ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

 

Загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів № 30

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області

 

 

 

 

 

 

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

 

 

 

 

 

 

 

Науковий керівники        вчитель хімії, біології, природознавства та основ здоров”я  Кожевник  Альона  Володимирівна

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград – 2018 р.

 

Анотація

 

       Здійснена спроба пошуку шляхів оптимізації мережі природно-заповідного фонду на основі концепції ландшафтного різноманіття (на прикладі Кіровоградської області): узагальнено та доповнено теоретичні положення про узагальнено та доповнено теоретичні положення про вияви різних аспектів значення ЛР для процесів і явищ ландшафтної оболонки; доповнено теоретичні засади методики та розроблено оригінальну систему показників параметричної метризації ландшафтного різноманіття; означено шляхи застосування теоретичних положень концепції при формуванні екомережі конкретного регіону. Для ряду територій Кіровоградської області складено серію крупномасштабних карт ландшафтів, здійснено аналіз та систематику геокомплексів рангу родів та видів ландшафтних урочищ, трирівневу кількісну оцінку ландшафтного різноманіття регіону (фонових масивів, заповідних об’єктів і суміжних з ними ділянок). Виявлено і кількісно оцінено невідповідність сучасного стану мережі природно-заповідного фонду регіону досліджень вимогам проекту екомережі, окреслено ресурси для її виправлення.

Додаткові теоретичні основи методики і розроблена оригінальна система показників метизації ландшафтного різноманіття, яка включає два блока параметрів структурно – часового і функціонально – часового направлення.

 

Ключові слова: ландшафтне різноманіття, параметрична метризація, паспортизація; таксономічне, топологічне, індивідуальне і функціональне різноманіття, презентивність, навантаженість; природно-заповідний фонд, екомережа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вивчення питань, пов’язаних із ландшафтним різноманіттям є одним із порівняно нових і пріоритетних напрямів у сучасній географічній науці і ландшафтознавстві зокрема.

Постнекласичний етап розвитку ландшафтознавства ознаменувався появою нового різноманітнісного аспекту розгляду геокомплексів планети. Основним стрижнем підходу, що згодом почав набувати рис самостійної концепції, став розгляд множинності геокомп­лексів у контексті закономірно утвореного ними різноманіття. Оскільки процес формування загальних теоретичних засад концепції ландшафтного різноманіття триває, в широкому колі прямих і супутніх наукових проблем актуальними є потреба в узагальненні відомих та формулюванні нових положень про сутність ландшафтного різноманіття (ЛР), методологічні основи його досліджень, вплив ЛР на процеси і явища ландшафтної оболонки, різні аспекти його значення, метризацію ЛР та паспортизацію її результатів. Існує актуальна потреба у дослідженні регіональних особливостей ЛР (зокрема, заповідних об’єктів) тощо.

       Суспільно-господарською необхідністю впровадження ландшафтознавчих пошуків різноманітнісного змісту є гостра потреба в оптимізації взаємодії суспільства і природи (загалом та в межах обраного регіону), пошуку шляхів становлення підтримуваного розвитку – екоеволюції, що зокрема стосується галузі природоохоронної діяльності. Важливим засобом реалізації природоохоронних стратегій є загальнодержавна мережа природно-заповідного фонду (ПЗФ). Очевидною є наявність ряду недоліків та загальна невідповідність сьогочасних результатів її багаторічного функціонування первинно декларованим цілям, реаліям природокористування та екостану довкілля. Це потребує пошуку шляхів оптимізації організації роботи ПЗФ, відповідно традиційним та сучасним міжнародним і державним природоохоронним стратегіям. Одним із таких шляхів можуть стати положення географічної концепції ландшафтного різноманіття, реалізовані в конкретних природних умовах.

 

«Є вірші — квіти...»

Є вірші — квіти.

Вірші — дуби.

Є іграшки — вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є —

каторжани.

Крізь мури в'язниць,

по тернах лихоліть —

ідуть, ідуть по етапу століть..

 

Ліна Костенко

 

 

 

 

Мета і завдання дослідження. Основною метою цього дослідження став пошук шляхів оптимізації мережі природно-заповідного фонду на основі концепції ландшафтного різноманіття (на прикладі Кіровоградської області). Умовою досягнення такої цілі стало послідовне вирішення ряду завдань, головними з яких є:

•                   з’ясування впливу ЛР на процеси і явища ландшафтної оболонки, виявлення різних аспектів його значення для підтвердження можливості розгляду ЛР як основного об’єкту природоохоронної діяльності;
•                   з’ясування теоретичних засад методики та системи показників параметричної метризації ЛР як засобу отримання різноаспектних якісних і кількісних метричних характеристик ЛР – основи оптимізації мережі ПЗФ;
•                   визначення оптимальних способів картографічного відображення структурно-функціональних особливостей ЛР регіону досліджень;
•                   дослідження регіональних метричних особливостей ЛР Кіровоградської області, виявлення особливостей організації, історії формування, функціонування та метричних показників ЛР мережі ПЗФ Кіровоградської області;
•                   пошук можливостей оптимізації організації та функціонування мережі ПЗФ, шляхом виявлення різнорідних невідповідностей традиційним та найбільш актуальним сучасним вимогам до природоохоронних об’єктів (на прикладі Кіровоградської області), на основі теоретичних положень концепції ЛР. Означення ресурсів для усунення недоліків, – шляху подальшого виправлення ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Основні засади створення та історія формування природно-заповідного фонду Кіровоградської області

 

Початок своєрідного заповідання території сучасної України, шляхом створення угідь для полювання і відтворення для цих же потреб тваринного світу, сягає доби Київської Русі. З XIV століття відомі спеціальні закони, що регламентували використання природних ресурсів [Справочник по заповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с. ]. На межі ХІХ-ХХ століть проблеми охорони довкілля стають предметом розгляду численних наукових і громадських товариств. В 1898 році в Херсонській губернії фактично створюється перший заповідник. В 20-х роках XX століття створення заповідників в межах України набуває масового характеру. На початок 40-х років в Україні нараховувалось більш ніж 2 тисячі заповідних об'єктів [Справочник по заповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с.].

Перші кроки до збереження природи та формування природоохоронних територій на теренах теперішньої Кіровоградщини були зроблені в XIX столітті, у часи, коли антропогенний тиск на ландшафти став достатньо очевидним, а байдуже ставлення і незбереження деяких геокомпонентів шкодило соціально-економічному зростанню регіону.

Давні традиції землеробського господарювання, що сягають своїм корінням VІ-V тисячоліття до н.е., у купі з частими негативними впливами, які привносили протягом історичного часу (V-ІV тисячоліття до н.е., X-VI століття до н.е., X-XV ст. н.е.) кочові етноси, призвели до формування вже у ХVІІІ-ХІХ століттях групи основних чинників деградації ландшафтів регіо­ну - процесів ерозії, деградації природного рослинного покриву степів, упо­вільнення гумусонакопичення в ґрунтах, зменшення запасів ґрунтових вод, зарегульованість малих річок тощо. З XVIII століття максимально інтенсивно починає відбуватися знищення малочислених лісових масивів [Усенін В. Слідами Геродота // Світ лісу. – 2004. - №1. – С. 6-7.]. З ліквідацією у 1775 році Запорізької Січі та переходом місцевих земель у приватну власність, масово починає постачатися деревина на новостворю­вані підприємства з виробництва пошату, селітри, спирту, на потреби будів­ництва, суднобудування тощо. На початку ХІХ століття деревина викорис­товувалася як паливна сировина на численних цукрових заводах. Відчут­ного знищення лісові масиви зазнали зі створенням залізничних шляхів (для прокладення однієї версти залізничного полотна вирубувалося близь­ко двох-трьох десятин стиглого твердолистяного лісу). На побутовому рівні, скорочення площ залісених територій відбувалося, внаслідок продажі селя­нам єдино доступних їм за ціною земельних угідь у межах лощин, балок та частин річкових долин. Низькотоварні байрачні ліси перелічених геокомплексів, одразу викорчовувалися для вивільнення земель під оранку [Усенін В. Слідами Геродота // Світ лісу. – 2004. - №1. – С. 6-7.].

Вже в перші роки, після заснування крупних населених пунктів на теренах Кіровоградщини, місцеві управи починають вживати деяких природоохоронних заходів. У1763 році управитель Нової Сербії О.П. Мельгунов видає розпорядження "О принятии решительных мер, чтобы не рубили леса в гусарских дачах" [Пашутин А. Н. Исторические очерки г. Елисаветграда. – Кіровоград, 1992. – 176 с. / по изданию 1897 года/.]. Міський голова Елисаветграду кінця XIX століття О.М. Пашутін наводить цікаві відомості про те, що:" В числе мер, принятых в 1772 году для сбережения лесов, было запрещение носить лапти" [Пашутин А. Н. Исторические очерки г. Елисаветграда. – Кіровоград, 1992. – 176 с. / по изданию 1897 года/.]. Прикладами опору деструктивним процесам в пізніші часи стали посадки військовими поселенцями у 1820 році кількох десятин лісу, відомими в те­перішній час як Гурівське, Гусарське та Рейментарівське урочища. У 30-х роках ХІХ століття в регіоні створюються перші казенні лісництва – Ново- миргородське у Єлисаветградському та Кирилівське в Олександрійському повітах. На їх базі у 1876 році виникаютьЧорноліське, Єлисаветградське та Олександрійське лісництва. У кінці ХІХ-на початку XX століть кількість таких господарств в регіоні сягала близько десяти [Усенін В. Слідами Геродота // Світ лісу. – 2004. - №1. – С. 6-7.]. Степове лісорозве­дення та початок охорони ґрунтів пов'язане з результатами роботи у 1881 році експедиції "Вольного экономического общества", очолюваної В.В. Докучаєвим. Чотири дотепер збережені ґрунтозахисні дубово-ясеневі лісосмуги поблизу с. Оникієво, загальною площею 435 000 м², являють со­бою заповідний об'єкт у статусі ботанічної пам'ятки природи.

Своєрідною формою охорони природи регіону стало створення у XVIII -ХІХ століттях ряду паркових масивів, які в подальшому набули офіційного статусу об'єктів ПЗФ. В цей час закладаються "Міський сад" у м. Єлисаветграді (середина ХVІІІ ст.), "Онуфріївський парк" в однойменному населе­ному пункті (середина ХІХ ст.), дендропарк "Веселі Боковеньки" в с. Іванівні (1893 р.).

Процеси деградації ландшафтів та геокомпонентів регіону продовжува­лися і надалі. За часів другої Світової війни, у наслідок добування деревини для потреб воюючих сторін, лісистість області зменшилася на 3%, наслідком чого стала активізація несприятливих фізико-географічних процесів (еро­зія, пилові бурі тощо) і як наслідок - потужна посуха, неврожай, голод. По тому, у 1947 та 1948 роках було створено державні лісозахисні станції, які протягом своєї роботи до 1953 року, сприяли лісовідновленню (переважно у формі лісосмуг) на площі близько 15 тис. га [Усенін В. Слідами Геродота // Світ лісу. – 2004. - №1. – С. 6-7.]. Чергове розширення площ орних земель 60-х років XX століття зумовило виникнення у 1968 і 1969 роках потужних пилових бур з їх небажаними деградаційними на­слідками. Покликаними зупинити подібний вплив були дві новостворені лісомеліоративні станції, згодом реорганізовані у держлісгоспи.

З 60-х років XX століття на території регіону починається формування місцевого сегменту загальнодержавної мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) (рис. 3.11,3.12) − матеріального втілення державної концепції, що тривалий час була теоретичною базою природоохоронної діяльності і запо­відання в Україні.

Правовою основою при започаткуванні формування каркасу мережі ПЗФ став ряд законодавчих актів Радянського Союзу та Української PCP [Справочник позаповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с.]. На регіональному рівні основними з них стали: Закон УРСР "Про охорону природи Української PCP" (1960 p.), Положення "Про державні заповідники Української PCP" (1962 p.), утверджена постановою Ради Міністрів УРСР "Класифікація територій і об'єктів природно-заповідного фонду Української PCP" (1983 p.) та ін. Важливим підґрунтям для здійснен­ня природоохоронної діяльності в галузі заповідання земель стала заснова­на у 1976 році "Червона книга Української PCP".

Метою створення мережі ПЗФ було забезпечення збереження в природному стані типових та унікальних природно-територіальних комплексів в різних їх динамічних станах, генетичних ресурсів біосфери та інших природних об'єктів з метою задоволення теперішніх і майбутніх наукових, народногосподарських і соціальних потреб суспільства [Справочник позаповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с.].

Важливо, що згідно положень постанови Держплану СРСР і Державного комітету СРСР з науки і техніки (1981), поміж основних вимог до відбору територій і об'єктів для заповідання, що тривалий час були основними керівними документами у сфері природоохоронної діяльності держави та досліджуваного регіону зокрема, зазначалось [Справочник позаповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с, С.35]: „...на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду повинно бути представлене усе різноманіття природно-територіальних комплексів", „фізико-географічне районування, а також ландшафтне картографування становлять основу формування мережі ПЗФ ", „... доцільно в кожній фізико-географічній провінції мати хоча б один заповідник ".

Незважаючи на достатньо чітку зорієнтованість концепції на комплексний підхід до пошуку шляхів збереження природи, повсюдною особливістю реалізації положень стало акцентування уваги при заповіданні земель на біологічну складову ландшафтів, а не на їх комплексну охорону.

Не стала виключенням і Кіровоградщина. В силу ряду причин, заповідання території області часто здійснювалось за принципами, що не відповідали завданням, задекларованим у правових документах, які і дотепер не дозволяють говорити про організацію і функціонування мережі ПЗФ Кіровоградської області як оптимальну і таку, що адекватно відповідає реаліям природокористування та спричиненої ним деградації довкілля.

Показовими прикладами стали, характерне для всієї історії заповідання області, непропорційне представництво різних типів заповідних територій у мережі ПЗФ та акцентування уваги при їх створенні на окремі геокомпоненти, як правило, − рослинність. Серед спектру окреслених законодавством, можливих для створення, категорій природоохоронних об'єктів, заповідання земель відбувалося переважно у статусі заказників та заповідних урочищ місцевого значення. Мало дотримувався принцип репрезентативності в об'єктах ПЗФ типових ландшафтів.

Згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 105, від 29.01.60 р., першим офіційного статусу природоохоронних об'єктів Кіровоградської області загальнодержавного значення було надано існуючим з XIX століття парковим масивам, − "Веселі Боковеньки" (у статусі дендрологічного парку) та "Онуфріївський парк" (у статусі парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Загальна площа заповіданих територій, що розміщені, відповідно, у Долинському та Онуфріївському районах склала 1 627 000 м².

Подальші 7 років (1961-1967), до надання у 1968 році офіційного статусу пам'яток природи місцевого значення, насадженим у кінці ХІХ століття ґрунтозахисним лісосмугам (Маловисківський район), заповідання території області не проводилось. Не здійснювалось воно і наступні 2 роки.

Надалі, державного статусу заповідних об'єктів, переважно, знову надавалося вже упорядкованим, штучно створеним ділянкам, що не потребують вилучення земель з господарського обігу. У статусі пам'яток природи місцевого значення заповідаються (1971 р.) цінні ботанічні об'єкти: дуби-велетні лісових господарств Олександрівського, Знам'янського, Долинського районів; у статусі парків-пам’яток садово-паркового мистецтва - пар­кові масиви міста Кіровограда (1972 р.). В ці ж часи (1971 р.), вперше бе­руться під охорону геокомплекси, що репрезентують натуральні ландшафти регіону: масив відслонень кристалічного фундаменту з унікальними для степової України водоспадами "Каскади" (Маловисківський район), дже­рела мінеральних вод "Холодні ключі" (Кіровоградський район) та "За­порізькі джерела" (Добровеличківський район), ділянка зі збереженою ко­рінною рослинністю "Бірзуловські горби" (Маловисківський район).

За наступні 5 років під охорону держави взято парк у бувшій садибі      І.К. Карпенка-Карого "Хутір Надія" (Кіровоградський район) та найпівденніше сфагнове озеро-болото "Чорний ліс". Загальна площа цих ділянок, заповіда­них у 1975 році, склала 120000 м². Протягом наступних 7 років заповідання здійснювалося лише двічі. У 1978 році статус заповідних урочищ набули невеликі лісові масиви (Шеметів, Сиротін ліс та ін.). У 1980 році, шляхом надання статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення, створено донині найкрупніший заповідний об'єкт області "Чорний ліс" (Знам'янський район). Територія, загальною площею 34 910 000 м², станом на 1

1.05.2004 року становить 32,13% усіх існуючих заповідних територій Кіро­воградської області (рис. 3.12). Протягом 1981-1986 років, вкотре, на базі лісових масивів було створено 3 заповідних об'єкти, загальною площею             2 245 000м²: орнітологічний заказник загальнодержавного значення "Редьчине" (1983 р.) та заповідні урочища "Наталіївське" й "Олександрівська дача"      (1984 р.), в Олександрівському та Долинському районах. Починаючи з 1987 року, створення заповідних об'єктів в області відбувається регулярно (виключенням став 1990 рік).

Протягом 1987-2004 років, переважно, у статусі заповідних урочищ  ботанічних і ландшафтних заказників місцевого значення, створено 82,85 % (145 одиниць) теперішньої кількості природоохоронних об'єктів. Сформовано 61,51% (66 827 900 м²) сучасної площі мережі ПЗФ (рис. 3.11,3.12,3.13). В середньому, протягом року створювалось близько 8 об'єктів. Середньорічна площа заповідання складала близько 3 712 661 м². Масштабніше заповідання, за кількістю новостворених об'єктів, сталося в середині 90-х років, коли почергово у 1993 та 1994 роках створювалось по 19, а у 1995 році - 20 природоохоронних територій. У1994 році фіксується другий, після утворення "Чорноліського" ландшафтного заказника, пік масштабного виділення земель під природоохоронні потреби, в цей час заповідається 21 524 000 м² території області. Цього ж року створюється 60,86% існуючих об'єктів загальнодержавного значення у кількості 14 одиниць. З 1996 року на території області формуються природоохоронні об'єкти виключно місцевого значення.

З початку XXI століття система природоохоронних об'єктів ПЗФ Кіровоградської області починає доповнюватися, функціонувати і розвиватися на новому теоретичному підґрунті, відповідно до положень природоохоронної концепції "екологічної мережі", трансформуючись на національному і регіональному рівні у сегмент аналогічної всеєвропейської та загальносвітової структури.

Юридичним фундаментом означеної концепції, сформульованої у законі України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (від 21.09.2000), стали [Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976.] зако­ни України: "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991), "Про природно-заповідний фонд України" (1992), "Про тваринний світ" (1993), "Про рослинний світ" (1999); земельний, лісовий та водний кодекси України. Серед ключових регламентуючих міжнародних документів: "Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів" (1971), "Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" (1972), "Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі" (1979), "Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин" (1979), "Конвен­ція про захист Чорного моря від забруднення" (1992), "Конвенція про охоро­ну біологічного різноманіття" (1994), "Конвенція про охорону та відтворення транскордонних водотоків та міжнародних озер" (1999). Фундаментальною основою визначається [Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976.] Всеєвропейська стратегія збереження біологіч­ного та ландшафтного різноманіття (1995).

Рішенням Кіровоградської обласної ради (№141), 24 січня 2003 року затверджено обласну програму формування національної екологічної ме­режі на території Кіровоградської області на 2003-2015 роки.

Принципи формування екомережі, маючи багато спільних рис, певною мірою, різняться від теоретичних застав побудови мережі ПЗФ. Основними відмінними рисами екомережі є її сутнісна і просторова ієрархічна підпорядкованість аналогічним системам європейського і світового рівня; націленість на створення системи, не відокремлених об'єктів і територій в межах типо­вих і унікальних ландшафтів, а цілісної структури, складеної з ділянок, по­слідовно, на усіх масштабних рівнях, пов'язаних між собою екокоридорами.

Важливою особливістю і перешкодою на шляху ефективного здійснен­ня природоохоронної діяльності виглядає дуалізм, що був характерним для попередньої і який містить у собі нова концепція. З одного боку, є достатньо чітко окреслений ландшафтознавчий підхід до формування екомережі: "Основною метою програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіально єдиної системи ..." [Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976.]. Проте, з іншого боку, метою формуван­ня такої системи декларується потреба збереження не ландшафтного різно­маніття як ціннісно самодостатнього утворення, а досить вузька змістовно, суто біоцентрична необхідність. Зміст останньої полягає у:"... забезпеченні можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рос­линного і тваринного світу та їх популяцій " [Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976.]. І далі: " ... національна екологічна мережа має... виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття" [Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976.].

На даному етапі розвитку система природоохоронних територій і об'єктів Кіровоградщини перебуває в процесі трансформації з мережі ПЗФ у екомережу. Від коректного, адекватного і повноцінного перебігу цього процесу залежить ефективність подальшого функціонування новоутворення і загалом охорона природи регіону.

 

2. Сучасний стан природно-заповідного фонду Кіровоградської області

Станом на 1.05.2009 року природно-заповідний фонд Кіровоградської області складають 175 об'єктів, загальною площею 108 631 800 м², що становить 0,44% території регіону.

Важливою характеристикою природоохоронної мережі досліджуваного регіону є ступінь репрезентативності типових ландшафтів. Лісостепові геокомплекси у межах Кіровоградщини охоплюють площу 10 096 400 000 м², степові − 11 383 600 000 м², заплавні −1 108 000 000 м².

Аналізуючи мережу ПЗФ слід зазначити (рис. 3.14, 3.15): 88 заповідних об'єктів (50,28% від їх загальної кількості в області) загальною площею 39 120 800 м² (36,01% площі ПЗФ Кіровоградщини), розташовані у межах степової частини Кіровоградщини. Із них власне степові ландшафти репрезентують 62 об'єкти (35,42% від кількості об'єктів ПЗФ області) сумарною площею 32 603 000 м² (30,01% площі ПЗФ Кіровоградщини). Ступінь заповідання степових ландшафтів у межах області становить 0,24%. їх частка у загальній площі заповіданих територій становить 0,13%.

Інтразональні ландшафти річкових долин степової частини області репрезентують 17 заповідних ділянок (9,71% від кількості об'єктів ПЗФ області), площею 4 321000 м² (3,97% площі ПЗФ Кіровоградщини). Ще 9 ділянок (5,14% від кількості об'єктів ПЗФ області), площею 2 196 800 м² (2,02% площі ПЗФ Кіровоградщини), є штучно створеними об'єктами на степових теренах.

В даний час 87 природоохоронних об'єктів (49,71 % від їх загальної кількості в області), загальною площею 69 511 000м² (63,98% площі ПЗФ Кіровоградщи­ни), розташовано в лісостеповій частині Кіровоградської області.

Корінні геокомплекси лісостепу представлені в 48 об'єктах на площі  50 058 500 м², що становить 27,42% від загальної кількості об'єктів ПЗФ об­ласті та 46,08% її площі. Відтак, ступінь заповідання лісостепових геокомплексів області становить 0,49%, що становить 0,2% відносно загальної площі заповіданих територій.

У межах інтразональних геокомплексів річкових долин лісостепу створено 29 природоохоронних об'єктів, площею 18 302 400 м², що становить 16,57% від сумарної кількості та 16,84% від сумарної площі об'єктів ПЗФ регіону.

У лісостепу 10 заповідних ділянок, площею 1 150 100 м², є штучно створеними об'єктами, становлячи 5,71% від загальної кількості та 1,05% від сумарної площі ПЗФ області. Загалом, інтразональні геокомплекси Кіровоградщини охороняються на 46 заповідних ділянках, площею                   22 623 400 м² (26,28% від загальної кількості та 20,82% від сумарної площі ПЗФ області). Ступінь заповідання заплавних ландшафтів в області становить 2,04%. Частка у загальній площі заповіданих територій даних геокомплексів становить 0,09%.

Штучно створеними об'єктами мережі ПЗФ області є 19 ділянок, площею 3 346 900 м². Їх кількісна частка у складі мережі ПЗФ становить 10,85%, що складає 3,08% його площі.

Як видно з рисунку 3.14, найбільше об'єктів мережі ПЗФ області (62 одиниці або 35,4%) створено в межах зональних степових геокомплексів. Об'єктами їх охорони є дані ландшафти загалом чи їх компоненти. З них 48 одиниць або 27,4% - розміщено в межах лісостепу. Це пропорційно загальній презентивності даних геокомплексів в ландшафтній структурі Кіровоградщини (відповідно, 54,43% та 41,06%). Інтразональні ж геокомплекси річко­вих долин, при їх презентивності в області 4,5%, серед об'єктів ПЗФ представлені 46 ділянками, що їх охороняють. Це становить 26,2% від загального числа об'єктів ПЗФ, що співвідносно з кількістю ділянок, на яких зберігаються фонові зональні ландшафти. Достатньо великим є й відповідний показник для штучно створених об'єктів - 10,85%. За показниками площ (рис. 3.15), подібна тенденція зберігаючись в цілому, певною мірою змінюється в деталях. Найбільш репрезентованими в мережі ПЗФ є лісостепові ландшафти (46,08%). Степові та заплавні геокомплекси репрезентовані, відповідно, на 30 та 21% площ мережі ПЗФ.

Розглядаючи зазначені особливості з позиції заповіданих площ (табл. 3.7), виявляється тенденція до ще більш нерівномірного їх розподілу серед ландшафтів досліджуваного регіону. Так ступінь заповіданості (2,04%), найменш презентованих у ландшафтній структурі області, інтразональних reoкомплексів річкових долин у 8,5 раз перевищує рівень заповіданості найбільш поширених зональних степових і в 4,1 раз - лісостепових ландшафтів. Показники заповіданості останніх, становлять, відповідно, 0,24 та 0,49%.

Відсоткове співвідношення у ПЗФ площ природних та штучно створених об'єктів області становить 105 284 900 м² проти 3 346 900 м² або 96,9% проти 3,08%. Аналіз мережі ПЗФ, відповідно до існуючих схем фізико-географічного районування досліджуваної території та в контексті репрезентивності регіональних особливостей ландшафтів у межах заповідних об'єктів, вказує на наявність природоохоронних ділянок в усіх виділах схем районувань.

Таблиця 3.7

Рівень заповіданості ландшафтів Кіровоградської області

Параметри	Ландшафти
	Лісостепові	Степові	Заплавні
Площа (м2) ландшафтів у межах області	10 096 400 000	13 383 600 000	1 108 000 000
Ступінь заповідання ландшафтів (%)	0,49	0,24	2,04

 

Так само, усі адміністративні райони Кіровоградщини мають на своїй території природоохоронні об'єкти. У просторовому відношенні найбільша їх кількість знаходиться в межах Долинського (20 одиниць), Онуфріївського (18) та Новомиргородського (16) районів, найменша, 2 об'єкти - в межах Ульяновського району. Найбільшою є площа заповідання Знам'янського району (36 457 000 м²), за рахунок розміщення в його межах ландшафтного заказника "Чорноліський". Чимале заповідання Новомиргородського (13 111 000 м²),Петрівського (11 437 000 м²) та Долинського (6 324 100 м²) районів, найменшою - Ульянівського (78 200 м²) та Новоукраїнського (789 000 м²). Середня площа заповідання районів області, становить 5172942 м², без урахування площі заказника "Чорноліський" - 3510561 м².

Особливості режиму охорони природи, а відповідно, і результативність цього процесу значною мірою визначаються рангом, що його має заповід­ний об'єкт. На Кіровоградщині, 23 ділянки (13,14%) мають статус об'єктів загальнодержавного значення, 152 - місцевого значення (86,85%) (рис. 3.16). Маючи меншу кількість, об'єкти загальнодержавного значення переважа­ють в області за показниками площ: 51% проти 49% (рис. 3.17). Така ситуація зумовлена великою презентивністю вже згадуваного заказника "Чорно­ліський", який, маючи площу 34 910 000 м², становить 32,13% площі усіх запо­відних об'єктів області та 63,38% тієї їх частини, що мають статус загально­державного значення. Без урахування цього заказника, відсоткове співвідно­шення площ різнокатегорійних територій становитиме 18,5% для об'єктів загальнодержавного та 49,3% для об'єктів місцевого значення. Статус об'єктів загальнодержавного значення мають 20 масивів (86,95%), на яких охороняються натуральні ландшафти та 3 штучних об'єкти (13,04%).

Серед природних геокомплексів в межах об'єктів загальнодержавного значення найбільше презентовані ландшафти річкових долин (9 ділянок або 45%), менше - степу (7 ділянок або 35%) та лісостепу (4 ділянки або 20%).

Важливою умовою виконання заповідними об'єктами своїх функцій є достатність їх розмірів. Середня площа природоохоронних територій досліджуваного регіону достатньо мала і становить 620 753 м². Без урахування заказни­ка "Чорноліський", середні розміри заповідних масивів ще менші -     423 688 м². Численними в області є природоохоронні об'єкти, площею 100 м².

Аналіз складників ПЗФ Кіровоградської області за їх категоріями та типами дозволяє констатувати, що в області повністю відсутні такі форми заповідання як природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, серед можливих штучно створених ботанічні сади та зоологічні парки.

Найчисленнішими заповідними об'єктами області є заказники. У кількості -72 одиниць вони охоплюють територію, площею 80 043 000 м², що становить 41% від загальної чисельності та 74% від загальної площі ПЗФ регіону (рис. 3.18,3.19). Статус об'єкта загальнодержавного значення мають 18 заказників (25%), місцевого значення - 54 (75%). Типологічне різноманіття заказників області представлене наступним чином: ландшафтні - 30 (з них 7 загально­державного значення), ботанічні - 25 (7), орнітологічні - 6 (2), лісові - 6 (1), гідрологічні - 1 (1), загальнозоологічні - 3, ентомологічні - 1. Показово, що 59,7% заказників (43 одиниці), першочергово, зорієнтовані на охорону біокомпонентів ландшафтів. Середні розміри заказників Кіровоградської області становлять 1 111 708 м², без найкрупнішого з них - 635 676 м².

Другою групою заповідних об'єктів області, за чисельністю та питомою вагою у площі ПЗФ, є заповідні урочища. Їх кількість у регіоні становить 49 одиниць (28%) загальною площею 23 335 000 м² (21,48%). Згідно зі своїм статусом, заповідні урочища мають об'єктами охорони компоненти природи вик­лючно місцевого значення і не поділяються на типологічні групи. Середні розміри заповідних урочищ Кіровоградщини становлять 476 224 м², що, як видно, мало відрізняється від середніх показників площ, значно вищих за рангом природоохоронних об'єктів області.

Майже таку ж чи­сельність, але зі значно мен­шою площею мають в області заповідні об'єкти ран­гу пам'яток природи. Всьо­го таких одиниць - 46 з загальною площею2 500 100м², що становить 26,2% від загальної кількості та 2,3% від сумарної площі ПЗФ регіону. Об'єкти охорони двох пам'яток природи (4,3%) мають загальнодержавне, 44-місцеве (95,6%) значення. Типологічне різноманіття об'єктів даної категорії розподіляється так: ботанічні пам'ятки природи - 24, гідрологічні -10 (1 з них загальнодержавного значення), комплексні - 7 (1), геологічні - 3, зоологічні 2. Як вид­но, для охорони біокомпоненів безпосередньо створено 56,5% пам'яток (26 одиниць). Середні розміри пам'яток природи в межах Кіровоградщини ста­новлять 54 350 м².

В області також налічується 7 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва з сумарною площею територій 1 663 700 м², що у відсотковому відно­шенні становить 4% від загальної кількості та 1,53% від загальної площі ПЗФ регіону. Два парки-пам'ятки (28,5%) мають загальнодержавне, п'ять (71,4%) -місцеве значення. Їх середні розміри становлять 237 671 м².

В регіоні від початку його заповідання існує єдиний дендрологічний парк загальнодержавного значення - "Веселі Боковеньки", що має площу 1 090 000 м². Становлячи 0,57% загальної кількості об'єктів ПЗФ, парк охоплює 1% його площі, певною мірою, співвідносячись за цими показниками з усіма парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва регіону. Загалом, розгляд катего­рійно-типологічної структури мережі ПЗФ області дозволяє говорити про зорієнтованість заповідальної діяльності в регіоні на створення об'єктів "низьких" категорій, незначних за своїми розмірами, з огляду на свій статус, покликаних на збереження, переважно, окремих геокомпонентів. Такими як правило ставала біотична складова ландшафтів. Для порівняння: першочергово для збереження біокомпонентів створено 59,7% заказників, 56,5% пам'яток природи, 100% парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та дендрологічних парків. Крім того, значна частина заказників та заповідних урочищ, створена на базі лісових масивів, ділянках зі збереженою степової рослинністю чи біоценозами річкових долин. В абсолютних величинах це близько 77 об'єктів мережі ПЗФ, що становить приблизно 44% від загальної їх кількості або 28 616 700 м², що складає 26,34% площі ПЗФ.

 

“Стан та перспективи розвитку природно-заповідного фонду Кіровоградської області”. 

Аналізуючи кількість природно-заповідних територій Кіровоградської області в розрізі районів, слід зазначити, що найбільша кількість природно-заповідних територій розташована в Долинському районі (20), Онуфріївському (19) та Новомиргородському (16) районах. Найменша кількість об’єктів природно-заповідного фонду становить в Ульяновському (2), Вільшанському (3), Новоархангельському (3), Новоукраїнському (4) районах.

Тому одним з головних завдань є розширення природно-заповідного фонду за рахунок розширення існуючих об’єктів, підвищення їх статусу охорони і створення нових об’єктів.

У 2009 році підготовлені документи на розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду області і рішеннями 24 сесії обласної ради п’ятого скликання, що відбулась 19 червня 2009 року створено три природно-заповідні території місцевого значення загальною площею 77,0 га.

Проводиться робота щодо створення в Світловодському районі іхтіологічного заказника загальнодержавного значення “Цибульницька затока” площею 1200,0 га.

Однією з важливих передумов збереження та охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду області є закріплення їх меж на місцевості з встановленням межових знаків та інформаційних аншлагів.

Так, станом на 1 липня 2009 року установлено на місцевості межі 50 територій та об’єктів природно-заповідного фонду області (26,9 % від загальної кількості) на площі 5954,24 га (20,4 % від загальної площі) територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, в тому числі:

•              загальнодержавного значення – 14 територій та об’єктів (53,9 % від їх загальної кількості) на площі 4272,00 га (72,3 % від їх загальної площі);
•              місцевого значення – 36 територій та об’єктів (22,5 % від їх загальної кількості) на площі 1682,24 га (7,2 % від їх загальної площі).

У 2009 році з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища на розробку проектів землеустрою та виконання робіт щодо встановлення меж на місцевість 2 територій природно-заповідного фонду місцевого значення, загальною площею 75,8 га, виділено кошти у сумі 35,0 тис. грн.

З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на розробку проектів землеустрою та виконання робіт щодо встановлення у натурі (на місцевість) меж 13 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 411,0 га заплановано виділити кошти у сумі           193,0 тис. грн., в тому числі 17,251 тис. грн. на встановлення меж 1 території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення площею 38,3 га.

З метою концентрації коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища і цільового їх використання дорученням голови обласної державної адміністрації від 9 червня 2009 року № 27-439/1 зобов’язано районні державні адміністрації створити районні фонди охорони навколишнього природного середовища.

Кошти районних фондів охорони навколишнього природного середовища рекомендовано спрямовувати на реалізацію основних пріоритетних завдань, визначених програмами економічного і соціального розвитку відповідних територій на 2009 рік, в тому числі: на створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, виготовлення проектів землеустрою та винесення їх меж в натуру (на місцевість) і нанесення на картографічні матеріали.

7 липня  2010 року в конференц-залі Держуправління ОНПС в Кіровоградській області  відбулося засідання круглого столу  на тему: "Про стан та перспективи розвитку природно-заповідного фонду в Кіровоградській області".

У круглому столі взяли участь представники Держуправління: Калинів Р.О.- заступник начальника управління, Свириденко С.Л. - зав. сектору природно-заповідної справи та екомережі, Роменська О.М.- головний спеціаліст по зв’язках з громадськістю, керівники громадських екологічних організацій.

На засіданні круглого столу було зазначено, що мережа природно-заповідного фонду Кіровоградської області збільшилась, і становить 196 заповідних територій та об’єктів загальною площею 36935,15 га, з них 26 природно-заповідних територій та об’єктів мають статус загальнодержавного значення, 170 території - місцевого значення. Показник заповідності Кіровоградської області  складає 1,5 %.

У І півріччі 2010 року Держуправлінням підготовлено матеріали на розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Рішеннями сесії обласної ради створено (оголошено) 9 нових територій природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 1104,59 га

 Крім того, в стадії розробки знаходяться проекти створення регіональних ландшафтних парків місцевого значення на території Онуфріївського та Світловодського районів.

    

 

                       

 

 

На даний час отримано згоду місцевих органів самоврядування на створення 12 нових територій природно-заповідного фонду на площі 405,1 га. 

Вагомий внесок у розвиток природно-заповідної справи внесли  громадські екологічні організації. Так, за ініціативи Ульянівського районного дитячого центру “Адоніс” у 2009 році створено ландшафтний заказник місцевого значення “Скалки” площею 60,0 га, у 2010 році за ініціативи Районного центру дитячої та юнацької творчості “Зоріт” у Новоукраїнському районі створено ландшафтний заказник місцевого значення “Квіти на скелях” площею 5,0 га.

Головою ради Кіровоградського обласного громадського еколого-експертного центру “Довкілля” Гулаєм О.В. щороку проводяться наукові обстеження території області для визначення природної цінності та подальшого  створення  природно-заповідних територій.

За результатами круглого столу намічено комплекс дій щодо збільшення територій природно-заповідного фонду Кіровоградської області та нагороджено керівників та представників громадських екологічних організацій  за значний внесок у розвиток природоохоронної діяльності, збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розширення мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду Кіровоградської області,  грамотами Держуправління ОНПС в Кіровоградській області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Організація, функціонування та шляхи оптимізації мережі природно-заповідного фонду Кіровоградської області на основі положень концепції ландшафтного різноманіття. Природоохоронне заповідання території Кіровоградської області розпочалося достатньо пізно і протягом історичного часу відбувалося нерегулярно, шляхом створення численних, незначних за розмірами низькокатегорійних об’єктів, при створенні яких перевага як правило надавалася збереженню біокомпонентів або комплексам антропогенного походження. Існуюча система природоохоронних об’єктів Кіровоградщини сформувалась на основі концептуальних засад програми формування загальнодержавної мережі природно-заповідного фонду. Від початку ХХІ століття вона трансформується у регіональний сегмент національної екомережі.

Сучасний стан мережі природно-заповідного фонду Кіровоградської області не є оптимальним, що в першу чергу визначається малим і непропорційним ступенем заповідання території регіону і типових ландшафтів, відсутністю висококатегорійних природоохоронних об’єктів, акцентуванням уваги при створенні об’єктів на збереження біокомпонентів.

Ландшафтне різноманіття досліджених природоохоронних об’єктів Кіровоградської області менше суміжних і фонових територій і представлене геокомплексами, що належать до 4 родів і 27 видів ландшафтних урочищ. Площі заповідних масивів на 100% задіяні у забезпеченні виконання соціально-економічних функцій 10 видів (4,6 у межах одного об’єкту). Виключно природоохоронні функції виконують у середньому 37,52% заповіданих територій.

             

 

Дані отримані в результаті параметричної метризації ландшафтного різноманіття фонових масивів, заповідних об’єктів та суміжних з ними ділянок можуть бути корисними при вирішенні питань пошуку шляхів оптимізації ПЗФ. Шляхи оптимізації організації та функціонування ПЗФ Кіровоградської області вбачаються у пошуку різнорідних невідповідностей традиційним і найбільш актуальним сучасним вимогам до природоохоронних об’єктів та через означення ресурсів для їх усунення.

Як свідчать результати аналізу, існуюча мережа заповідних об’єктів Кіровоградської області за більшістю параметрів на відповідає вимогам, що визначаються для цих об’єктів, як таких, що згідно з природоохоронними стратегіями держави, в майбутньому мають скласти каркас „екомережі” у статусі природних регіонів чи природних коридорів.

Серед 175 об’єктів природно-заповідного фонду Кіровоградської області, показники площі більше 500 га мають лише 2 з них, тобто, вимогам критерію оптимальних розмірів природних ядер відповідає 1,14% якісного складу ПЗФ Кіровоградської області. Загальна невідповідність такому параметру становить 98,86%.

 

 

  

 

Об'єкти  ландшафтного різноманіття мережі природно-заповід­ного фонду Кіровоградської області та суміжні з ними території

 

пп/п	Назва і заповідиого об'єкту	Місце об'єкту (адміністративний район)	Площа Заповідного об'єкту	Площа досліджуваної суміжної території
І 1	Ландшафтний :аклзннк загальнодержавного значення „Чорної оділицькнй"	Вільшане ькніі	150 000	4 113 200
2 2	Ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Когуті н ка"	Новоархангсльськнй	1 200 000	4 113 200
3 3	Ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Миколаївський"	Олександрійський	І 330 000	9 766 000
4 4	Орнітологічний заказник загальнодержавного значення „Бан.іуршські ставки"	Головлнівськиіі	3 860 000	! 9 787 364
5	Комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення „Витоки ». Інгулець*	Знам'анськнй	71 000	А 113 200
б 6	Ботанічний заказник загальнодержавного значення „Л ікарійський"	Олександрі йськнй	700 000	4 113 200
7 7	Ландшафтний заказник загальнодержавного значення „Шумок"	Бобринсцькнн	200 000	4 113 200
8 8	Ландшафтнії заказник загальнодержавного значення „Монасінрпщс"	Устниівський	150 000	4 113 200
9 9	Ботанічний заказник загальнодержавного значення „Боконеиькіпська Палка"	Долпнськш'і	150 000	4 113 200
110	Ботанічний заказник загальнодержавного значення „Шурхи"	Ноигородкі иськнй	383 000	4 113 200

 

 

 

Наукова новизна одержаних результатів складається з теоретично-методичних новацій та новацій регіонального змісту.

Теоретично-методичні новації:

•                   узагальнено та доповнено теоретичні положення про вияви різних аспектів значення ЛР для процесів і явищ ландшафтної оболонки;
•                   доповнено теоретичні засади методики та розроблено оригінальну систему показників параметричної метризації ЛР; обґрунтовано, запроваджено і використано нове поняття – „презентивність”;
•                   здійснено спробу визначення оптимальних способів картографічного відображення структурно-функціональних особливостей ЛР;
•                   означено шляхи застосування теоретичних положень концепції ландшафтного різноманіття при формуванні екомережі конкретного регіону;
•                   розроблено методичні аспекти параметричної метризації та картографування ЛР з урахуванням регіональних особливостей;

Новації регіонального змісту:

•                   вперше для ряду регіонів Кіровоградської області здійснено аналіз та систематику геокомплексів рангу родів та видів ландшафтних урочищ;
•                   складено серію крупномасштабних карт ландшафтів масштабу 1 : 100 000 (фонові масиви), 1 : 10 000 (деякі заповідні об’єкти та суміжні з ними ділянки) з позначенням структурних та функціональних особливостей ЛР;
•                   вперше, на основі показників параметричної метризації, здійснено трирівневу регіональну кількісну оцінку ЛР Кіровоградської області (фонових масивів, заповідних об’єктів і суміжних з ними ділянок);
•                   узагальнено, систематизовано і доповнено відомості про принципи організації, риси історії формування та сучасний стан системи природоохоронних об’єктів і територій Кіровоградської області, метричні особливості їх ландшафтної структури;
•                   вперше для території дослідження здійснено ландшафтознавчий аналіз, укладено ряд карт, здійснено метризацію геокомплексів деяких об’єктів мережі ПЗФ  з метою виявлення шляхів її оптимізації;
•                   виявлено і кількісно оцінено невідповідність сучасного стану мережі ПЗФ Кіровоградської області, вимогам проекту екомережі, окреслено ресурси для її виправлення.

 

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали роботи можуть бути застосовані при продовженні опрацювання теоретичних, методологічних і методичних засад концепції ландшафтного різноманіття, шляхом удосконалення, розширення, деталізації, виправлення наведених положень, особливо, у сфері методики параметричної метризації ЛР, оптимальних способів його картографування, практичного застосування результатів тощо.

Наведені матеріали окреслюють можливості застосування теоретичних положень концепції ландшафтного різноманіття при оптимізації організації і функціонування загальнодержавної мережі ПЗФ, зокрема в контексті формування загальнодержавної екомережі.

Результати метризації регіональних особливостей ЛР, що представлені в якісному та кількісному аспектах, окреслені невідповідності сучасного стану об’єктів мережі ПЗФ Кіровоградської області новітнім вимогам і ресурси для їх усунення, є підґрунтям для здійснення оптимізації існуючої системи ПЗФ області.

Наведені в роботі показники регіонального змісту можуть бути корисними при плануванні та здійсненні заходів природоохоронного, рекреаційного, сільськогосподарського спрямування, реформі адміністративно-територіального устрою, будівельних роботах тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропонуємошляхи і способи розв’язання проблеми :

 

1. Можливим шляхом подолання наявної ситуації є урахування особливостей ландшафтного різноманіття того чи іншого регіону при плануванні та здійсненні різнорідних заходів природоохоронного змісту.

 

2. значна функціональна навантаженість на геокомплекси дозволяють говорити про їх невідповідність критерію „природності території та її різноманіття.

 

3. здіснення ландшафтознавчий аналіз, укладено ряд карт, здійснено метризацію геокомплексів деяких об’єктів мережі ПЗФ  з метою виявлення шляхів її оптимізації;

 

4. В області також налічується 7 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, яки можна зробити більше.

 

5. забезпечення збереження в природному стані типових та унікальних природно-територіальних комплексів в різних їх динамічних станах, генетичних ресурсів біосфери та інших природних об'єктів з метою задоволення теперішніх і майбутніх наукових, народногосподарських і соціальних потреб суспільства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

То ж, аналізуючи історію заповідання території Кіровоградщини загалом, можна зазначити, що:

•              в силу різного роду історичних та політичних причин активна діяльність природоохоронного змісту на теренах Кіровоградщини розпочалася достатньо пізно, порівняно з іншими регіонами України, не зважаючи на цінність місцевих ландшафтів і геокомпонентів та їх відчутну деградацію внаслідок господарювання;
•              від 60-х років XX століття концептуальною основою охорони природи Кіровоградщини було формування регіонального сегменту загальнодержавної мережі об'єктів природно-заповідного фонду. З початку XXI століття заповідання області здійснюється за принципами, означеними концепцією "екологічної мережі";
•              з часу створення у 1960 році перших офіційних заповідних об'єктів, природоохоронна діяльність на території Кіровоградщини, протягом 27 років, відбувалася нерегулярно. Впродовж 18 років (1961-67,1969-70,1973-74,1976- 77,1979,1981-82,1985-86) не було створено жодного об'єкту мережі ПЗФ. В подальшому подібне було лише у 1990 році;
•              тривалий час, в межах Кіровоградщини, офіційного статусу природоохоронних територій набували невеликі за розмірами, переважно штучно створені ділянки, які мало репрезентують натуральні ландшафти регіону. До 1986 року природні геокомплекси в межах об'єктів мережі ПЗФ були представлені майже виключно геокомплексами лісів;
•              протягом історичного часу заповідання земель в абсолютній більшості випадків відбувалося у формі створення численних, але низькокатегорійних природоохоронних об'єктів місцевого значення - найчастіше заказників та заповідних урочищ;
•              процес природоохоронної діяльності та формування мережі природи охоронних об'єктів області, протягом історичного часу, відзначався вузькокомпонентним, біоцентричним змістом. Найчастіше перевага при створенні природоохоронних об'єктів надавалась цінним представникам флори регіону.

Як підсумок, можна зазначити:

•              Ступінь заповідання території Кіровоградської області є надзвичайно малим, і становить 0,44% від її загальної площі.
•              В межах об'єктів мережі ПЗФ області представлене усе різноманіття зональних та інтразональних ландшафтів Кіровоградщини, а також їх регіональні відміни у відповідності до існуючій схем фізико-географічного районування.
•              Розподіл природоохоронних територій відповідно до ландшафтів області є достатньо пропорційним презентивності геокомплексів в її межах, для зональних геокомплексів, та достатньо непропорційним стосовно інтразональних ландшафтів та штучно створених об'єктів.
•              Ступінь заповідання типових ландшафтів Кіровоградщини є дуже низьким (в середньому 0,92%). При цьому рівень заповіданості інтразональних геокомплексів є вищим, ніж зональних в середньому у 6 разів.
•              Усі адміністративні райони області мають на своїй території об'єкти мережі ПЗФ. Середня площа заповідання у межах адміністративних районів становить 3 510 561 м²;
•              Площа існуючих природоохоронних об'єктів досліджуваного регіону достатньо мала і в середньому становить 620 753 м².
•              Природоохоронні об'єкти загальнодержавного значення, при меншій кількості (23 проти 152), переважають у області за показниками площ: 51% проти 49%. Без урахування заказника "Чорноліський", це співвідношення суттєво змінюється і становить 18,5% проти 49,3%;
•              Близько 45% об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення презентують інтразональні ландшафти. Зональні геокомплекси охороняються на 55% (35% - степ, 20% - лісостеп) заповідних територій найвищого рангу;
•              В області абсолютно відсутні заповідні об'єкти найвищого рангу: природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки. Найпоширенішою формою існування природоохоронних територій є заказники (41% від загальної чисельності та 74% від загальної площі ПЗФ);
•              Об'єктами першочергової охорони в сучасній мережі ПЗФ області виступають біокомпоненти, для збереження яких створено близько 44% об'єктів, що займають 26,34% площі ПЗФ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Источник: Автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.01 / А.О. Домаранський; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2005. — 20 с. — укp.
2. Домаранський А. О. Про параметричне оцінювання ландшафтного різноманіття // Укр. геогр. журн. – 2003. - № 3. – С. 21-26.
3. Домаранський А. О. Метричні особливості ландшафтного різноманіття Кіровоградської області // Фізична географія та геоморфологія. – Вип. 49. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. – С. 228-235.
4. Домаранський А. О. Паспортизація даних параметричної метризації ландшафтного різноманіття (на прикладі межиріччя Інгул-Березівка) // Вісник Дніпропетровського університету. Геологія. Географія. – Вип. 5. – 2003. – Дніпропетровськ: Вид. Дніпропетровського ун-ту, 2003. – С.124-130.

 

Справочник позаповедному делу. – К.: Урожай,1988. – 168 с.

Усенін В. Слідами Геродота // Світ лісу. – 2004. - №1. – С. 6-7.

Закон України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”//Відомості Верховної Ради. – 2000. - №47. – С. 954-976

Матеріали сайту Міністерства екології та природних ресурсів України http://www.menr.gov.ua