«Природно-ресурсний потенціал селища міського типу Солотвино» в рамках реалізації проекту «Люби і знай свій рідний край»

«Природно-ресурсний потенціал селища міського типу  Солотвино»

 в  рамках  реалізації  проекту «Люби  і  знай  свій рідний  край»

Баран  Ірина  Іванівна,

учитель  географії  ЛДКСЗШ  №3

Учасники  проекту: учні  8-А класу ЛДКСЗШ  №3

Термін реалізації  проекту: травень- червень

Керівник  проекту: Баран І.І.

Мета проекту:

•  навчальна: розширення  знань учнів про природно-ресурсний потенціал своєї країни та місцевості; привернення уваги до раціонального природокористування в умовах  сталого розвитку; формування взаємин з навколишнім світом, почуття  відповідальності  за природу  як  національну й загальнолюдську цінність основу життя на Землі;
•  розвивальна: розвиток критичного мислення; пошукових, дослідницьких та індивідуальних здібностей учнів;
•  виховна:  дбайливе  ставлення до природи та її ресурсів, любові  рідного краю.

Тип  проекту: туристсько-краєзнавчий; пошуково-творчий; короткотривалий (віртуальний); довготривалий.

Проблема проекту: зміни  природи  своєї  місцевості під впливом діяльності людини та раціональне використання природних ресурсів.

Актуальність втілення проекту: тривале споживацьке ставлення людини до корисних копалин призвело до різкого скорочення їх запасів, занедбаності місць видобутку, перетворення  їх  на території  екологічного лиха. Сьогодні, у зв’язку  з  порушенням  природного  довкілля особливої актуальності набувають питання охорони надр і раціонального використання мінеральних  та  природних багатств України.

Ставлення до проблеми проекту:

•  розуміння цінності спільної діяльності і взаємодопомоги у вирішенні проблем довкілля;
•  відповідальність за ощадне використання  природних  ресурсів, екологічний  стан в Україні; 
•  усвідомлення власної відповідальності за збереження навколишнього середовища, багатств природи і здоров’я.

Основні  завдання  проекту:

●розвиток допитливості учнів,  пізнавального інтересу до вивчення вище перелічених предметів;

● виховання  позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи, прагнення діяти в навколишньому середовищі відповідно до екологічних норм поведінки;

● формування ключових і предметних компетентностей;

● формування цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній; 

● засвоєння та поглиблення знань про різноманіття об’єктів і явищ природи, зв’язок між явищами живої і неживої природи, зміни природного середовища під впливом людини;

•  оволодіння й удосконалення вміннями проводити спостереження, досліди, вимірювання та описувати їх результати;

●застосування знань про природу в повсякденному житті для збереження навколишнього середовища та соціально-відповідальної поведінки в ній, адаптації до умов проживання на певній території, самостійного оцінювання рівня безпеки навколишнього середовища як сфери життєдіяльності.

Методичні  рекомендації проекту: вивчення  географії  на  основі  туристсько-краєзнавчого  матеріалу  зібраного  під час походів, подорожей та екскурсій  підвищує якість сучасної географічної  освіти, забезпечує  умови для повноцінної  самореалізації  кожного учня. Сьогодні  учні  мають змогу моделювати  свій  образ  природи  через  Навколишній   світ  не  можна  вивчати  лише користуючись підручником, на  учнів   сьогодні  чекають   спостереження  та  дослідження,  екскурсії  та подорожі,  уроки-пленери  проведені  на лоні  природи.

«Світ  наш – не тільки  школа, де  ми  вчимося  пізнавати».
М. Монтень

Міжпредметні  зв’язки  проекту: пропонуємо  вчителям  історії,  біології,  географії, природознавства,  класним  керівникам,  відповідальним за туристсько-краєзнавчу  роботу в  школі  ознайомитись  із  зразком даної роботи, яку  можна застосувати  у практичній  діяльності.

Вміння  проекту:

•  дослідницькі (спостерігати, класифікувати за ознаками, вносити та фіксувати дані в таблицю, формулювати висновки);
•  співробітництва (розподіляти  ролі, робити  свій  внесок в спільну діяльність, по-черзі висловлюватися, підбадьорювати, спонукати  інших, вирішувати  проблеми);
•  презентування (створення стіннівки, плакату, презентації, відеоблогу…).

Механізм  реалізації  проекту:

•  постановка  проблеми; визначення  теми і мети проекту;
•  ознайомлення учнів з основними  етапами, завданнями  для  реалізації проекту;
•  звіти  творчих  груп;
•  використання  зібраних  матеріалів учнів  під час різноманітних туристсько-краєзнавчих  конкурсів, навчальних  проектів.

Уміння та очікувані  результати:

• пояснювати  взаємозв’язки  між  об’єктами  та явищами природи, причини  змін у природі;

●вивчати зміни в природі  за моделями,  у процесі проведення спостережень і дослідів;

●розмірковувати, висувати  гіпотези  та перевіряти їх, експериментувати, добирати необхідні ресурси для проведення спостережень чи дослідів, за їх результатами  робити висновки;

●критично оцінювати та узагальнювати інформацію природничого змісту, усвідомлювати її значення у своєму житті;

●виконувати проект, проводити спостереження за інструкцією чи планом, наданою учителем або складеною самостійно;

●обирати засоби і створювати прості паперові та електронні презетації для відображення ходу і результатів власних спостережень і експериментів, результатів проектів.

Завдання   проекту  для  учнів: (учні  отримують  напередодні  втілення проекту):

• об’єднатися в малі групи (за випадковим збігом, по 4-6 учнів. Наприклад: творчі групи «Мандрівники», «Історики», «Географи», «Геологи», «Дослідники»);
• ознайомитися  з  критеріями  оцінювання вдалого проекту, критеріями і ознаками співробітництва, вміння робити висновки;
• визначити можливі ролі в групі для виконання проекту, розподілити ролі. Визначити лідера групи;
• приготувати необхідне обладнання і матеріали для виконання проекту;
• спланувати і виконати дослідження. Заповнити таблиці «З-Х-Д» та «Тонкі й товсті запитання» в процесі реалізації  проекту;
• презентувати свій проект іншим учням класу (батькам; молодшим класам; паралельному класу …);
• проаналізувати: досягнення, успіхи і недоліки виконаного проекту за критеріями,  вклад  кожного учня  в спільну роботу, вміння співпрацювати, вирішувати проблеми, приймати рішення, формулювати висновки;
• оцінити діяльність учнів при виконанні і презентуванні проекту (самовзаємо і експертне оцінювання).

Реалізація   проекту 

«Природно-ресурсний потенціал смт. Солотвино»

1.    Організація   класу:  

Учитель   пропонує учням розділитись у завчасно створені творчі групи   з відповідним учнем-лідером та підготуватись до реалізації і презентації  проекту.

1.1.Вступне  слово  учителя:

«Україна!.. В цьому  слові  дивна  музика  краси,…

Україна!.. Степ  і  гори, міста  дивної  краси».

В. Хомик

Солотвино  це - справжній  рай для тих, хто вирішив  відпочити та  зміцнити свій організм. Незважаючи  на  скромні  розміри  селища -  це  справжня  Закарпатська перлина, адже  саме тут  знаходиться  цілий комплекс  солоних  озер та озеро Кунігунда,  цілющі  властивості  води  якого  не  поступаються   водам  Мертвого  моря  на території  Ізраїлю. Селище багато  років  було  відоме і через свої соляні шахти, які робили Солотвино одним з головних українських курортів, де  лікують  алергію, хвороби  дихальних  шляхів, шкіри та інше.

Отже, відправляємось  у подорож! Адже  всім  відомо, що …

«Лише  сліпий  може  об’їхати  весь  світ і  нічого  не  побачити».

Томас   Карлейль

2. Основна частина проекту:

2.1.Вибір  маршруту  проекту:

Виступ  творчої  групи  «Мандрівники» та використання прийому «Домашня   заготовка» (учням разом із учителем  завчасно  потрібно  розробити маршрут  подорожі та  підготувати  коротенькі  розповіді  про населений пункт):

Із  Львова  до  селища  міського  типу  Солотвино  Тячівського району  Закарпатської  області можна вирушити  скориставшись послугами  залізничного  чи  автомобільного  транспорту (через селище проходить автомобільна траса Ужгород-Рахів).  Ми  обираємо  залізничний  вид  транспорту, а  саме  потяг № 601 маршрутом  Львів-Солотвино. Солотвино ІІ  є  кінцевим пунктом української ділянки залізниці. Починаючи зі Солотвина І, залізнична колія переходить на лівий берег ріки Тиси та пролягає територією Румунії.

На залізничному  вокзалі  міста  Львова придбавши  квитки  вирушаємо  о  20 год. 23 хвилин  до селища  міського типу  Солотвино Закарпатської області. Поїзд Львів-Солотвино прибуває  на  станцію  Солотвино-лікарня (Солотвино І)  приблизно  о  9 годині 03 хвилини. Солотвино є кінцевим пунктом української  ділянки  залізниці. Починаючи із  Солотвино, залізнична  колія переходить на лівий берег ріки  Тиси та пролягає територією Румунії, а перед селом Ділове  знову  повертається  на  територію  України. Мандрівка  поїздом  триватиме  до 13 годин (в один бік) в нічний час доби. Потяг  Солотвино-Львів  (у зворотньому  напрямку) вирушатиме  із  станції  Солотвино-лікарня  о 17  годині.

На  станції  Солотвино-лікарня  туристів  чекає  приємна  несподіванка, а саме  місцеві  жителі пропонують  проживання у  своїх  будиночках. Проживання  біля  солоних озер  в  приватному  секторі  це - ідеальний  варіант  недорогого відпочинку  для  всіх  категорій  туристів (ціни коливаються від 50 до 150  гривень  за  добу). Проживаючи  в Солотвино в приватному секторі, відпочивальники  отримують  повноцінний  відпочинок  на  солоних  озерах, при  цьому, не переплачуючи за «сервіс»  турбаз, якого  як  правило не має.

Крім  вище  сказаного в  Солотвино  працюють Українська та Закарпатська обласна  алергологічні  лікарні  МОЗ України  у яких  можна  оздоровитись  відвідавши  соляні  кімнати.

2.2.Анкета населеного пункту:

Виступ  творчої  групи  «Краєзнавці»  та використання прийому «Мікрофон»:

Назва - селище  міського типу  Солотвино.

Місце  розташування - Україна,  Закарпатська область, Тячівський район.

Адміністративне  підпорядкування - Солотвинська  селищна  рада.

Дата  заснування - 1360 рік.

Площа смт. -  11,1 км² 

Населення - 8977 жителів на 1 січня 2011 року (румуни, угорці й українці).

Густота населення - 808,7 осіб/км²

Поштовий  індекс - 90575-578 (тел.код 0 3134)

Відстань  до  кінцевої  залізничної  станції  Солотвино ІІ -  1 км

Відстань - до  міста  Ужгород  (обласний  центр)  -  164 км (автошлях), а  до міста Тячів (районний центр)  - близько 24 км

Висота  над  рівнем  моря -  281 м

Географічні   об’єкти - кордон  України  з  Румунією по  ріці  Тиса, солоні  та прісні  озера,  солоне  озеро  Кунігунда.

Промислові  та  громадські  об’єкти -  ДП  «Солотвинський солерудник» в  межах  ДК «Укрсільпром», шахта №9 в межах солерудника Солотвинська підземна низькофонова лабораторія Інституту  ядерних  досліджень НАНУ (сьогодні  не діюча), Українська та Закарпатська обласна  алергологічні лікарні  МОЗ  України,  автостанція,  жд. вокзал,  пилорама, 2  готелі, 2 банки, 24 бази  відпочинку, 3 поштові  відділення, фотоцентр, безліч  магазинів, кафе  та ряд  релігійних  будівель, спелеоцентр...

Історико -  архітектурні  об’єкти -  городище з ІІ-І ст. до н. е., музей  солекопів.

Видатні   постаті, які  пов’язані  з  історією  смт.  - Зенон Коссак (визначний

діяч  ОУН, ад'ютант  коменданта  Карпатської  Січі),  Михайло Колодзінський (визначний  діяч ОУН, керівник  штабу  Карпатської Січі).

Головні релігійні  організації - Українська православна церква , Українська греко-католицька церква, Римо-Католицька  Церква в Україні, Солотвинська община Церкви Християн Віри Євангельської, Євангельські  Християни Баптисти, Адвентисти  Сьомого  Дня, Свідки  Єгови.

2.3.Фізико-географічне положення смт. Солотвино:

Виступ  творчої  групи  «Географи»  та використання  прийому «Географічна карта» або методу критичного мислення «Читання з маркуванням» (на вибір учнів):

 «Де  найкраще  місце  на  Землі?

Виростай,  дитино, й  пам’ятай:

Батьківщина - то найкращий  край».

Дмитро   Павличко

Селище  міського  типу  Солотвино (старі  назви  Акнаслатина, Марамороська Солотвина,  Слатинські  Доли, Солотвин, Солотвино-лікарня) Тячівського  району  Закарпатської  області,  знаходиться  в межах Мармароської котловини на правому березі ріки Тиси  по якій  проходить кордон між  Україною  та  Румунією. Ріка Тиса  відділяє Солотвино від міста Сигіт (Румунія). Географічно селище розташоване між містечком Рахів (географічний  центр  Європи)  та  райцентром  Тячів, а також  між гірськими хребтами  Склаван  і  Магура.

Учитель пропонує учням одночасно аналізувати інформацію та  заповнити таблицю:

2.4.Історична   довідка:

Виступ  творчої  групи  «Історики»  та використання  прийому «Домашня заготовка»:

З  XIII століття  і до 1945 року на  місці  сучасного смт.  Солотвино  існували два села - Слатіна (Фалуслатіна) та Слатінські Доли (Акнаслатіна). Починаючи  з  1360 року датована  перша  письмова згадка про Слатіну в грамоті угорського короля Владислава. Згідно з нею, волоський  воєвода  Драгош  із Бедеу (Бедевля) після повернення з теренів  сучасної  Молдови, де він  зазнав  поразки  від  ворога  угорського  короля - іншого волоського воєводи Богдана (засновника Молдавського князівства), одержав  у  володіння деякі села Мараморощини, в тому числі й Солотвино (Слатіну). Цінну інформацію про історію селища дають «Марамороські дипломи», знайдені  в  архівах у ХІХ- ХХ ст. Вони містять відомості про перших мешканців Солотвина.

2.5.Історія Солотвино та видобуток солі в регіоні:

Виступи  творчих  груп «Історики» та  «Геологи»  з  використанням  прийомів «Домашня заготовка», «Мікрофон»:

Поблизу Солотвино видобуток солі існував від часів завоювання Дакії римським  імператором  Трояном (ІІ ст. н. е.). Селище  розташоване  на  величезному  підземному  моноліті  кам’яної солі. Соляний  щит  тягнеться аж до м. Хуста  на десятки  кілометрів. Пояснення просте, адже в доісторичні часи тут було Карпатське море. Археологи підтверджують  даний  факт  відбитками  риб  та морських тварин, які  містяться  у соляних  брилах  Солотвина. Для  видобутку, зберігання  й охорони солі були запрошені зі Саксонії німці, які збудували в Марамороші численні міста й селища: Сигіт, Довге Поле, Тячів, Хуст, а також Солотвино, яке по-німецьки називалося  Зальцгрубен (сіль).

У соляних  копальнях, крім  кріпаків,  працювали  також засуджені на каторгу селяни з навколишніх сіл. Життя солекопів значною мірою залежало від  розвитку  способів  добування  солі. В  1498  році   у  Марамороші  стався  страйк  солекопів. Король  Владислав ІІ Ягелон  змушений  був призначити  солекопам  тверду плату і пенсію вдовам загиблих.  Цей  страйк  був  першим виступом робітників Центральної  Європи  на  захист  своїх  прав.

У Солотвині у промислових масштабах видобуток солі почався у другій половині XVIII століття. За Австро-Угорщини Солотвинська соляна рудня (штольня)  складалася з 8 копалень, пізніше  діяли  лише  три. Максимум  видобутку солі  в даному  регіоні припадав  на 1968-1970  роки.  Річний  видобуток  солі  за 1970 рік становив  451 000 т. (10 % продукції УРСР). 2006  року  державне  підприємство «Солотвинський солерудник» (державний концерн «Укрсільпром»)  видобувало 9 тисяч  тонн солі на місяць, а для забезпечення рентабельності  підприємства  необхідно було видобувати 20-25 тисяч тон. Запаси  солі становлять 3,5 млрд тон. Головною  продукцією  є  сіль  кухонна  у  пакунках, сіль йодована, сіль-лизунець, сіль у брикетах. Більш  детально  з  історією  видобування  солі  в Солотвино можна  ознайомитись  відвідавши  місцевий  музей  солекопів по вулиці  Шахтарська  № 2.

2.6.Солерудники  та  їх  рекреаційне  значення:

Учитель перед учнями ставить проблемні запитання:

• Чи  сьогодні  продовжується  добування солі в даному регіоні?Якщо ні то чому?
• Які стихійні явища і процеси відбуваються в смт.Солотвино і чому?
• Чи існує загроза техногенної катастрофи в даному регіоні? Якщо так то чому?
• Яке  рекреаційне значення регіону?

Виступи  творчих  груп «Дослідники», «Геологи», «Географи» з  використанням  прийомів «Домашня заготовка», «Проблемне  запитання», «Мікрофон», «Так, ні» або методу критичного мислення «Читання в парах» (на вибір учнів):

Видобуток  солі   залишався  б  пріоритетним  промислом  в  даному  краї, але в  1968 році  в складі  Солотвинської  лікарні  відкрили  алергологічну  секцію. Причиною  її відкриття стала поява після Великої  Вітчизняної  війни у селищі першого солоного озера (підземні води затопили виведену з експлуатації  шахту). З  часом в місцях просідання  грунту з’явилися і інші озера, вода яких через свою мінералізацію набула  лікувального ефекту.

У  шахті  № 9  солерудника  тривалий  період  часу були розташовані підземні приміщення Української алергологічної лікарні МОЗ України, де з 1968 року  застосовували   метод спелеотерапії (використання мікроклімату шахти на глибині біля 300 м) для лікування хворих на астму. Метод спелеотерапії  підсилював  лікувальний  ефект  соляних  озер. Лікувальний ефект створювала   дія  шахтного  повітря,  в  10  разів  чистішого, ніж на поверхні, та  більш насиченого  біологічно  активним аерозолем хлориду натрію (солі). Через  це  унікальне  поєднання  рекреаційних  ресурсів  (за часів Радянського Союзу) смт. Солотвино  отримало  надзвичайну  популярність  як  дитячий  лікувально-профілактичний курорт, де дітей лікували  від  різноманітних  легеневих  захворювань. У шахті  № 8 солерудника  існували аналогічні підземні приміщення Закарпатської  обласної  алергологічної  лікарні.

З  14 березня  1982 року  в  шахті  № 9  солерудника  працювала Солотвинська підземна низькофонова лабораторія Інституту ядерних досліджень  НАНУ.  В ній отримували результати з дослідження подвійного бета-розпаду атомних  ядер. 22  грудня  2010  року  на  території  шахтних  виробіток  ДП «Солотвинський солерудник» внаслідок активізації карстових явищ стався провал 3000 м³  ґрунту. Пам’ятник давнього гірництва, а зараз підземна оздоровниця, сьогодні терпить катастрофу - внаслідок сильних повеней, які доволі потужні  в останні  роки,  активізувалися  процеси розмиву соляних відкладень, і ґрунт у деяких місцях (особливо над підземними камерами шахт) почав  просідти. Через  підтоплення  згодом було  закрито  сім  солотвинських  шахт. Їх просто знищила вода. Ситуація  в  смт. Солотвино контролюється  працівниками  Міністерства  надзвичайних  ситуацій  України.  

У  січні 2011 року  в  Солотвині  стався  новий  обвал на території  шахти  № 8, який зруйнував електропідстанцію та компресорну станцію ДП «Солотвинський  солерудник».  У зону  небезпеки  потрапили  житлові будинки, системи життєзабезпечення населення та об’єкти  інфраструктури. 30 березня 2011 року  КМ  України виділив Закарпатській обласній державній  адміністрації  кошти   на  ліквідацію  наслідків надзвичайної ситуації і недопущення виникнення техногенної  катастрофи на території смт. Солотвино.

Фінансування  передбачало  винесення  за межі зони  карстових  провалів  системи  каналізації, водо- та електропостачання селища, відселення мешканців 72 житлових будинків, будівництво школи, дитсадка та житлового масиву (8 багатоквартирних  і 17 приватних будинків) на новому місці, а  саме  в    смт.  Теребля (приблизно  за  50 км від Солотвина). Але більшість мешканців смт. Солотвино, які  підпадали  під  переселення, виступають проти  таких намірів. Вони хочуть  жити поблизу околиць свого містечка та  поблизу озера Кунігунда. Адже, місцеві  жителі надаючи туристам-відпочивальникам  різноманітні  послуги,  від  даху над головою до приготування їжі.

Починаючи з  середини 2011 року  солерудники  Солотвино  припинили  свою  діяльність.

2.7.Солоні  озера  Солотвина та їх перлина-Кунігунда:

Виступ  творчої   групи  «Географи»  з  використанням  прийому «Домашня заготовка» та  методу  критичного  мислення «З-Х-Д»:

Учитель пропонує учням заповнити таблицю «З-Х-Д» та відповідно поглибити свої знання з теми «Гідросфера. Озера».

Солоні,  високо мінералізовані  озера (концентрація солі - 30,3 грами  на один літр води), які  розташовані в гірській місцевості Закарпаття з цілющими властивостями - це унікальні природні рекреаційні ресурси, що не мають аналогів в країнах СНД. Лікувальний ефект порівнюваний із дією відомого Мертвого моря, що в Ізраїлі.

В соленому розчині і палаговій  грязі  присутні  рідкісні елементи: силіцій, цезій, бром, фтор, рубідій, які дають позитивний ефект при лікуванні серцево-судинної системи, залишкових явищ флебітів та тромбофлебітів, органів рухомого апарату, нервової системи, урологічних захворювань, псоріазу, радикуліту, ревматизму,  артриту,  бронхіту,  астми, алергії. Вода  озер найбільш  ефективна  при  лікуванні псоріазу. Жоден метод не лікує цю хворобу  так успішно, як купання в солоних озерах. Ремісія (час, протягом якого  недуга  не  турбує хворого) після купання в ропі триває не менш ніж вісім  місяців. Застереження щодо купання в озері стосуються  лише  хворих із крайньою  формою  серцевої  недостатності.

Про  чудодійні  властивості  солоної води (ропи) стало відомо понад сто років тому. На околицях смт. Солотвино  віддавна лікували ропою людей, які  приїжджали  на  фаетонах  із різних кінців Австро-Угорщини. Хворі розташовувалися  в готелі, користувалися рестораном та лікувалися доставленою з шахти  ропою, яку розводили  гарячою  водою.

Проте озера в Солотвино раніше були лише прісні. Лише кілька десятків років тому на місці трьох  відпрацьованих  шахт «Кунегунда», «Ніколай»   і «Крістіна» утворилася  невелика  водойма. Першим  в 1902 році  утворилося  найбільше  з  озер - Кунігунда. За однією з версій, озеро  та шахта  отримали назву від імені німецької принцеси Кунігунди, нібито  дружини  київського  князя Ярополка. Вона згідно з легендою, відвідувала  ці   місцями. Втім, набагато  імовірніше, що дані  об’єкти  назвали на честь католицької святої XIII  століття  Кунігунди (Кунікунди) Угорської (Святої  Кінги), доньки короля Бели IV, дружини польського князя Болеслава V.

Утворилося  озеро  в  результаті  просідання  солерудника   на  20 метрів. Площа  поверхні озера - 800 м². Глибина водойми від 1 до 8 м. Озеро неправильної  форми  з островом посередині. Концентрація солей від 146 до 150 ‰, підвищена  концентрація  іонов брому.  Солоність води в озері  викликає відчуття  невагомості  при зануренні.  Протягом  певного часу  улоговину  заповнила  солена вода, а на дні  зібрався  товстий шар аспідно-чорної   лікувальної   грязі. Протягом  року  температура  води в озері Кунігунда  не  опускається  нижче  17 ° С, а влітку  тримається  на рівні  25-27 ° С.

Сьогодні  територія  озера  Кунігунда  поділена  між  приватними  місцевими  підприємцями. На березі озера розташована база відпочинку «Соляні  озера». Слід  врахувати  і  те, що  вхід  до  водойми  є  платним.

Площа  озер   постійно  зростає, сьогодні  сягає  10 гектарів. За останні чотири роки  водне дзеркало збільшилося  втричі. Фахівці пов’язують  це з продовженням  просідання  території  під «Кунекундою», «Ніколаєм» і «Крістіною».

У вихідні до чудодійних озер смт. Солотвино приїжджає  до 15 тисяч  туристів-відпочивальників. Зранку  для  туристів  місцеві  жителі організовують різноманітні  прогулянки, риболовлю, тихе  полювання (збирання грибів), а  згодом  і  купання в озері. Відпочинок біля озера насичений різноманітними розвагами для  дітей і дорослих.

Гарному  відпочинку в смт. Солотвино сприяють і природні  кліматичні  умови, адже  середньорічна  температура  повітря регіону +8,4 °С, атмосферний  тиск 747 мм. рт. ст., відносна  вологість  повітря 44%,  швидкість руху повітря 0,6 м/с, сонячних  променів  до 1790 годин на рік, опадів 824 мм.

2.8.Закарпатська  обласна  алергологічна  лікарня:

Виступ  творчої   групи  «Мандрівники»  з  використанням  прийому «Домашня заготовка» та  методу  критичного  мислення «Тонкі й товсті запитання» (запитання складають учні після почутої розповіді):

Учитель пропонує учням заповнити таблицю і записати у неї свої запитання. Наприклад:

Основним  методом лікування в ЗОАЛ була  спелеотерапія - лікування під землею. Приміщення майбутньої лікарні в далекому 1864 році збудував угорський  єпископ  Павел.  Ця  будівля із стінами  метрової товщини, відома під  назвою “Павел-фюреткерт”, була  його зимовою  резиденцією. Сьогодні  це Закарпатська обласна алергологічна лікарня. Після  другої  світової  війни  приміщення  лікарні  використовували як санаторій для лікування туберкульозу. Другий корпус, який побудований у пізніші  часи  є  сьогодні  лікарнею, реконструювали його у 1972 році.  Ще два корпуси  з’явилися  відповідно у 1974 та 1981 роках.

Перші  кроки для створення  алергологічної лікарні були зроблені в 1968 році. Ідея щодо  використання  відпрацьованої  штольні Солотвинського солерудника  виникла  у  Василя  Павловича  Русина  після поїздки до Польщі, де він ознайомився з алергологічною лікарнею в підземних вирубках соляної шахти. 

Переобладнання  приміщень  для  потреб  ЗОАЛ  було  завершене в 1972 році.  Основним  методом  лікування  була  спелеотерапія. Її  методика  полягала  у  лікуванні  захворювань  органів  дихання  на  основі  використання мікроклімату  колишніх  соляних  вирубок (шахт). Відповідно  хворі   прибували  у  понеділок. Перші  два  дні  вони  проходили  попереднє  медичне  обстеження.  Перший  спуск  у  шахту  відбувався  у  середу  вдень. Він  був  випробувальним і  призвичаював   хворого до підземних умов. Методика  лікування передбачала 21 сеанс лікування  протягом 24 днів. Хворі перебуваючи  на глибині 300 м  від поверхні землі, проходили  12 годинні  лікувальні сеанси. Спуски  хворих  у  шахту   тривали  із  19  години  вечора  до

6 години ранку. Протягом   усього  курсу  лікування  хворі  проходили 21 сеанс. У  колишній штольні були обладнані палати, відділені одна від одної легкими  перегородками. В кожній із них знаходилось по 2-3 хворих. З ними постійно перебував черговий лікар, медсестри. Дитяче відділення було  спільним для всіх. Одночасно під землею могло  перебувати до 90 хворих.

Мікрокліматичні  умови  в  підземному відділенні  становили: температура 18 °С, вологість повітря від 20 % до 60 %. Важливу роль у формуванні мікроклімату відігравав постійний барометричний тиск, низька відносна вологість,  постійна  оптимальна   температура, відсутність  бактеріальної флори та алергенів. Обслуговували  хворих у підземному відділенні  майже  40 працівників різних  спеціальностей. У підземеллі був встановлений і діяв інгаляційний  пристрій.

Сьогодні  підземні  спуски у шахту не відбуваються в результаті її затоплення  водою. На  базі  ЗОАЛ  працює  лише соляна  кімната. Під керівництвом  медичної  сестри до  соляної  кімнати  через  отвір у  стіні  подають  методом розпилення   в повітрі  дрібні  частинки  солі, які вдихають пацієнти. У  кімнаті  одночасно  можуть  оздоровлюватися  до  25  осіб.  Один сеанс  триває  від  45  хвилин. Таких  сеансів  бажано  прийняти  від 7-10. Дане  лікування   супроводжується  фізіотерапевтичними  процедурами та  відвідуванням  озера  Кунігунда. 

Сьогодні  в  лікарні працює 117 осіб (11 лікарів, 39 медичних сестер). Діють три лікувальні корпуси, один з яких управлінський. Фізіотерапевтичне відділення  забезпечує  12 видів процедур. Є апарати  УЗД,  атрипульс,  кварц та інші. Окремо  функціонує  інгаляційний  кабінет (соляна  кімната). Поряд   із  корпусами  лікарні  розташований   парк (7,3 гектарів) із різними породами дерев. Тут ростуть клени, ясени, липи, смереки, буки, граби, дуби. Найстарішому  дубові  вже понад 300 років.

3.  Завершальна частина проекту:

3.1. Підсумок  проекту:

Учитель  використовуючи  метод  критичного мислення ПМЦ або прийом «Самооцінка» пропонує  учням  оцінити  свої  враження і роботу в проекті.  Наприклад (метод ПМЦ):

Наприклад (прийом «Самооцінка»):

• Мені було цікаво тому, що …
• Я  вперше  побачив (ла) …
• Мене   найбільше   вразило …
• Мені   більше   всього  сподобалось …
• Працювати  в групі   мені  було…
• Я  не  зовсім  зрозумів  (ла)……

3.2.Учитель  використовуючи  метод  критичного  мислення  «Сенквейн»  пропонує  учням поділитись своїми враженнями від роботи над проектом. Наприклад:

3.3.Учитель  оцінює  роботу  кожної групи.  

4.  Домашнє завдання:

Учитель  пропонує  учням  (на їх вибір) оформити проект (створення стіннівки, презентації…) .

5.  Використані  інтернет-ресурси  та  література:

1.                   Інтернетресурс:

http://geoswit.ucoz.ru/

http:// literacy.com.ua

http://osvita.ua/

http:// stejka.com

http://uk.wikipedia.org/

http://lisova-zirka.com/services/excursions/

http://www.nationaltravel.com.ua/city/solotvino/

http://www.mandria.ua/k/solotvino/Speleocentr_Solotvino-h21294.html

http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2010/12/02/735663.html

http://otdyhaem.com.ua/zakarpatskaja/solotvino/muzej-soledobychi.html

http://www.monplesir-m.ru/rubrika1/solotvino

http://www.youtube.com/watch?v=NyP_KLznmDs

http://travel.tochka.net/6483-provedite-vykhodnye-na-solenykh-ozerakh-v-solotvino/

http://www.karpaty.info/ru/uk/zk/tc/solotvyno/

http://pics.livejournal.com./karpata_putivnyk/pik

2.                   Матеріали освітньої платформи Критичне Мислення «Як розвинути критичне мислення за допомогою спеціальних методів».
3.                   О.І.Пометун, І.М.Сущенко «Навчаємо мислити критично».- Д.: Ліра, 2016
4.                   Ю. Сітницький. Мандрівки  по  Карпатах. Львів, «Каменяр», 1993 
5.                   Фотоматеріали  вчителя  географії   ЛДКСЗШ № 3 Баран І.І. та окремих інтернет-ресурсів.

6. Фотоматеріали:

Панорама  смт. Солотвино. Солоні  озера

Державне  підприємство  «Солотвинський   солерудник». Шахта  № 9