ПРИНЦИПИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

УДК 376.36

Педагогічні науки

ПРИНЦИПИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ  

Усатюк М.В.

асистент вчителя

Берізкобершадська філія

Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 Один із чинників, які затримують впровадження інклюзії, — неготовність родин до навчання дитини з інвалідністю в масовій загальноосвітній школі[8].

Партнерські стосунки в тріаді «батьки – педагог – дитина» є основою батьківської компетентності, формування якої потребує розроблення нового змісту педагогічної діяльності. Скеровують педагогічну діяльність з батьками в системі інклюзивної освіти зазвичай шкільні психологомедико-педагогічні консультації, до яких можуть входити вчителі зі спеціальною освітою, фахівці в окремих галузях чи звичайні шкільні вчителі, котрі мають спеціальні знання, досвід роботи з дітьми, котрі мають труднощі в навчанні. Батьки мають бути повноправними членами таких постійно діючих консультацій, оскільки саме вони визначають подальшу долю своєї дитини. Саме батьки можуть повідомити про психологічну готовність дитини і бажання навчатись у закладі «масового» типу. Іноді дошкільники з обмеженими можливостями здоров'я не можуть перебувати в інклюзивних шкільних умовах за різних причин. Одні є лідерами у спеціальних закладах, оскільки є найкращими вихованцями, мають, порівняно з іншими, досить високий рівень розумового та мовленнєвого розвитку, тому болюче переживають втрату лідерства, інші - вкрай гостро реагують на свою ваду, намагаються її всіляко приховати і тому на фоні здорових однолітків знаходяться у постійному стресовому стані[4]. Є й діти, які звикли до постійної уваги з боку вихователів, батьків, потребують надмірного опікування і у великому колективі губляться, відчувають себе загубленими і занадто сором'язливо поводяться, оскільки звикли до знайомих невеличких колективів і навчальних груп, де не більше 10 чоловік. Таким чином, вирішення питання про інклюзивне навчання в кожному конкретному випадку потребує попереднього урахування багатьох факторів, в тому числі: різносторонню готовність дитини до навчання у школі і її бажання; надання спеціальної корекційної допомоги, реальні можливості сім'ї надавати постійну необхідну допомогу дитині у процесі навчання[3]. Налагодження партнерських стосунків між батьками та всіма фахівцями, які працюють у навчальному закладі та надають допомогу дитині з порушенням психофізичного розвитку, є першочерговим завданням[6]. Паритетними мають бути стосунки між батьками здорових дітей та дітей, які потребують особливої уваги, оскільки проведені дослідження засвідчують, що інклюзивне середовище надає можливості для особистісного самовдосконалення, насамперед, звичайним школярам. 

Є кілька шляхів залучення батьків до процесу оцінювання. Батьки можуть збирати інформацію, яка буде корисною для процесу оцінювання: медичні довідки, інформацію про нещодавні зміни в поведінці та спостереження за навчальними потребами дитини, а саме її поведінка та навчання в іншому оточенні. Подекуди використовують спеціальні форми, які мають заповнювати батьки. У цих бланках міститься інформація саме від них. Наприклад, батьків можуть попросити оцінити певні характеристики дитини за десятибальною шкалою або вказати на головні сильні та слабкі сторони дитини. Після закінчення оцінювання та збору додаткової інформації педагоги повинні призначити зустріч з батьками для обговорення результатів, рекомендацій і залучення до прийняття рішення. Першим кроком для усвідомлення ролі батьків у навчальній команді є розгляд можливостей їх участі в навчальному процесі дитини та його підтримки. У разі занепокоєння щодо навчання дитини класний керівник, зазвичай, запрошує на першу зустріч батьків та психолого-медико-педагогічну консультацію, шкільну навчальну команду[5]. Завдання батьків як членів навчальної команди

– мати інформацію та бути відповідальним членом навчальної команди дитини: − брати участь у прийнятті рішень, які впливають на освіту дитини;

− надавати письмовий свідомий дозвіл на проведення будь-якого спеціального оцінювання;

 −  мати повну інформацію про освітні програми, що існують у школі та районі; − надавати важливу інформацію, яка може вплинути на навчання та поведінку дитини у школі;

− отримувати від учителів, керівників та інших спеціалістів інформацію про навчання й успішність дитини;

− мати доступ до інформації про навчання дитини у школі, включаючи результати спеціального оцінювання та звіти;

− отримувати консультації перед залученням дитини до інклюзивного навчання; − регулярно отримувати звіти про успіхи дитини впродовж навчального року;

 − надавати письмовий дозвіл на будь-які додаткові послуги, яких може потребувати дитина;

− отримувати консультації й надавати свідомий письмовий дозвіл на затвердження індивідуального навчального плану (ІНП) для дитини;

− оскаржувати рішення, які не найкращим чином задовольнятимуть навчальні потреби дитини й працювати з командою над пошуком кращих рішень[1].

 Один із ключових моментів забезпечення ефективності навчальної команди «дім – школа» – налагодження позитивних робочих стосунків з педагогами дитини, яка навчається в інклюзивному середовищі, та персоналом школи. Найкращий варіант для цього – знайомство з учителями на початку навчання дитини у школі та налагодження постійної комунікації з ними[2].

Варто зазначити, що питання навчання дітей із психофізичними особливостями у спеціальних закладах чи в інклюзивних умовах потребує виваженого підходу, який ґрунтується на узагальнені та аналізі всіх позитивів як ізоляції, так і інклюзії[7].

Література:

1. Бех І.Д. Виховання особистості. – кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – К.: Либідь, 2003.

2. Білозерська І.О. Реалізація компетентнісної парадигми у роботі з батьками дітей із порушеннями психофізичного розвитку // Особлива дитина: навчання та виховання. Дефектологія. – №4. – К., 2011. 3. Білозерська І.О. Деякі аспекти формування батьківської компетентності у родинах, що мають дітей з порушеннями розвитку // Психолого-педагогічний супровід навчання дітей з порушеннями розвитку. – К., 2010. 30

4. Даниленко А.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх закладах: Монографія. – К.: Міленіум, 2004

 5. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка. – К., 2004.

 6. Елен P. Даніелс, Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потребами загальноосвітніх класів. – Львів: Товариство «Надія», 2000.

7. Колупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими потребами та організація їхнього навчання. – К., 2010

8. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007.