Пригоди Аліси в Країні Знань

Пригоди Аліси в Країні Знань

(Звучить музика. За сценою ведучий читає вірш)

 

Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

 

 (На сцену вибігає Кролик, постійно дивиться на годинник)

Кролик:

О! Як я запізнююсь! Як запізнююсь! Я точно не встигаю…О! Ще й ця дівчинка біжить за мною…Навіщо? Що їй потрібно?

   (озирається навкруги)

Де це враз я опинився?

   (усіх роздивляється)

А чому це, а чому ви такі веселі?

   Чом це радощі у вас, наче акварелі?

   А чому це, а чому світло тут і чисто?

   І вітають малюків чому урочисто?

 

(Звучить музика. На сцену вибігає Аліса,

Кролик ховається і спостерігає за Алісою)

Аліса:

   От побіг, не привітався!

   Чемності він не навчався?

   Дивний гість, і звідкіля він?...

 

(Аліса здивовано озирається навкруги)

Аліса:

Ой! Я ж побігла за Кроликом але потрапила у якусь незвичайну країну…Що ж це за місце?

 

(Проходить біля дітей, роздивляючись їх)

 

Дивно…Так багато дітей, всі чисто одягнені, ніхто не бешкетує, не кричить, і у них немає іграшок…І куди подівся Кролик?

 

(Кролик тихенько проходить поза Алісою і наближається

до Капелюшнка-бешкетника, який  з’являється на сцені)

 

Капелюшник-бешкетник (бурмоче в мікрофон):

Іди до школи…Іди до школи…Потрібно вчитися…Лінуватися погано…І повчають всі мене, і виховують…                                                       

Не для мене ваша школа,

   Не піду туди ніколи.

   От потрапити б у казку!

   Там відбуваються дива:

   Розважатись? Та будь ласка!

   Їж та пий – все задарма!

 

(Звучить фонограма. Аліса в цей час шукає Кролика, Капелюшник

звертає увагу, що він не один на сцені)

 

Гей! Ти хто і як сюди потрапила? Тобі що, теж сказали йти до школи, навчатись?

Аліса:

Мене звати Аліса. А ти хто? І куди я потрапила? Що це за дивна країна?

 

Кролик:

   Завжди Бешкетником він був!

   До дитсадка його водила

   Мамуся кожен день.

   Там ридма плакав вихователь:

   Бо він втікав, його нема ніде.

   Але насправді й не ховався —

   Він тихо закутку сидів

   І там дражнив котів.

   Ще й у калюжу вліз –

   І став брудний по самий ніс

 

(Капелюшник задоволено киває головою)

 

Капелюшник-бешкетник:

Я – Капелюшкин-бешкетник. Усі діти з дитсадка збираються вчитися у Країні Знань, а я прийшов сюди за чарівними речами, бо від них буде більше користі, ніж від навчання

 

Аліса:

Але що це за Країна Знань? Що в ній відбувається? І чому тут так багато дітей? І про які чарівні речі говорить Капелюшник?

 

(На сцену виходить Чеширський Кіт)

Чеширський кіт:

    Це країна,  в якій відбуваються надзвичайні дива.

Навчають тут читати,

    Писати гарно й рахувати.

    Поводитися завжди чемно,

    Не гаяти часу даремно…

 

(Звучить пісня про школу)

 

(Звучить фонограма. На сцені з’являється Миша, йде повільно, бурмоче…)

 

Миша:

Ну чому я така нещасна? Навіщо потрібна ця школа? Навіщо потрібне навчання? Хто його вигадав?... Я хочу спати, гратись, розважатись… А тут уроки, книжки, зошити. Може ви мені скажете для чого потрібно навчатися?

 

Чеширський Кіт:

    Ми тобі допоможемо, якщо ти відгадаєш загадки

 

 

 

Миша:

   Ох, не вмію я читати!

   Ох, не вмію я писати!

   І загадки розгадати

   Я не можу, що робить?

 

Аліса(до дітей):

   Друзі, ви допоможіть,

   У біді не залишіть!

 

 (Кролик проводять гру з дітьми)

Кролик:

Зараз я буду показувати вам різні предмети, а ви будете їх називати, але говоріть дуже голосно, щоб Аліса зрозуміла про які чарівні речі говорив Капелюшник

 

(Кролик бере зі столу різні іграшки і показує їх дітям)

 

Аліса:

Які ви молодці! Всі предмети відгадали! І тепер можна взяти чарівні ключики, які відкривають двері до Країни знань!

 

(Звучить музика)

 

Капелюшник-бешкетник:

  Добре, щось я забарився

  Вже давно ні з ким не бився.

  

  Усіх учнів розпустить!

  Школу на замок закрить!!!

  

  Ні до чого навчання!

  Нащо вам оті знання?

  Бути неуками модно!

  Можна робити що завгодно!

Миша:  

      Днями працювати!!!

  А коли ж нам гратись?

  Геть читання! Геть писання!

  Непотрібні нам ті «знання»!

  

(Під музику хватають з Мишою ключики і втікають до школи)

 

Чеширський Кіт:

  Ой! Що робити?! Ці бешкетники забрали ключики! Як же ми тепер потрапимо туди? Що допоможе відкрити нам двері?

 

Аліса:

  Допоможіть нам діти! Я чула, що ключики можна повернути, якщо показати гарні знання!             

 

Кролик:

  Так! Але у нас дуже мало часу! Як ми можемо так швидко перевірити чи є знання у наших дітей?

 

Чеширський Кіт:

  Допитливі діти

  Знати хочуть все на світі:

  Захід де, а де є Схід?

  Чому дощик йде в обід?

  Де до ранку бродить Сонце?

  Чому сніг йде за віконцем?

  Діти ви готові  позмагатись за повернення чарівного ключика?

 

(Аліса та Кролик проводять розважальну вікторину з дітьми)

Аліса:   

  Праву ручку піднімаємо

  Вправно пальчики рахуємо!

  Один, два, три, чотири, п’ять!

  На правій ручці – рівно п’ять!

  І на лівій порахуємо!

  Вище руку піднімаємо!

  Один, два, три, чотири, п’ять!

  І на лівій – рівно п’ять!

  Права – п’ять  і ліва – п’ять!

  Добре вмієм рахувать!

Кролик:

 А тепер давайте вирішимо, що вам потрібно взяти з собою до школи. Я буду називати слова, а ви плескайте два рази в долоньки, якщо це вам потрібно у школі і один раз – якщо не потрібний. Але будьте дуже уважні!

 Книга, ручка, олівець, цукерка, лялька, машинка, рюкзак, мама, зошит, альбом, бабуся, щоденник

Чеширський Кіт:

 Молодці! Ви чудово справились із завданням! А тепер поверніться до один до одного і подаруйте посмішку!

 

(За сценою лунає мелодія дзвінка)

Аліса:

 Тихо! Ви чуєте ці звуки? Це лунає чарівний дзвіночок, який своїм передзвоном скликає всіх дітей на урок

 

Чеширський Кіт:

  А це значить що ми перемогли Капелюшника і Мишу, і, нарешті,  можемо відкрити двері до чарівної Країни Знань!

 

(Під музику Капелюшник і Миша з’являються

на сцені із дзвоником та ключами у руках)

 

Капелюшник-бешкетник:

  Ой, не треба нас карати!

  Ми теж багато хочем знати!

Миша:

  Зрозуміла я, друзі милі,

  Що знання – це справжня сила,

  Подарують вони крила,

  Перевершать чудеса.

  

Аліса (звертається до дітей):  

  Ну що, діти? Дозволимо їм з нами вчитись?

  

 Але ж ми не можемо розпочати свою подорож по Країна Знань! І знаєте чому?

 

Чеширський кіт:

 А тому що для нас ще не пролунав дзвіночок! А без нього двері до Країни Знань не відкриються!

 

Кролик:

 Так я знаю що робити! Я придумав! У будь якій країні, а особливо у чарівній,  є найголовніша людина. А  в нашій чарівній Країні Знань найголовнішою людиною є директор школи!

 

Аліса:

 Так! (звертається до Капелюшника і Миші) Негайно відайте їй чарівний дзвіночок

 

(Капелюшник і Миша віддають дзвіночок директору.

А в цей час Кролик(бурмочучи собі під ніс «Крабле, рабле,

бемс, бебемс») бере за руку учня і підводить до директора)

  

Аліса:

  Агов! Друже! Що ти задумав?

Кролик: 

  Що, що…Але ж дзвіночок важкий, а директор – тендітна жінка! Тому я й вибрав чоловіка-джентльмена, який допоможе їй справитись із нелегким завданням!

 

(Дзвенить дзвіночок. Герої підходять до дітей)

Аліса:

  А зараз ми разом із вами відвідаємо чарівну Країну Знань! В добрий час, гарних вам оцінок, цікавого навчання і вірних друзів!

 

(Під музику казкові герої заводять першокласників до школи)