Головна мета списку Світової спадщини ЮНЕСКО – зробити відомими та захистити об'єкти, які є унікальними. Об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — місця і об'єкти на планеті, в різних країнах, які вибираються Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури у відповідність до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
У списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, розташованих у Європі, станом на 2023 р. налічується 502 об'єкти. Разом це становить 43,39% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. 449 об'єктів внесені до списку за культурними критеріями, з них 143 визнані шедеврами людського генія. 48 об'єктів включені за природними критеріями, 31 з них визнані природним феноменом виняткової краси та естетичної важливості. 9 об'єктів включені за змішаними критеріями. 4 об'єкти зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО перебувають під загрозою.
острів Саліна. Ліпарські островиострів Ліпарікратер вулкана Фоссаскелі з сіркоюострів Вулкано. Архіпелаг складається з 7 островів: Ліпарі, Саліна, Вулкано, Стромболі, Стромболіччіо, Фулікуді, Алікуді, Панарея. Оспіване Гомером міфічне царство бога вітрів є надбанням людства і охороняється ЮНЕСКО – острови у списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
острів Стромболівулкан Стромболі Стромболі є одним з найдовше діючих вулканів з понад 2000-ріною активністю. Висота вулкана над рівнем моря становить 926 м, над рівнем морського дна – понад 2000 м. Має три активних кратери. На північно-західному схилі знаходиться Sciara del Fuoco – «потік вогню» – підковоподібне заглиблення, викликане багаторазовим руйнуванням конуса вулкна. У 2000 р. оголошений ЮНЕСКО об’єктом Всесвітньої спадщини (разом з іншими Еолійськими островами) за його великий внесок у галузь вулканології з давніх часів.
Плітвицькі озера,Хорватія Плітвицькі озера – це найстаріший парк в Хорватії, перша згадка про нього датується 1777 роком (гідронім записаний священиком Домініком Вукасовичем з Оточаца). Статус Національного парку озера отримали 08.04.1949 р., а з 1979 р. включено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Озеро Козяк (займає площу понад 81 га, найглибша точка – 46 м)водоспад Саставці висотою понад 72 мпечера Шупляра Національний парк включає 16 великих (озера Козяк, Прошчанско, Галовац, …) і декілька менших карстових озер, загальною площею 217 га, розташованих каскадом, відстань між найвищим і найнижчим озерами становить 133 м. Озера парку розділені на дві групи: Верхні та Нижні, їх живлять п'ять річок: Корана, Црна, Бієль, Плітвіца і Рієчіца, 140 водоспадів (головні: Саставці, Веліке каскаде, Козячкі, Мілановачкі), 20 печер (найвідоміші: Шупляра (хорв. Šupljara), Голубняча (хорв. Golubnjača), Црна печіна (хорв. Crna pećina)), і унікальний буковий і хвойний ліси, що збереглися з найдавніших часів і мають здатність відновлюватися.
На озерах росте понад 1260 різних рослин, 75 з яких є унікальними і побачити їх можна тільки тут. Існує повір'я, згідно з яким озера збережуться, поки в цій місцевості будуть жити ведмеді. Плітвицькі озера – місце проживання багатьох видів рідкісних птахів, метеликів, тварин (бурий ведмідь, вовк, білка, куниця, дикий кабан, борсук, олень, косуля, видра) в озерах водиться форель. Чистку території від дерев, що впали тут, не проводять, вони утворюють природні огорожі.
Доньяна, Іспанія Національний парк Доньяна (ісп. Parque Nacional y natural de Doñana) – це природний заповідник в Андалусії, південна Іспанія. Створений як заповідник у 1969 р., коли Всесвітній фонд дикої природи спільно з іспанським урядом придбав ділянку боліт, щоб захистити її. Парк отримав назву на честь доньї Ана де Сільва і Мендоса, дружини сьомого герцога Медіна-Сідонія. Парк є зоною боліт, дрібних струмків і піщаних дюн в Лас Марісмас, де річка Гвадалківір впадає в Атлантичний океан, утворюючи естуарій шириною 7 км.
Парк включений під захист Рамсарської конвенції 04. 05. 1982 р. Територія оголошена об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО в 1994 р.іспанська рись. Рись іспанська – знаковий вид парку, чий ареал проживання обмежений Піренейським півостровом, є однією з найбільш рідкісних великих кішок. Різке скорочення чисельності популяції через скорочення рибних запасів, які є її основним джерелом харчування, призвело до включення рисі до охоронюваних видів в 1966 р. Єдині збережені колонії іспанської рисі розташовані у природних парках Сьєрра-де-Андухар і Кардена (Монторо) та Доньяна.
Дорога Гігантів,Північна Ірландія Дорога Гігантів (англ. Giant's Causeway, ірл. Clochán na bh. Fómharach) – геологічна формація, що складається з близько 40000 зв'язаних базальтових колон, що утворилися в результаті стародавнього виверження вулкана. Розташована на північно-східному узбережжі Північної Ірландії.
«Черевик Гіганта»базальтові призмибазальтові колони. В епоху Палеоцену, 50–60 млн. р. тому, Антрім зазнавав значної вулканічної активності, коли дуже рідка розплавлена базальтова лава проступила через крейдові осади і сформувала широкі лавові плато. Коли лава вистигла, відбулося стиснення, що утворило структури, схожі на стовпи, які також горизонтально розтріскались. Найвищі мають висоту 6–12 м.
Букові ліси Карпат. У 2007 р. об’єкт Букові праліси Карпат був розташований на території України (70%, шість масивів: Чорногірський, Угольсько-Широколужанський, Мармароський, Свидовецький, Кузій-Трибушанський та Стужиця-Ужок) і Словаччини (4 масиви) на площі 77971,6 га. Потім об’єкт двічі доповнювали (у 2011 та 2017 рр.) і зараз він розташований на території 12 країн (Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Іспанія, Італія, Німеччина, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія та Україна) – всюди, де є цінні осередки старих букових лісів.
Пралісом називається перестійний ліс, або його ділянка, що має значний вік від часу виникнення та унікальні біологічні риси. Це похмурий ліс, із величезними віковими деревами, значною кількістю повалених стовбурів, вкритих, підліском та сухостоєм.анемонапорічкабуккленвовче ликомедункачеремшавербозілляліщинабілкаборсуктрипалийдятелбурийведмідьглухаркіт лісовийдовгохвоста совариськозулядикий кабанбілозобий дріздгірська плискаоляпкагадюкакизилберекаолень благородний