Кожна людина — унікальна, і в цьому її цінність. А ще ми, на відміну від інших живих істот, здатні керуватися не тільки інстинктами, а любити, творити, співпереживати і радіти за інших, допомагати і прощати, і взагалі робити добро. Людяність — це не лише формальне визнання людини найвищою цінністю, а справжня любов до людей, доброзичливе і співчутливе до них ставлення, здатність до самопожертви, розуміння унікальності і неповторності, повага до гідності кожної людини. Людяність проявляється, наприклад, у таких вчинках, як: безкорислива допомога тим, хто цього потребує, прощення кривдників, моральна підтримка тих, хто засмучений, поблажливе ставлення до тих, хто помилився, пожертвування грошей на благодійні цілі, поступлення своїми інтересами заради іншого, добровільна здача крові (донорство) тощо. Гуманність — більш масштабне поняття — любов до всього людства і повага до кожного людського індивіда, а загалом добре ставлення до всього живого. Людяність — більш вузьке за змістом слово, особистісна якість конкретної людини, що виражається в дотриманні моральних принципів, здатності виявляти доброту і великодушність, чесність і відкритість щодо інших людей.
Мета уроку: Ознайомити учнів із поняттями «права людини», «рівність», «справедливість». Розкрити значення прав і свобод людини та їхній пріоритет у демократичному суспільстві. Формувати навички критичного мислення та вміння аналізувати ситуації на відповідність принципам рівності та справедливості. Виховувати повагу до прав інших людей та відповідальність за власні вчинки. Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:✅ Пояснювати значення основних прав і свобод людини.✅ Визначати зв’язок між рівністю, свободою та справедливістю.✅ Наводити приклади ситуацій, що порушують або дотримуються принципів прав людини.✅ Аргументовано відстоювати свою позицію щодо рівності та справедливості.✅ Вирішувати проблемні ситуації, застосовуючи знання про права людини.
Це цікаво! Права людини є загальнолюдською цінністю, а рівність прав і свобод усіх людей — це найвища суспільна цінність. Саме такі принципи закріплено Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року. Це був перший акт, який закріпив міжнародний стандарт у цій сфері та створив ґрунт для подальшої еволюції прав людини. Відтоді щороку 10 грудня увесь світ та Україна відзначають Міжнародний День прав людини.
І хоч всі люди різні, мають неоднакові потреби та інтереси, держава не може і не повинна когось виокремлювати. У цьому полягає принцип правової рівності. Визнання різних індивідів формально рівними — це визнання за ними рівних прав, можливостей скористатися певними благами, рівний захист, відсутність необґрунтованих пільг і привілеїв, рівне ставлення.
Як закріплено в Загальній декларації прав людини, «кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища». Так, наприклад, рівноправними є афроамериканці і європейці, чоловіки і жінки, християни і мусульмани, заможні і малозабезпечені та ін.
Справедливість — правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-небуть або чого-небудь. Людські стосунки, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам. Чи знаєте ви, що… Слово “справедливо” ніколи не змінювало свого значення. Як і у давні часи, воно означає “правильно, слушно, правдиво”. Кожна людина у світі прагне, щоб до неї ставилися справедливо. Ми хочемо, щоб наші здібності цінували, щоб наші дії та старання винагороджувалися. І ми усвідомлюємо, що за погані вчинки нас хвалити ніхто не буде. У свідомості кожної людини є розуміння того, що за добро варто платити добром, а зло має бути покараним. Справедливість найближче до “золотого правила” — ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
Справедливість з однієї сторони полягає в рівному ставленні до всіх людей як до формально рівних, а з іншої - вимагає співмірності, відповідності між правами і обов’язками різних індивідів або їхніх соціальних груп, між діяннями і відплатою, працею і винагородою, злочином і покаранням, заслугами людей і їх суспільним визнанням тощо.
Дослід “Чародійне зникнення” Уявіть собі, що це — ваша душа. Чиста, незаплямована ні обманом, ні нечесними вчинками. Але з вами щось трапилося, і ви одного разу сказали неправду (додає фарби), потім знову (знову додає фарби) — і потягнувся ланцюжок (знову додає фарби). Душа ваша помутніла, їй важко, вона страждає, болить. Ви не винесли цих душевних мук і в усьому зізналися (вливає засіб для відбілювання — “Білизну”). Якою знову стала вода? (чистою, прозорою)Чого нас може навчити цей дослід? (Людей не можна обманювати. Потрібно говорити правду, якою б вона не була)
Як протидіяти несправедливому?Усі ми прагнемо справедливості, проте в нашому житті досить багато несправедливого. Зустрівшись із несправедливістю, людина прагне усунути її. За давніх часів формою відповіді людини на заподіяну стосовно неї несправедливість була відплата: око за око, зуб за зуб, життя за життя. Однак поступово люди зрозуміли, що протидіючі таким способом злу, вони не зменшують його кількість у світі, а, навпаки, збільшують. Неможливо примусити людину бути справедливою, установити справедливі порядки, використовуючи насильство, застосовуючи для досягнення своєї мети силу. У нашому житті справедливості стане більше лише тоді, коли люди усвідомлять шкоду несправедливості й за власним вибором не чинитимуть її. Саме тому найдієвішими засобами протидії несправедливості вважають небайдужість і добре слово.
Інтерактивна вправа «Так чи ні»Усі люди мають рівні права, незалежно від національності. (✅ Так)Держава може скасувати будь-яке право людини, якщо захоче. (❌ Ні)Людина має лише права, але не обов’язки. (❌ Ні)Якщо хтось думає інакше, ніж ти, його думку можна не поважати. (❌ Ні)Свобода слова означає, що можна говорити будь-що без наслідків. (❌ Ні)
Справедливість важлива, щоб кожен міг реалізувати свої здібності, стати самим собою. Адже кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права й свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний її розвиток. Висновок
