився 3 квітня 1918 р., с. Ломівка (нині Дніпро), письменник, літературний критик, громадський діяч, Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України, академік НАН України. Герой України (2005, посмертно). Після смерті матері, 3-х річного Олеся беруть на виховання бабуся і дідусь (батьки матері)У 1927 році пішов до Бреусівської семирічної школи. Навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник1936 р. почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Олесь гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій1938 р. - вступив у Харківський університет ,проте залишив навчання і разом з іншими студентами пішов добровольцем на фронт Другої світової війни у 1941 р. (був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї), але і за таких умов не розлучався з творчістю, Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів»
Коротко про життя Попав у полон, звідки втік у 1943 році і повернувся захищати свою Батьківщину у складі Червоної Армії. Отримав два поранення, був нагороджений орденами «Слави» і «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва»У грудні 1945-го демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в тодішньому Дніпропетровську (нині - Дніпро), почав літературну роботу. Відновив навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. У 1959-1971 pоках Олесь Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка. Отримав звання Героя Соціалістичної праці. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Був депутатом Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. На сесії Верховної Ради України після історичного референдуму 1 грудня 1991 року Олесь Гончар проголосив результати волевиявлення українців жити у незалежній Україні. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О. Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років». Помер О. Гончар 14 липня 1995 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Творчий доробок. Перша книжка «Альпи» із трилогії «Прапороносці» вийшла в 1946 році у журналі «Вітчизна». Восени 1948 року світ побачила остання книга трилогії «Прапороносці» – «Злата Прага». Події роману охоплюють шлях, який проходять офіцери й солдати – українці у 1944-1945 роках через Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію. Вони знаходять спільну мову і з румунськими солдатами, які недавно були ворогами, а тепер стали союзниками, і з цивільним людом у Будапешті, і навіть з перестарілим угорським графом у його маєтку, і, ясна річ, із словацькими селянами та мешканцями чеських містечок.
Творчий доробок. Протягом 1949-1960 років у світ вийшла низка творів Олеся Гончара на воєнну тематику: «Земля гуде», «Партизанська іскра», «Людина і зброя»,книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) — історико-революційній проблематиці. У 1968 році вийшов друком роман «Собор», але невдовзі був вилучений з літературного процесу.
Творчий доробок. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка. Опублікував романи «Циклон» (1970), «Бригантина»(1973), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), у 1989 р. – повісті «Далекі вогнища», «Спогад про океан», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі». Якісна новизна романів «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970) полягала в тому, що акцент у них зроблено на найсокровенніших питаннях життя і смерті людини, на проблемах незнищенності її.
Творчий доробок. Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964р.), то доля написаного наприкінці 60-х років «Собору» склалася драматично. Перші рецензії на роман були схвальні, але невдовзі через критику твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття. Працю на ниві художньої прози Олесь Гончар постійно поєднує з літературно-критичною творчістю. Почавши ще в студентські роки з досліджень поетики М. Коцюбинського і В. Стефаника, він згодом створив десятки статей, які вже публікувалися в трьох окремих книгах («Про наше письменство», 1972; «О тех, кто дорог», 1978; «Письменницькі роздуми», 1980) та входили частково до шеститомного зібрання творів письменника.
Ознаки новели: лаконізм, яскравість і влучність художніх образів; наявність строгої композиції з чітко вираженим композиційним осердям (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст, паралелізм сюжетних мотивів тощо); сюжет простий, надзвичайно динамічний, містить момент ситуаційної чи психологічної несподіванки; мінімальна кількість персонажів; персонажі — цілком сформовані особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини; концентрація уваги на змалюванні внутрішнього світу героїв, їхніх переживаь і настроїв. Новела (від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вираженою ідеєю.
Твір воєнної тематики про кохання, яке не знає кордонів і поєднує серця всупереч війні. Це спогад солдата-розвідника про момент, який відбувся у словацькому містечку Модри Камень (Синій Камінь, містечко в центральній частині Словаччини). Мрія і дійсність у новелі “Модри Камень” (1946).
Тема новели: складність людських почуттів, трагічного кохання, якому не судилося внутрішньо розкритися між солдатом-українцем і дівчиною-словачкою в період війни й окупації.Ідея: утвердження моральної сили й внутрішньої краси людини, сили кохання, нездоланої любові, яка сильніша за смерть. Сюжет: словацька дівчина Тереза врятувала українського розвідника, якого поранили у гірському словацькому містечку. Між ними зародилося палке кохання, яке не мало продовження, бо Терезу стратили поліцаї за переховування радянського воїна. Основна думка цього сюжету: сила кохання і нездоланна любов сильніші за смерть.
Композиційно-стильові особливості. Новела «Модри Камень» написана в романтично-піднесеному стилі. Мить кохання, що зародилося між радянським бійцем і словацькою дівчиною, виступає як засудження війни. Розмова в новелі ведеться від першої особи. Діалог героя-оповідача з красунею Терезою не має чітких контурів. Зав’язка — випадкова зустріч українського солдата в гірській словацькій оселі з дівчиною Терезою. В обох виникають перші почуття, але Тереза гине від руки поліцая. Радість і щастя обриваються вмить, залишивши тільки силует світлого почуття, яке так і не змогло розквітнути — це кульмінація.
Розв’язка — повернення радянського розвідника після визволення території, але він не застає Терезу живою. Її світлий образ продовжує жити в пам’яті солдата, в його мріях: «Померкло, стерлося все. Навіть те, що звучить незабутнім першим коханням. Чому ж це випадкова зустріч, єдиний погляд, єдиний у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне? Ти — як жива». Цією думкою Олесь Гончар стверджує, що кохання, наперекір усьому, переживає смерть.
Особливість оповідіОлесь Гончар передає сум оповідача, його тугу за нерозквітлим коханням, глибоке душевне зворушення ліричного героя, його палку любов, настрій. Достовірність зображуваних подій підсилює в новелі відповідний контекст ономастики. Власні географічні назви ніби «прив’язують» зображувані події у творі до словацького етносу: Рудні гори, Модри Камень.
Символіка кольорів. Білий — як символ невинності, чистоти й радості, сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою («Білі стрункі ноги...», «...білі руки, біла легка сукня...»). Зелений — символ природи й молодості, колір надії на злагоду, мир і спокій. Голубий — символізує благородство, ніжність і вірність, легкий сум, недосяжність вічного, як недосяжною є небесна блакить («Модри Камень», «небо весняне високе голубе», «блакитний дзвін»). Чорний — символ темряви, зла і смерті («чорне згарище», «голий чорний димар», «чорна пов’язка на рукаві»).
Інформація, яку варто запам’ятати до ЗНО Епоспсихологічна новелаодна з новел ранньої творчості письменника, написана із фронтових спогадів. Неоромантизм5 частинхудожня детальпроблема любові та війни, гуманізму та жорстокостісловацьке містечко Модри Камень у часи Другої світовоїрозповідь про неочікуванне кохання солдата-розвідника та словацької дівчиниутвердження невмирущості кохання та життя, незважаючи на війнуідею перемоги романтичного коханя над смертю засвідчує розмова-марення солдата з Терезою“Модри Камень” починається реченням “Бачу, як ти виходиш зі своєї гірської оселі й дивишся вниз”
Запам’ятайте сюжет та композицію. Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною. Зав’язка: прихід партизанів (оповідача і його друга Іллі) у дім Терези і її матері. Розвиток дії: перебування партизанів в словацькому домі, їх відхід. Кульмінація: розповідь матері про те, як забрали Терезу, про її останні хвилини.. Розв’язка: спогади-мрії оповідача про кохану.